Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/37319/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/37319/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скрипка І.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М., при секретарі Литвин С.В. за участю: позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Івченко Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року про відмову у визнанні виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року відмовлено у визнанні виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ГУ ДПС у м. Києві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, які прибули у призначене судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС України у м. Києві, в якому просив суд: - визнати дії Головного Управління ДПС у м. Києві щодо відмови у наданні довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця неправомірними; - зобов`язати Головне Управління ДПС у м. Києві надати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, а саме середній розмір відносно визначених законодавством виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії (відомості за відповідної посади та відповідного рангу, чи прирівняної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного Управління ДПС у м. Києві щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Зобов`язано Головне Управління ДПС у м. Києві надати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Відповідно до розписки (Т.1 а.с.120), позивач отримав копію рішення суду першої інстанції 30.09.2022, а відповідач - 24.11.2022 (Т.1 а.с.123). У копії рішенні суду зазначено, що воно набрало законної сили 29.10.2022, у зв`язку із чим із автоматизованої системи документообігу суду 03.11.2022 виготовлено його копію (Т.1 а.с.173). 16.11.2022 від позивача надійшла заява про видачу виконавчого листа. 17.11.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва видано два виконавчих листи №640/37319/21 про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, і в частині розподілу судових витрат. Виконавчі листи отримані позивачем 18.11.2022, про що свідчить розписка (Т.1 а.с. 129 на звороті). 30.11.2022 у Шостому апеляційному адміністративному суді зареєстрована апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022, яка надіслана ГУ ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції 25.11.2022, що підтверджено конвертом (Т.1 а.с. 146). Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2023 поновлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду та відкрито апеляційне провадження (Т.1 а.с.158). За результатами апеляційного розгляду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 - без змін. Таким чином, із урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 набрало законної сили 10.03.2023. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі № 640/37319/21, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі № 640/37319/21. 12.04.2024 відповідач звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у задоволенні якої ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 - відмовлено. Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто заявнику. 25.10.2024 на адресу суду першої інстанції надійшла заява (вх. 53806) ГУ ДПС у м. Києві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (далі по тексту - заява)(Т.2 а.с.22-24). Так, у вказаній заяві відповідач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 640/37319/21 від 17.11.2022. Заява відповідача мотивована тим, що ГУ ДПС у м. Києві скористалося правом на апеляційне оскарження, тож рішення суду у цій справі набрало законної сили лише 10.03.2023, відповідно й виконання судового рішення, згідно зі статтею 373 Кодексу адміністративного судочинства, здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист видається за заявою осіб, на користь яких було ухвалено судове рішення, після набрання ним законної сили. Отже порядок видачі виконавчого листа чітко регламентований. Тобто, на переконання відповідача, виконавчий лист від 17.11.2022 виданий всупереч вимогам процесуального закону, оскільки рішення станом на момент видачі ще не набрало законної сили. Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не наведено підстав та не надано жодних належних доказів про те, що саме станом на день видачі виконавчого листа - 17.11.2022, його було видано помилково, у той час як судом такої помилки не встановлено, як і не встановлено, що обов`язок боржника за виконавчим листом від 17.11.2022 відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Правовими положеннями ч.1-2 ст.374 КАС України регламентовано, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Тобто, чинним законодавством передбачено чіткі умови, відповідно до яких суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: 1) якщо виконавчий документ було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказана правова норма носить імперативний характер, який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання та не підлягає широкому тлумаченню. У даному випадку, як вже вище зазначалося судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022, яке набрало законної сили 10.03.2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Відповідно копії постанови від 12.07.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП №722232954, яка міститься в матеріалах справи, за виконавчим листом №640/37319/21, виданий 17.11.2022, відкрито виконавче провадження (Т.2 а.с.30-31). Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що станом на момент видачі Окружним адміністративним судом міста Києва виконавчого листа №640/37319/21, тобто 17.11.2022, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у такій видачі, згідно з нормами чинного законодавства, оскільки строк подання апеляційної скарги закінчився, і підстав вважати, що рішення не набрало законної сили також не було. Матеріалами справи підтверджується, що фактично відповідачем апеляційна скарга відправлена засобами поштового зв`язку лише 25.11.2022, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, який поновлено судом апеляційної інстанції, і після видачі Окружним адміністративним судом міста Києва виконавчих листів №640/37319/21, від 17.11.2022. Отже, констатувати, що виконавчі листи 17.11.2022 видані Окружним адміністративним судом міста Києва помилково, у суду законодавчих підстав немає. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що заява ГУ ДПС у м. Києві від 25.10.2024 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню, а у сторін наявне право на звернення до суду, в порядку статті 374 КАС України, із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі, допущеної при його оформленні або видачі. Інших підстав визнавати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, судом не встановлено, а боржником про такі підстави не зазначено, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час її розгляду в суді апеляційної інстанції. Верховний Суд у своїй постанові від 05.11.2020 у справі № 752/2391/17, на яку посилається заявник, виснував, що наведені у статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові. До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний. Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №819/523/16, однією з підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є його добровільне виконання. Натомість, у даному випадку, ГУ ДПС у м. Києві не наведено підстав та не надано жодних належних доказів про те, що станом на день видачі виконавчого листа 17.11.2022, його було видано судом першої інстанції помилково, так і не надано доказів, що обов`язок боржника за виконавчим листом від 17.11.2022 відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Також, у даному випадку, суд апеляційної інстанції виходить із превалювання суті над формою, а також із мети адміністративного судочинства, якою є ефективний захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції та набрало законної сили, станом постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 18.03.2025 року - залишається невиконаним, тобто права та законні інтереси позивача і далі залишаються порушеними. Завершальною стадію судового провадження являється виконання судового рішення, як гарантія захисту порушених прав та інтересів осіб, які звернулись до суду за їх відновленням. Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, а тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання у точній відповідності. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність заяви позивача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та відмову у її задоволенні, відповідно апеляційна скарга ГУ ДПС у м. Києві не підлягає задоволенню. Таким чином, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 370, 373, 374, КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року про відмову у визнанні виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак О.М. Оксененко Повний текст виготовлено 19.05.2025 року