Постанова 4851 № 480/8397/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2025 р. Справа № 480/8397/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 17.05.24 по справі № 480/8397/22 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці (далі - відповідач,) у якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати наказ Сумської митниці від 09.12.2022 № 33-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». В обґрунтування позовних вимог заперечив факт вчинення дисциплінарного проступку та стверджував про протиправність оскаржуваного наказу Сумської митниці «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 09.12.2022 № 33-дс (далі - Наказ № 33-дс), яким до позивача незаконно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарних проступків, що полягали у неналежному виконанні ним посадових обов`язків (безпідставному наданні пільги в оподаткуванні при проведенні митного оформлення товарів). Вважав, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів у митному режимі «Імпорт» за митними деклараціями, поданими 13.04.2022, 15.04.2022, 18.04.2022, 26.04.2022, 17.05.2022 та 18.05.2022 ним, як головним державним інспектором відділу митного оформлення ''Центральний'' митного поста ''Суми'', правомірно застосовано приписи Закону України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2142-ІХ), за якими відповідно до пунктів 69.23 та 69.24 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, з дня набрання чинності Законом № 2142-ІХ (01.04.2022), на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу та операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту. Зауважив, що вказівка в пункті 69.23 ПК України «…тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України…» стосується строку дії пільги, а не умови (підстави) її застосування. З посиланням на пункт 36.1 статті 36, пункт 187.8 статті 187, пункт 206.1 статті 206 ПК України стверджував, що до дати подання декларації до митного оформлення у декларантів не виникає податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у зв`язку із здійсненням операцій з ввезення товарів на митну територію України. Юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (за умови відсутності підстав для звільнення від них), є подання митної декларації для митного оформлення. Саме в момент подання декларації до митного оформлення перевіряється наявність підстав для звільнення від оподаткування. Наведені норми ПК України визначають строк дії пільги, а не умови (підстави) її застосування, оскільки закон не передбачає, що надання пільги можливе лише у разі ввезення товару саме після 01.04.2022. Також не обмежено будь-яким строком момент ввезення таких товарів, а встановлений пунктом 9-11 розділу XXI МК України строк визначає строк дії пільги, а не умови її застосування. Момент ввезення товарів на митну територію України не має жодного правового значення для визначення можливості застосування пільг, передбачених Законом № 2142-ІХ, оскільки не вказується у законі як умова (підстава) для їх надання. Переконував, що відповідно до статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України, а тому він правомірно керувався чинними на момент подання митних декларацій редакціями Податкового і Митного кодексів з врахуванням приписів Закону № 2142-ІХ, які передбачали звільнення від оподаткування ПДВ, митом і акцизом товарів за наведеними митними деклараціями. Щодо митних декларацій № UA805020/2022/003965, № UA805020/2022/004008, №UA805020/2022/004043 і № UA805020/2022/004072, щодо яких відповідач вважає, що перед випуском у вільний обіг товари перебували у митному режимі митний склад, який не передбачав вільного обігу товарів, пояснив, що митний режим товарів за деклараціями № UA805020/2022/003965, № UA805020/2022/004008, № UA805020/2022/004043 та № UA805020/2022/004072 перед митним оформленням було змінено з митного режиму «митний склад» на митний режим «імпорт». Це є правом декларанта і відповідає приписам статті 129 МК України щодо завершення митного режиму «митний склад» шляхом поміщення товарів, поміщених у цей митний режим, в інший митний режим, та вимогам частини 1 статті 75 МК України, яка дозволяє застосовувати митний режим імпорт до товарів, що зберігаються до цього під митним контролем або поміщені в інший митний режим. Оскільки на момент митного оформлення товари за деклараціями № UA805020/2022/003965, №UA805020/2022/004008, № UA805020/2022/004043 та № UA805020/2022/004072 вже змінили митний режим «митний склад» на митний режим «імпорт», і були чинні норми Закону № 2142-ІХ, позивач правомірно застосував пільги щодо звільнення від митних платежів, передбачені наведеним законом. У зв`язку із викладеним, правомірним є застосування пільг зі сплати митних платежів в епізодах митних оформлень товарів, заявлених за митними деклараціями № UA805020/2022/003965, № UA805020/2022/004008, № UA805020/2022/004043, № UA805020/2022/004072, №UA805020/2022/004293, № UA805020/2022/005151, № UA805020/2022/005169. Окрім відсутності факту вчинення дисциплінарного проступку, позивач наголошував, що дисциплінарне провадження було проведене із численними порушеннями порядку його проведення. Допущені порушення виключають законність і допустимість зібраних дисциплінарною комісією доказів і прийнятого на підставі них висновків комісії, а отже і прийнятого на підставі таких доказів і висновків рішення керівника Сумської митниці про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача. Так, Дисциплінарна комісія була сформована не у Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 04.12.2019 (далі - Порядок № 1039), а саме : у матеріалах дисциплінарного провадження відсутній наказ начальника митниці про затвердження складу дисциплінарної комісії; документ з назвою «склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Сумської митниці» підписаний в.о. начальника відділу внутрішньої безпеки, а не начальником митниці, тобто комісію сформовано неповноважною особою; сама комісія сформована з числа осіб, що мають реальний конфлікт інтересів, не можуть у зв`язку з цим бути об`єктивними та неупередженими п`ять з восьми членів комісії, які брали участь у перевірці за результатами якої щодо позивача відкрито дисциплінарне провадження; до складу комісії не було включено осіб, які також проводили перевірку з приводу правомірності надання пільг при митному оформленні та не виявили порушень; комісією не враховано обов`язку тлумачити сумніви щодо наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку на користь такої особи та відсутність вини позивача. З огляду на вищевикладене вважав наявними підстави для визнання протиправним та скасування спірного Наказу № 33-дс. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі № 480/8397/22 позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Сумської митниці ''Про притягнення до дисциплінарної відповідальності'' від 09.12.2022 № 33-дс. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631), за рахунок бюджетних асигнувань, 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 (сорок) коп. витрат по сплаті судового збору. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі № 480/8397/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про невірне трактування судом першої інстанції приписів Закону № 2142-ІХ та неврахування обставин того, що відповідно до вимог МК України та ПК України підставою для звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість для товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, зокрема, автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів, є факт ввезення таких товарів на митну територію України з 06.04.2022 для мита та з 01.04.2022 для акцизного податку та ПДВ. Разом з тим, товари, зазначені у митних деклараціях № UA805020/2022/005151 від 17.05.2022, № UA805020/2022/005169 від 18.05.2022, № UA805020/2022/004293 від 26.04.2022, № UA805020/2022/003965 від 13.04.2022, № UA805020/2022/004008 від 15.04.2022, № UA805020/2022/004043 від 18.04.2022, № UA805020/2022/004072 від 18.04.2022 були ввезені на територію України з 19.12.2020 по 22.02.2022 та перебували у режимі "митний склад", тобто прибули на митну територію України раніше квітня 2022 року, а отже при їх митному оформленні у позивача не було підстав для застосування пільг в оподаткуванні. Оскільки за результатами проведеної перевірки від 12.10.2022 № 7.24/14/15-01 комісією було встановлено в діях позивача ознаки неналежного виконання посадових обов`язків, в частині здійснення перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні під час митного оформлення товарів за електронними митними деклараціями, яке виразилось у безпідставному наданні одержувачам товарів пільг (преференцій) в обкладенні товарів ввізним митом за кодами 223, 224, 311 та в обкладенні товарів податком на додану вартість за кодами 223, 224, 311, стверджував про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього стягнення у вигляді догани, що свідчить про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування спірного Наказу № 33-дс. Стверджував, що митні платежі не сплачуються при дотриманні умови ввезення товару на митну територію України підприємствами для вільного обігу, а не до товарів, які були ввезені на митну територію України до набрання чинності Законом № 2142-ІХ, а отже, Сумська митниця вважає Наказ № 33-дс таким, що повністю відповідає нормам чинного законодавства. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 480/8397/22 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. В обґрунтування відзиву зазначив, що наявність чи відсутність підстав для застосування митних (податкових) пільг перевіряється в момент виникнення у платника податку податкового обов`язку, у спірних правовідносинах це на дату подання митної декларації митному органу, а не на час ввезення товару на територію України, а відтак, правильним застосуванням Закону № 2142-ІХ у часі є надання пільг в оподаткуванні, передбачених цим законом, для товарів ввезених за митними деклараціями, поданими до митного органу у період чинності цього Закону (з 01.04.2022 по 01.07.2022). На думку позивача, наведене повністю спростовує доводи відповідача про незаконність дій ОСОБА_1 при наданні пільг в оподаткуванні товарам, ввезеним за митними деклараціями № UA805020/2022/005151 від 17.05.2022, № UA805020/2022/005169 від 18.05.2022, UA805020/2022/004293 від 26.04.2022, № UA805020/2022/003965 від 13.04.2022, № UA805020/2022/004008 від 15.04.2022, № UA805020/2022/004043 від 18.04.2022, № UA805020/2022/004072 від 18.04.2022, оскільки на момент подання цих митних декларацій та відповідно виникнення податкового обов`язку Закон № 2142-ІХ набрав чинності. Наполягав, що сам факт ввезення товарів за вказаними вище МД на митну територію України до набрання чинності Законом № 2142-ІХ не унеможливлював застосування його приписів позивачем під час здійснення митного оформлення товарів, оскільки наявність чи відсутність підстав для застосування митних (податкових) пільг перевіряється в момент виникнення в платника податку податкового обов`язку, тобто в момент подання митної декларації митному органу, що у спірних правовідносинах відбулось у період чинності Закону № 2142-ІХ. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 червня 2023 року по праві № 160/11478/22 стверджував, що сукупність статей 3 та 278 МК України, який є основним кодифікованим актом з питань митної справи, свідчить про те, що визначальним при застосуванні того чи іншого закону (у даному випадку - Закону № 2142-ІХ, яким запроваджено преференції для декларанта), до правовідносин щодо визначення податкових зобов`язань, є саме дата подання митної декларації. Жодна норма не пов`язує вирішення цих питань з датою перетину кордону. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01.07.2021 проходить державну службу за контрактом в митних органах (категорія В) на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення ''Центральний'' митного поста ''Суми'' (а.с.100-104). Наказом відповідача від 19.10.2022 за № 14-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача та утворено дисциплінарну комісію із затвердженням її складу (а.с.15). Наказом відповідача від 09.12.2022 за № 33-дс позивачу оголошено догану за вчинення дисциплінарних проступків, що полягали у неналежному виконанні ним посадових обов`язків. Відповідачем зроблено висновок, що при виконанні 13.04.2022, 15.04.2022, 18.04.2022, 26.04.2022, 17.05.2022 та 18.05.2022 митних формальностей за митними деклараціями за № UA805020/2022/003965, № UA805020/2022/004008, № UA805020/2022/004043, № UA805020/2022/004072, № UA805020/2022/004293, № UA805020/2022/005151, № UA805020/2022/005169 позивач, внаслідок безпідставного застосування підпунктів 9-11 розділу ХХІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' МК України, підпунктів 69.23 та 69.24 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, необґрунтовано надав одержувачам товарів пільги (преференції) в обкладанні ввезених до 01.04.2022 товарів, ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість. На переконання відповідача підставами для застосування зазначених норм є ввезення товару на митну територію України з 06.04.2022 для ввізного мита та з 01.04.2022 для податку на додану вартість та акцизного податку (а.с.11-14). Вважаючи наказ відповідача від 09.12.2022 за № 33-дс неправомірним, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного Наказу № 33-дс, оскільки відповідачем не було доведено факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, наявність у його діях при здійсненні митних формальностей ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини, та, як наслідок правомірності накладеного стягнення. Беручи до уваги, що відповідно до приписів статей 216 ПК України та 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках, з огляду на дати подання платниками митних декларацій (13.04.2022, 15.04.2022, 18.04.2022, 26.04.2022, 17.05.2022 та 18.05.2022), судом зроблено висновок про правомірність застосування позивачем при розмитненні спірного товару чинних норм пунктів 9-11 розділу ХХІ МК України та підпунктів 69.23 та 69.24 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а не, як наполягав відповідач, в редакціях, які діяли на дати поміщення товару на митний склад (з 19.12.2020 по 22.02.2022). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами під час проходження головним державним інспектором відділу митного оформлення ''Центральний'' митного поста ''Суми'' ОСОБА_1 публічної служби внаслідок накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 7, 11 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Так, проходження служби в митних органах визначається главою 79 МК України. Відповідно до положень статті 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон № 889-VIII. За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Згідно з частиною 2 статі 5 Закону № 889-VIII, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. На виконання вимог частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, серед іншого: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. В силу приписів частини 1 статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина 1 статті 65 Закону № 889-VIII). Згідно з частиною 1 статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Положеннями частини 3 статті 66 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. З огляду на частину 1 статті 67 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. За змістом частин 1, 2 статті 68 Закону № 889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В: інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Приписами частин 1, 10, 11 статті 69 Закону № 889-VIII встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Відповідно до частини 1 статті 71 Закону № 889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі. Частинами 1, 2 статті 74 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 75 Закону № 889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відповідно до частин 1-3, 5 статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням). Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Підсумовуючи наведені вище норми, можливо стверджувати, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом № 889-VIII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також, необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 затверджений Порядок № 1039. Цей Порядок визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців. Відповідно до пунктів 10-12 Порядку № 1039 дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів. Члени дисциплінарної комісії мають право одержувати пояснення від державного службовця та від інших осіб щодо обставин справи, одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших державних органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів дисциплінарної справи, одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються дисциплінарного провадження. Згідно пункту 24 Порядку № 1039, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Згідно із пунктами 33, 34 Порядку № 1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Відповідно до пункту 32 Порядку № 1039 про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії. У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень. Пунктом 35 Порядку № 1039 визначено, що Дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону. Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу. У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення (пункт 35 Порядку № 1039). Відповідно до пункту 36 Порядку № 1039 за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (керівника державної служби). Колегією суддів встановлено, що відповідно до наказу Державної митної служби України від 05.09.2022 № 390 "Про проведення перевірки" комісією у складі працівників Держмитслужби у період з 05.09.2022 по 23.09.2022 було проведено перевірку Сумської митниці щодо можливих порушень окремими посадовими особами митного законодавства під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів у режимі "Імпорт". Згідно з Актом про результати перевірки від 23.09.2022 № 6 Держмитслужбою встановлені факти нанесення Державному бюджету України збитків на суму 101 895 139,96 грн, що сталося внаслідок неналежного виконання окремими посадовими особами своїх посадових обов`язків, в частині здійснення перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні під час митного оформлення товарів. На виконання доручення в.о. Голови Держмитслужби від 30.09.2022 № 76- 15/1-Д "Про вжиття заходів", на підставі наказу Сумської митниці від 03.10.2022 № 140 "Про призначення перевірки з окремих питань", комісією у складі працівників Сумської митниці у період з 03.10.2022 по 12.10.2022 проведено перевірку щодо безпідставного звільнення від сплати митних платежів при митному оформленні товарів посадовими особами Сумської митниці. Враховуючи результати проведеної перевірки та факти виявлених порушень, комісією було внесено пропозицію керівнику Сумської митниці розпочати відповідні дисциплінарні провадження, у тому числі стосовно ОСОБА_1 . Наказом в.о начальника Сумської митниці від 19.10.2022 № 14-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», на підставі доповідної записки в. о. начальника управління митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД ОСОБА_3 від 12.10.2022 № 7.24-15/589, акту про результати перевірки від 12.10.2022 № 7.24/14/15-01, акту про результати перевірки від 23.09.2022 № 6, порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинених дисциплінарних проступків, утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ Сумської митниці у складі: головуючого - ОСОБА_4 - в. о. начальника відділу внутрішньої безпеки, членів комісії: ОСОБА_5 - головного державного інспектору відділу власної безпеки; ОСОБА_6 - заступника начальника відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил; ОСОБА_7 - заступника начальника відділу адміністрування митних платежів управління митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД; ОСОБА_8 - в.о. завідувача сектору з питань запобігання протидії корупції; ОСОБА_9 - головного державного інспектора юридичного відділу; ОСОБА_11 - головного державного інспектора відділу професійної підготовки та розвитку персоналу управління по роботі з персоналом та ОСОБА_10 - головного державного інспектора відділу контролю за діяльністю підприємств та сприяння захисту прав інтелектуальної власності управління забезпечення митного контролю та оформлення. Листом від 27.10.2022 № 7.24-25/ВН/108 позивачу повідомлено обставини щодо здійснення дисциплінарного провадження відносно нього та запропоновано надати на ім`я керівника Сумської митниці письмові пояснення з питань, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження. Зазначений лист направлено на електронну адресу позивача, зазначену ним у особовій справі «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується протоколом фіксації доведення інформації до відома державного службовця (а.с. 89). 07.11.2022 позивач скористався гарантованим йому правом та надав на адресу Сумської митниці письмові пояснення, в яких виклав свої доводи стосовно поставлених комісією питань. Листом від 16.11.2022 за № 7.24-08-1/09/10/4427 позивачу надано відповідь на його повідомлення від 14.11.2022 щодо наявності у співробітників Сумської митниці, які входять до складу Дисциплінарної комісії з розгляду справ згідно з додатком до наказу Сумської митниці від 19.10.2022 № 14-дс реального конфлікту інтересів, зі змісту якої вбачається, що у Сумської митниці відсутні підстави для врегулювання конфлікту інтересів та усунення даних осіб від розгляду дисциплінарних справ, оскільки ОСОБА_1 не викладено жодних фактів, які б обґрунтовували наявність в умовах роботи даної комісії приватних інтересів майнового та немайнового характеру. Наказом від 25.11.2022 № 27-дс продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження, розпочатого на підставі наказу Сумської митниці від 19.10.2022 № 14-дс «Про порушення дисциплінарного провадження» стосовно ОСОБА_1 до 16.12.2022 включно. 29.11.2022 дисциплінарною комісією складено подання на ім`я в. о. начальника Сумської митниці, яким з урахуванням наявності обставин, що пом`якшують відповідальність державного службовця, рекомендовано керівнику Сумської митниці застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани. На виконання пункту 35 Порядку № 1039, листом від 29.11.2022 № 7.24-25/ВН/176 дисциплінарна комісія запропоновала ОСОБА_1 надати письмові пояснення на ім`я керівника Сумської митниці стосовно здійснених дисциплінарних проступків. 05.12.2022 позивачем надано відповідні пояснення на ім`я в.о. начальника Сумської митниці, після чого, 09.12.2022, тобто у строки, визначені Порядком № 1039, відповідачем прийнято спірний Наказ № 33-дс, копію якого вручено ОСОБА_1 під розписку 09.12.2022, що підтверджується його власноручним підписом. З наведеного вбачається, що склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Сумської митниці, затверджений наказом за підписом ОСОБА_2 - в.о. начальника Сумської митниці від 19.10.2022 № 14-дс, тобто, повноважною особою, а не за підписом в.о. начальника відділу внутрішньої безпеки, як помилково стверджував позивач. Подання з рекомендацією застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани направлялось керівнику Сумської митниці за підписом усіх членів Комісії. Посилання позивача на формування комісії з числа осіб, які мають реальний конфлікт інтересів, та не можуть у зв`язку з цим бути об`єктивними та неупередженими, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Формування складу дисциплінарної комісії є дискреційним повноваженням керівника державного органу, а отже і залучення певних осіб до розгляду дисциплінарних проваджень має здійснюватися вже з урахуванням потенційної можливості існування конфлікту інтересів. У свою чергу, лише факт наявності у складі дисциплінарної комісії осіб, які брали участь у складанні акту про результати перевірки, за висновками якого виявлено порушення законодавства працівником державного органу, у розумінні приписів Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2024 № 1700-VII не свідчить про реальний конфлікт інтересів у таких членів комісії. За таких обставин, слід дійти висновку про те, що службове розслідування ініційоване та проведене з дотриманням вимог Закону № 889-VIII та Порядку № 1039, повноважною комісією, з урахуванням строків, встановлених законодавством, із забезпеченням позивача правом на подання письмових пояснень з приводу встановлених Комісією порушень. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає процедурних порушень з боку відповідача при проведенні службового розслідування відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням відповідача щодо наявності у діях позивача дисциплінарного проступку з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII, дисциплінарними проступками є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Так, нормативною підставою для прийняття спірного Наказу № 38-дс відповідачем вказано порушення положень пунктів 1, 2 розділу 3 (Основні посадові обов`язки) посадової інструкції, абзаци 3, 5 пункту 10 (Особа зобов`язана) контракту про проходження державної служби від 30.06.2021 № 26, пункти 1, 7, 11 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», підпункту 4.5.9 пункту 4.5 розділу ІV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, пункту 9-11 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, підпункту 69.24 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Фактичною ж підставою для винесення догани слугувало застосування головним державним інспектором відділу митного оформлення «Центральний» митного поста «Суми» Сумської митниці ОСОБА_1 при виконанні митних формальностей за митними деклараціями № UA805020/2022/005151, № UA805020/2022/005169, UA805020/2022/004293, № UA805020/2022/003965, № UA805020/2022/004008, UA805020/2022/004043, № UA805020/2022/004072 пільги (преференція вказана у графі 36 митної декларації) в оподаткуванні товарів ввізним митом за кодом 223, 224, заявлених до митного оформлення за вказаними митними деклараціями, що на думку митного органу призвело до недоборів до Державного бюджету України на суму 22 631,48 грн, 48 397,85 грн та 12 017 827,72 грн. У аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що при вирішенні питання про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку у вигляді невиконання пунктів 1, 2 розділу 3 (Основні посадові обов`язки) посадової інструкції, абзаців 3, 5 пункту 10 (Особа зобов`язана) контракту про проходження державної служби від 30.06.2021 № 26, пунктів 1, 7, 11 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» та, як наслідок, правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, слід встановити, чи підлягали застосуванню позивачем під час митного оформлення товарів, ввезених за МД № UA805020/2022/005151, № UA805020/2022/005169, UA805020/2022/004293, № UA805020/2022/003965, № UA805020/2022/004008, UA805020/2022/004043, № UA805020/2022/004072 положення пунктів 9-11 розділу ХХІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' МК України, підпункти 69.23 та 69.24 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. На думку відповідача, визначальним для застосування преференцій відповідно до Закону № 2142-ІХ є саме факт (обставина) пропуску товару через митний кордон України. За позицією позивача, оскільки Закон № 2142-IX не містить часового (темпорального) обмеження щодо дати ввезення товару, а виникнення податкових зобов`язань закон пов`язує саме з датою подання митної декларації, то визначальним (ключовим) аспектом у його застосуванні є саме дата подання митної декларації. Відтак, на думку позивача, заявлений 13.04.2022, 15.04.2022, 18.04.2022, 26.04.2022, 17.05.2022 та 18.05.2022 до митного оформлення товар за вказаними митними деклараціями підпадає під дію Закону № 2142-ІХ. Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів врегульовано положеннями МК України. Частина першої статті 4 МК України містить визначення основних термінів і понять, які вживаються в даному Кодексі, зокрема: ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку (пункт 4); випуск товарів - надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (пункт 5); митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання (пункт 21); митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23); митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24); пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення (49). Статтею 70 МК України встановлені митні режими. Серед іншого встановлено митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та режим митного складу. За визначенням, наведеним у статті 121 МК України, митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У відповідності до частин 2, 3 статті 122 МК України для поміщення товарів у митний режим митного складу митного органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу. Розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюється на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦІМ (СIМ), накладної ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу. Положеннями частини 3 статті 125 МК України передбачено, що іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених частинами першою і другою цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. В силу частини 1 статті 126 МК України іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів. Згідно з частинами 1, 3 статті 129 МК України митний режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів, поміщених у цей митний режим, в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Митний режим митного складу припиняється митним органом у разі: 1) передачі товарів на склад митного органу у зв`язку із закінченням строків зберігання в режимі митного складу; 2) конфіскації товарів; 3) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Частиною першою статті 198 МК України обумовлено, що митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України. За приписами частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з частинами першою, восьмою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (…) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів та заявленої мети переміщення вносяться відповідні відомості, у тому числі у вигляді кодів (пункти 1 - 10). За змістом статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відповідно до пункту 206.1 статті 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування. У розумінні пункту 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Згідно з пунктом 216.4 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках. За приписами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Аналіз вищенаведених норм ПК України та МК України дозволяє дійти висновку про їх тотожність в частині визначення моменту виникнення у платника обов`язку податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України. Так, до моменту подання митної декларації такий обов`язок не виникає, у тому числі і при перебуванні товарів на митному складі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час перебування іноземних товарів на митному складі за ними зберігається статус іноземних товарів. Митний режим митного складу дійсно не передбачає випуску у вільний обіг. Разом з тим, режим митного складу може бути змінений на інший митний режим, у тому числі і режим імпорту (випуск для вільного обігу), при цьому, виникнення податкових зобов`язань закон пов`язує саме з датою подання митної декларації. А відтак, розмір відповідних податків та мита, які зобов`язаний сплатити декларант визначається на дату подання митної декларації. Частина перша статті 281 МК України допускає встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Так, 24 березня 2022 року прийнятий Закон № 2142-IX, який набрав чинності з дня його опублікування (05 квітня 2022 року) і яким, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внесені зміни до ПК України та МК України, та передбачено пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення товарів на митну територію України і ввізним митом товарів. Відповідно, ПК України доповнено підпунктами 69.23 та 69.24 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, відповідно до яких тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу. Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту. Розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України доповнено пунктом 9-11, згідно з яким, тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 01 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) звільняються від оподаткування ввізним митом: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу «живого» бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Звільнення від оподаткування ввізним митом, передбачене цим підпунктом, не поширюється на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом. Отже, виходячи із системного аналізу наведених вище норм, положення підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в редакції Закону № 2142-ІХ, а також пункту 9-11 розділу XXI МК України застосовуються з 01 квітня 2022 року, оскільки про це міститься пряма вказівка у законі. В подальшому абзаци 1-4 підпункту 1 пункту 9-11 розділу XXI МК України та підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України виключені на підставі Закону № 2325-IX від 21 червня 2022 року, який набрав чинності 01 липня 2022 року. Таким чином, звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, запроваджене Законом № 2142-IX, діяло в період з 01 квітня по 01 липня 2022 року. Положеннями статті 3 МК України регламентовано особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи. Частиною першою означеної статті чітко визначено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Частини третя та четверта статті, про яку мовиться, звучать наступним чином: норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. Таким чином, сукупність статей 3 та 278 МК України, який є основним кодифікованим актом з питань митної справи, чітко говорить, що визначальним при застосуванні того чи іншого закону (у даному випадку - Закону, яким запроваджено преференції для декларанта), до правовідносин щодо визначення податкових зобов`язань, є саме дата подання митної декларації. Жодна норма не пов`язує вирішення цих питань з датою перетину кордону. У світлі доводів відповідача про те, що при вирішенні питання про можливість застосування позивачем преференцій, про які йде мова в цій справі, слід відштовхуватись від дати ввезення (пропуску) товару через митний кордон України, слід зазначити наступне. Як зазначалось вище, під ввезенням товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезенням товарів, транспортних засобів за межі митної території України Митний кодекс України має на увазі сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Статтею 74 МК України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим (частина перша статті 258 МК України). З наведеного висновується, що ввезення товару на митну територію України як операція, з якою в даному випадку законодавець пов`язує звільнення від обов`язку сплати митних платежів, не обмежується лише фактичним (фізичним) перетином товару через митний кордон України, натомість, така являє собою певний алгоритм дій, який складається з виконання низки необхідних митних формальностей. Таким чином, враховуючи, що наведені у Наказі № 33-дс про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності митні декларації датовані відповідно 13.04.2022, 15.04.2022, 18.04.2022, 26.04.2022, 17.05.2022 та 18.05.2022), тобто, у період з 01 квітня по 01 липня 2022 року, задекларовані за цими митними деклараціями товари підпадали під дію Закону № 2142-IX, оскільки в даному випадку виконуються законодавчо встановлені умови для звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість. При цьому, колегія суддів зауважує, що приписи пунктів 9-11 розділу ХХІ МК України та підпунктів 69.23 та 69.24 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, якими встановлено лише терміни запровадженого законодавцем звільнення від сплати акцизного податку, податку на додану вартість та ввізного мита, не містять часового (темпорального) обмеження щодо дати ввезення товару, а виникнення податкових зобов`язань закон пов`язує саме з датою подання митної декларації, то визначальним (ключовим) аспектом у його застосуванні є саме дата подання митної декларації. Отже, застосування позивачем в епізодах митних оформлень товарів, заявлених за митними деклараціями № UA805020/2022/003965, № UA805020/2022/004008, № UA805020/2022/004043, № UA805020/2022/004072, №UA805020/2022/004293, № UA805020/2022/005151, № UA805020/2022/005169 пільг зі сплати митних платежів на підставі пунктів 9-11 розділу ХХІ МК України та підпунктів 69.23 та 69.24 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за якими операції з ввезення товарів, задекларованих у вказаних митних деклараціях, були звільненні від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком та митом, є правомірним, що виключає наявність у його діях порушень пунктів 1, 2 розділу 3 (Основні посадові обов`язки) посадової інструкції, абзаців 3, 5 пункту 10 (Особа зобов`язана) контракту про проходження державної служби від 30.06.2021 № 26, пунктів 1, 7, 11 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», підпункту 4.5.9 пункту 4.5 розділу ІV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, пункту 9-11 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, підпункту 69.24 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Вищенаведена правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.06.2023 у справі № 160/11478/22. Крім того, колегія суддів зауважує, що застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідач, зокрема виходив з того, що вчинення позивачем протиправних дій при здійсненні митних формальностей призвело до зменшення надходжень до державного бюджету. Разом з цим, Сумською митницею не заперечується, що ввезений товар на митну територію України випущений у вільний обіг, а матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували винесення податкових повідомлень-рішень щодо донарахування несплачених платежів за такими товарами. Враховуючи, що матеріалами дисциплінарної справи щодо позивача не підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складових дисциплінарного проступку, зокрема, протиправних дій (бездіяльності) позивача у зв`язку з неналежним виконанням покладених на нього посадових обов`язків, а також вини позивача, наказ Сумської митниці від 09.12.2022 № 33-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», винесений відносно нього є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятим без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, у зв`язку з чим вірним є висновок суду першої інстанції про визнання його протиправним та скасування. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 480/8397/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко