Ухвала ККС ВС № 203/3846/22

УХВАЛА 19 травня 2025 року м. Київ справа № 203/3846/22 провадження № 51-1825 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, встановив: У поданій скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 цієї статті. Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Проте наведених положень процесуального закону заявником не дотримано. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Оскаржуючи законність судових рішень ОСОБА_4 серед іншого вказуєна неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, заперечує оцінку достовірності доказів здійснену місцевим судом, що, з огляду на положення ст. 433 КПК не може бути предметом перевірки судом касаційної інстанції. Водночас, хоча ОСОБА_4 й посилається на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, однак жодним чином не обґрунтовує цієї підстави для скасування судових рішень, з огляду на положення ст. 413 КПК. Крім того, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржувані судові рішення мають бути скасовані, а кримінальне провадження щодо нього має бути закрито, проте у прохальній частині порушує питання про скасування цих рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. При цьому, посилаючись на необхідність скасування судових рішень і закриття провадження, заявнику слід навести правове обґрунтування підстави визначеної ст. 284 КПК, натомість висуваючи вимогу про призначення нового розгляду у суді першої інстанції, слід врахувати положення ст. 415 КПК. Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху й установити строк для усунення допущених недоліків. На усунення недоліків, захиснику необхідно подати нову касаційну скаргу. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3