Ухвала КАС ВС № 240/6303/24

УХВАЛА 20 травня 2025 року м. Київ справа №240/6303/24 адміністративне провадження № К/990/20511/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №240/6303/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті передбаченого законодавством грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування належних виплат за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року - грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування ОСОБА_1 належних виплат за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року - грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. 13 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №240/6303/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня. Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що ця справа становить виняткове значення для нього, оскільки зобов`язання військової частини НОМЕР_1 на підставі рішення суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, щодо здійснення нарахування належних виплат грошового забезпечення звільненому військовослужбовцю за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року у цій справі може створити для відповідача обставини щодо неможливості його виконання. Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів та лише загальні посилання на бюджетні витрати та можливі наслідки таких витрат, за відсутності вмотивованих підстав, не свідчать про винятковість цієї справи, доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій. Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом. У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Також скаржник, посилаючись на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності та розглянув в порядку спрощеного позовного провадження помилково, оскільки позивачем фактично заявлено вимогу про нарахування та виплату грошового забезпечення за 10 (десять) років проходження ним військової служби, а відтак сума стягнення грошових коштів може перевищувати - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на дату пред`явлення позову до суду). Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості віднесення судом першої інстанції цієї справи до справ незначної складності, оскільки частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Предметом спору у цій справі є нарахування та виплата грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні, що підпадає під визначення підпункту 1 частини шостої статті 12 КАС України. Також Суд зазначає, що відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня, а отже, ця справа є справою незначної складності. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №240/6303/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.М. Соколов С.А. Уханенко