Постанова 4852 № 280/10179/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10179/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 ( суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №280/10179/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. №52092 віл 13.11.2024) позивач просить суд: зобов`язати УДМС у Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року замість втраченого. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року замість втраченого, проте отримав негативну відповідь. У відмові відповідач зазначає про неможливість оформлення паспорту зразка 1994 року без наявності судового рішення. Також у позовній заяві позивач посилається на правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 19 вересня 2018 року №806/3265/17. Просить позовні вимоги задовольнити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року вимоги позову задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Так, скаржником зазначено, що заява позивача було подана у довільній формі та не є заявою про надання адміністративної послуги (видача паспорта), даний лист-роз`яснення не є рішенням після якого у сторін виникають правовідносини. Також зазначає, що в заявах позивач зазначає, що не хоче отримувати паспорт громадянина України у формі картки, оскільки, його, як пенсіонера влаштовує паспорт старого зразка, отже, позивач цей спір пов`язує не з відмовою у наданні згоди на обробку персональних даних, а у зв`язку з тим що він є пенсіонером. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2024 позивач звернувся до Начальника Комунарського відділу у м.Запоріжжя УДМС у Запорізькій області із заявою, у якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року (а.с.39). Листом Комунарського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області від 23.05.2024 позивачу відмовлено у наданні паспорті зразка 1994 року з підстав подання неповного переліку необхідних документів, зокрема не було надано рішення суду про зобов`язання оформити і видати паспорт зразка 1994 року (а.с.39-40). 05.07.2024 позивач знову звернувся до Начальника Комунарського відділу у м.Запоріжжя УДМС у Запорізькій області із заявою, у якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року (а.с.37). Листом Комунарського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області від 16.07.2024 позивачу повторно відмовлено у наданні паспорті зразка 1994 року з підстав подання неповного переліку необхідних документів, зокрема не було надано рішення суду про зобов`язання оформити і видати паспорт зразка 1994 року (а.с.38). 01.08.2024 позивач звернувся до Начальника Комунарського відділу у м.Запоріжжя УДМС у Запорізькій області із заявою, у якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки у зв`язку з втратою попереднього паспорта. Як зазначено у цій заяві, разом із заявою подані додатки: заява про видачу паспорта громадянина України та фотокартки (а.с.36). Листом Комунарського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області від 01.08.2024 позивачу відмовлено у наданні паспорті зразка 1994 року замість втраченого з підстав подання неповного переліку необхідних документів, зокрема не було надано рішення суду про зобов`язання оформити і видати паспорт зразка 1994 року, відсутній платіжний документ про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати. У вказаному листі роз`яснено про право позивача повторного звернення, після усунення обставин, які зумовили відмову (а.с.36-37). Також, листом від 09.07.2024 Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на звернення позивача від 28.06.2024 роз`яснило позивачу, що відповідно до Тимчасового порядку №456, для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає:1)заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2)рішення суду; 3)заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6)витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8)посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Не погоджуючись з відомою відповідача щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить зобов`язати УДМС у Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року замість втраченого. Суд, приймаючи ршення по суті, задовольнив вимоги позову, дійшовши висновку про безпідставність відмови відповідачем. Із посиланням на позицію, сформовану Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, суд першої інстанції зазначив, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Предметом судового контролю у цій справі є правомірність дій УДМС у Запорізькій області в особі Комунарського відділу у м. Запоріжжя щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, замість втраченого. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18 січня 2001року №2235-III «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України. Пунктами 2, 3 Положення № 2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Пунктом 13 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України. 6 грудня 2012 року набрав чинності Закон № 5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Згідо з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. За змістом частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України. Частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянств України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку № 302 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Пунктами 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта. За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів, територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру. Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. На разі, чинним Положенням про паспорт громадянина України №2503 -XII, передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка. Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Згідно зі статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України (може відображатися у формі е-паспорта, е-паспорта для виїзду за кордон). Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону №5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації. Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки. Тобто, звертаючись до Державної міграційної служби з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, особа має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом. Відповідно до пункту 2 Постанови №302 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 року №745) із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: - з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII; - з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Пунктом 3 Постанови №302 в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 року №1132,від 26.10.2016 року №745) встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено - цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється. При цьому, відповідно до підпункту 2 цього ж пункту 3 Постанови №302 - паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року (тобто, у формі паспортної книжечки),- є чинним протягом строку, на який його було видано. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №795 пункт 3 Постанови №302 було доповнено абзацом, відповідно до якого встановлено, що вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Відповідно до пункту 5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого вищенаведеною Постановою №302 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт. Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ. Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку №302, оформлення (у тому числі замість втраченого), обмін та видача паспорта здійснюється особі, яка досягла 14-річного віку - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС (пункт 12 Порядку №302). Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (пункт 13 Порядку №302). Інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, та яка вноситься до заяви-анкети визначається пунктом 14 Порядку №302. Відповідно до пункту 26 Порядку №302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (пункт 27 Порядку №302). Відповідними пунктами Порядку №302 окремо врегульовано питання, пов`язані з поданням документів для оформлення, заміни паспорта замість втраченого або викраденого. Питання щодо дотримання принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, було предметом дослідження у зразковій справі № 806/3265/17 (провадження Пз/9901/2/18), за результатом розгляду якої Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 19 вересня 2018 року. Досліджуючи вказане питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI). Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини п`ята, шоста статті 6 указаного Закону). Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних. Водночас, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Отже, за наведеного правового регулювання та висновків суду першої істанцфії, відмова у видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року відповідно до наведених відповідачами аргументів є протиправною. Водночас, колеія суддів звертає увагу на таке. Відповідно до частин першої, восьмої статті 16 Закону № 5492-VI подання документів для оформлення і отримання документів, що посвідчують особу та встановлюють громадянство України, здійснюється: 1) громадянами України, які досягли шістнадцятирічного віку, - на підставі їхньої особистої заяви; 2) громадянами України, які не досягли шістнадцятирічного віку, - на підставі заяви батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, а якщо батьки не перебувають у шлюбі - за заявою того з батьків, з яким проживає особа, або інших представників. Відповідно до частини сьомої статті 16 указаного Закону уповноважений суб`єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду. Розділом VI Тимчасового порядку №456 передбачена процедура видачі паспортів замість утрачених або викрадених. Згідно з п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Для оформлення паспорта замість втраченого/викраденого рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено, оформлювався на підставі рішення суду. Відповідно до п.2 розділу VІ Тимчасового порядку заява про втрату паспорта реєструється в журналі реєстрації заяв про втрату/викрадення паспорта за формою згідно з додатком 6 до цього Тимчасового порядку, після чого посадова особа територіального підрозділу ДМС заводить справу про втрату або викрадення паспорта, до якої долучаються подані документи та матеріали перевірки. До видачі паспорта територіальний підрозділ ДМС на підставі заяви про видачу тимчасового посвідчення за формою згідно з додатком 7 до цього Тимчасового порядку видає особі тимчасове посвідчення за формою згідно з додатком 8 до цього Тимчасового порядку відповідно до розділу VII цього Тимчасового порядку. Строк розгляду заяви про втрату паспорта становить 30 календарних днів з дня подання заяви. За потреби проведення додаткової перевірки за матеріалами справи про втрату паспорта або у разі несвоєчасного надходження відповіді на направлені запити строк розгляду продовжується не більше ніж на 30 календарних днів. Згідно з п. 8 розділу VI Тимчасового порядку №456 після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за заявою про втрату паспорта за формою згідно з додатком 11 до цього Тимчасового порядку, який затверджується керівником цього підрозділу. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про видачу паспорта. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що не можливо вважати подану позивачем заяву (звернення) підставою для оформлення та видачі паспорта громадянина України, суд першої інстанції не дослідив питання щодо відповідності заяви формі, установленій чинним законодавством. Відповідно до норм чинного законодавства, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20 та від 08 червня 2023 року у справі №380/5977/21 (на яку посилається відповідач в своїй касаційній скарзі). Колегія суддів звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутися до відповідача з заявою на отримання паспорту у формі книжечки при цьому подання всіх необхідних документів при втраті попереднього паспорту. На підставі встановлених обставин, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, помилковим є врахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на таке. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи. Повертаючись до обставин цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких дана справа не може бути визначена як типова є, зокрема, те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу йому нового паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість втраченого паспорта. Натомість, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. У зв`язку із наведеним, у суду першої інстанції не було правових підстав для врахування висновків Верховного Суду, викладених у зразковій справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18) при розгляді цієї справи. Враховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуто судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, ухвалені без додержанням норм матеріального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні, оскільки позивачем не дотримано порядку подання документів для видання повторно паспорту громадянина України у вигляді книжечки. З матеріалів спроави встановлено, що позивач звернулася до територіального підрозділу ДМС з заявою довільної форми (ас36). Так, відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Колегія суддів зазначає, що відповідачем рішення про видачу паспорта по суті не приймалося, а відповідь Комунарського відділу УДМС м.Запоріжжя від 01.08.2024 року (зворот.ас36) має роз`яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків. Зазначене обумовлює скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, неправильно вирішив справу по суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 в адміністративній справі №280/10179/24 скасувати та прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 травня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 20 травня 2025 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова