Постанова 4852 № 160/26153/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26153/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 р. (суддя Конєва С.О) в адміністративній справі №160/26153/24 за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку, не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 28 лютого 2018 р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 р.; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 28 лютого 2018 р. із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень - 2008 р., із врахуванням виплачених сум. В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив службу в 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. На заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2024 р. щодо здійснення виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 28 лютого 2018 р., 1 Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області листом №49-101-1460/49-101-06 від 13 серпня 2024 р. повідомив про те, що кошторисом на 2024 рік не передбачено фінансування на виплата індексації грошового забезпечення співробітникам, які звільнені у попередніх роках. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. У поданій апеляційній скарзі 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було проведено відповідний розрахунок та на підставі яких нормативно-правових актів. Відлік строку звернення до суду із вимогою щодо виплати індексації грошового забезпечення розпочався з наступного дня після набрання чинності Закону № 2352-ІХ, тобто з 20 липня 2022 р., а отже цей строк тривав до 20 жовтня 2022 р. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду із дотриманням строку. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, де отримував грошове забезпечення. На заяву позивача від 12 липня 2024 р. щодо здійснення виплати індексації за період з 01 січня 2016 р. по 28 лютого 2018 р., листом №49-101-1460/49-101-06 від 13 серпня 2024 р., відповідач повідомив, що кошторисом на 2024 рік не передбачено фінансування на виплату індексації грошового забезпечення співробітникам, які звільнені у попередніх роках. У прийнятому рішенні суд першої інстанції при розгляді клопотання відповідача про залишення позову без розгляду вказав, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду вже було вирішено в ухвалі від 07 жовтня 2024 р. Оскільки позовні вимоги позивача стосуються періоду з 01 січня 2016 р. по 28 лютого 2018 р., його право на звернення до суду відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України в редакції чинній до 19 липня 2022 р. не обмежене будь-яким строком, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 січня 2023 р. у справі №460/17052/21. По суті спору вказано про наявність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 28 лютого 2018р. відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 р. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Відносно доводів апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду слід зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 р. у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком. Редакція статті 233 КЗпП України в редакції після 22 липня 2022 р. більше не передбачала звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Водночас, частина перша даної статті визначає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин. Відтак, починаючи з 01 липня 2023 р., строк звернення до суду складає три місяці з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №504 від 26 грудня 2019 р. ОСОБА_1 звільнений зі служби у запас 30 грудня 2019 р., до суду звернувся із позовними вимогами щодо нарахування та виплати індексації за період з 01 січня 2016 р. по 28 лютого 2018 р. В спірний період та на момент звільнення діяла редакція статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала будь-яким строком звернення до суду із позовом про стягнення належної заробітної плати. Аналогічні висновки щодо застосування статті 233 КЗпП України зроблено Верховним Судом в постанові від 19 січня 2023 р. у справі №460/17052/21. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про дотримання позивачем строку звернення до суду, відсутні підстави для скасування прийнятого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 р. в адміністративній справі №160/26153/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 травня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Н.П. Баранник суддя О.О. Круговий