Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/7221/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7221/24 Суддя І інстанції Царікова О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Кравчук звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому, просив: - визнати незаконним та скасувати пункт 1.1 протоколу засідання житлової комісії - визнати протиправним та скасувати рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №33 від 25.01.2018 в частині зняття з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 ; - поновити ОСОБА_1 із складом сім`ї 1 (одна) особа, на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, із збереженням попереднього часу перебування на черзі з 03.09.2000, при військовій частині НОМЕР_1 ; - зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 сумісно з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро, надати ОСОБА_1 довідку про не забезпечення житлом (Додаток 17 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 №380 (зі змінами). В обґрунтування позовних вимог вказує на безпідставне зняття його з квартирного обліку у військовій частині. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, на те що згідно з рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.12.2017 року по справі № 183/4051/17 Позивача визнано таким, що втратив право користуватись житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 . При цьому у відповіді Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України у листі від 26.12.2019року № 303/4/2879 зазначено, що вищезазначене рішення суду відповідно до вимог законодавства у житловій сфері не позбавляє позивача права перебувати на квартирному обліку за місцем проходження військової служби, тому підстави для зняття позивача з квартирного обліку за місцем проходження військової служби не вбачається. Вказує, що втратив своє право на користування наданим йому Міністерством оборони України житлом та не використав своє право на безоплатну приватизацію вказаного житла (надане житлове приміщення приватизоване саме колишньою дружиною позивача) та відповідно є таким, що не використав своє право передбачене приписами статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з письмових матеріалів справи вбачається, що Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії від 2 березня 2006 р № 3 «Про надання жилих приміщень в смт Гвардійське», доданого до позову, капітану ОСОБА_1 надано на сім`ю 2 (двох), в т.ч. він, жінка, окрему однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 житловою площею 17,95 кв. м. на І поверсі 5 поверхового будинку. 28.07.2006 Гвардійською КЕЧ району було видано ордер № 58 від 28.07.2006, у якому зазначено, що він: «Виданий к-ну ОСОБА_1 з сім`єю, яка складається із жінки 1981 р.н. ОСОБА_2 , на право заселення в АДРЕСА_1 житловою площею з 1 кімнатою 17,95 кв. метрів». 20.03.2017 року на підставі рішення суду по справі № 183/163/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. 22.08.2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . У рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.12.2017 по справі № 183/4051/17, зазначено, що в березні 2016 року ОСОБА_1 зібрав всі свої особисті речі і переїхав проживати до сестри в смт. Гвардійське, а потім переїхав в смт. Черкаське. Півтора роки ОСОБА_1 не проживав, особистих речей в квартирі не мав, комунальних платежів не сплачував. Обов`язок щодо сплати всіх комунальних послуг: газопостачання, електропостачання, водопостачання, теплопостачання тощо брала на себе ОСОБА_2 . Рішенням суду Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 183/4051/17 від 01.12.2017, ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач держава гарантувала позивачу право отримати житло для постійного проживання, однак один раз протягом усього часу проходження військової служби. Таке право позивач реалізував у 2006 році під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 та не був знятий з квартирного обліку, оскільки зазначена площа (19,95) не відповідала вимогам, встановленими законодавством для 2 (двох) осіб (його та дружини). В подальшому позивач був розлучений та для однієї особи площа жилого приміщення у 17,95 кв. метрів відповідає вимогам (не менше 9 кв. м. на 1 особу), то позивач був забезпечений жилим приміщенням у повному обсязі та повинен був бути знятим з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Колегія суддів погоджується з такими висновками суд першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону № 2011-XII, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Абзацом 4 пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ, врегульовано, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті. Згідно з пунктом 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла. Частиною 1 статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово- будівельних кооперативів. Відповідно до положень статті 43 ЖК України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік. Згідно із статтями 48, 49 ЖК України, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок № 1081). Порядком № 1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Пунктом 23 Порядку № 1081 визначено, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника). Згідно пункту 24 Порядку № 1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті. Пунктом 32 Порядку № 1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення). Таким чином, військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Однією з основних вимог є те, що жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії від 2 березня 2006 р № 3 «Про надання жилих приміщень в смт Гвардійське», капітану ОСОБА_1 надано на сім`ю 2 (двох), в т.ч. він, жінка, окрему однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 житловою площею 17,95 кв. м. на І поверсі 5 поверхового будинку. Також 28.07.2006 Гвардійською КЕЧ району було видано ордер № 58 від 28.07.2006, у якому зазначено, що він: «Виданий к-ну ОСОБА_1 з сім`єю, яка складається із жінки 1981 р.н. ОСОБА_2 , на право заселення в АДРЕСА_1 житловою площею з 1 кімнатою 17,95 кв. метрів». 20.03.2017 року на підставі рішення суду у справі № 183/163/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. 22.08.2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.12.2017 по справі № 183/4051/17, визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою. Позивач добровільно покинув квартиру, обов`язок утримувати квартиру не виконував, в судове засідання для захисту свого права на житло не з`являвся, до апеляційного суду з метою оскарження судового рішення прийнятого у справі № 183/4051/17 не звертався та жодних дій для того, щоб жиле приміщення залишилось у його праві користування не вчиняв. Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, надаються жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення один раз протягом усього часу проходження військової служби. Відтак, держава гарантувала позивачу право отримати житло для постійного проживання, однак один раз протягом усього часу проходження військової служби. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позивач реалізував своє право на отримання жилого приміщення для постійного проживання у 2006 році під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 та не був знятий з квартирного обліку, оскільки зазначена площа (19,95) не відповідала вимогам, встановленими законодавством для 2 (двох) осіб (його та дружини). В подальшому позивач був розлучений та для однієї особи площа жилого приміщення у 17,95 кв. метрів відповідає вимогам (не менше 9 кв. м. на 1 особу), а тому позивач був забезпечений жилим приміщенням у повному обсязі та повинен був бути знятим з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Крім іншого з копії протоколу № 33 від 25.01.2018 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку як військовослужбовця, забезпеченого житлом в Черкаському гарнізоні, та в зв`язку з тим, що змінився склад сім`ї на 1 (одну) особу, на порядок денний виносилось одним з питань: «зняти з квартирного обліку в зв`язку з рішенням суду та зі зміною складу сім`ї на 1 (одну) особу» - проголосували (За - одноголосно). При цьому, на момент підписання цього протоколу саме позивач був головою житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та проголосував за зняття себе з обліку та власноручно підписав дане рішення житлової комісії. При цьому доводи апеляційної скарги з приводу того, що у відповіді начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 26.12.2019року № 303/4/2879 зазначено, що рішення суду про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням відповідно до вимог законодавства у житловій сфері не позбавляє позивача права перебувати на квартирному обліку за місцем проходження військової служби, тому підстави для зняття позивача з квартирного обліку за місцем проходження військової служби не вбачається є неприйнятними, оскільки не спростовує факту забезпечення позивача жилим приміщенням відповідно до вищенаведених правих норм. Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що позивач використав своє право на отримання жилого приміщення за час проходження військової служби, добровільно залишив квартиру, ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, також позивач власноруч підписав протокол житлової комісії про зняття себе з обліку та не вчиняв жодних дій з приводу оскарження цього протоколу житлової комісії, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Виходячи з викладеного суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 20 травня 2025 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун