Ухвала КАС ВС № 580/6821/24

УХВАЛА 19 травня 2025 року м. Київ справа №580/6821/24 адміністративне провадження № К/990/17733/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі №580/6821/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 28.04.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі №580/6821/24. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернулася в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про: - визнання протиправною бездіяльності, що виразилось в прийнятті рішення про відмову в проведенні перевірки, оформленого листом від 26.03.2024 №7779/6/23-00-24-03-10 та у невнесенні відомостей до інтегрованої картки платника; - зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки платника в частині зайвого нарахування пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) в сумі 301 835,51 грн з урахуванням інформації, що викладена в листах Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі №580/6821/24 залишено без змін. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного. Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України). Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 4 частини 4 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Скаржником вчинено посилання на підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 238 КАС України, зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На думку скаржника, правильне розуміння та застосування пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України має фундаментальне значення для забезпечення єдності судової практики, правової визначеності та захисту прав платників податків, що матиме наслідком зменшення судових спорів з податковими органами, оскільки надасть змогу врегулювати питання податкового контролю безпосередньо між податковим органом та платником. Висновок Верховного Суду у справі про податкову перевірку на підставі звернення платника податків та наявність або відсутність необхідності застосування обмежень, встановлених пунктом 78.1 Податкового кодексу України є справою, що має фундаментальне значення для забезпечення єдності судової практики Верховний Суд зауважує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони абстрактні і декларативні, не містять доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми для висновку, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. З посиланням на підпункт «г» пункту 2 частини 5 статті 238 КАС України позивачем зазначено, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме: необґрунтовано відніс справу до категорії справ незначної складності, оскільки: справа стосується суми донарахування у розмірі 301835,51 грн, що відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України не може бути віднесено до цієї категорії справ; справа стосується складного тлумачення податкового законодавства, або має прецедентне значення - спрощений розгляд може обмежити права сторін на ефективний захист; у справі розглядається тлумачення норм Податкового кодексу України, аналізується застосування валютного законодавства, наявний факт зміни законодавства, порушено питання звільнення від нарахованого податкового зобов`язання. Верховний Суд зауважує, що предметом судового оскарження є дві вимоги немайнового характеру, які самі по собі не передбачають стягнення грошових коштів. Крім того, згідно частин 1, 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн, отже 3028000,00 грн. Відтак, зазначена позивачем сума дозволяє розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Оцінивши доводи скаржника, колегія суддів дійшла висновку, що вони мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись судом, як виключний випадок, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23.10.1996, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19.12.1997, заява №26737/95). Відтак обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі №580/6821/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко