Постанова 4855 № 640/11751/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11751/21 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Левченко Владислава Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач/ГУ ДПС у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач/апелянт/ ОСОБА_1 ) з вимогою стягнути податковий борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 439 142, 36 грн та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 36 541, 52 грн. В обґрунтування позовних вимог податковий орган послався на наявність у відповідача узгодженого податкового боргу, який нею не сплачений. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року позов ГУ ДПС у м. Києві задоволено. Стягнуто на користь ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) з ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 475 683 (чотириста сімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн 88 коп. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкова заборгованість відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, доказів її погашення на день розгляду цього спору не надано, то позовні вимоги ГУ ДПС у м. Києві є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що документальна позапланова невиїзна перевірка, на підставі якої складено податкові повідомлення-рішення, проведена з істотними порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки вона не була належним чином повідомлена про її проведення. Наказ та письмове повідомлення про перевірку вона не отримувала, а в матеріалах справи відсутні докази їх вручення. Відтак акт перевірки, отриманий із порушенням закону, не може бути допустимим доказом у справі, а відповідно податкові повідомлення-рішення, винесені на його підставі, не є правомірними. Суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, які зобов`язують контролюючі органи діяти виключно у межах повноважень та з дотриманням процедури. Стверджує, що розрахунок податкового зобов`язання здійснений з порушенням положень Податкового кодексу, оскільки до складу оподатковуваного доходу включено не лише основну суму боргу, прощену банком, а й курсову різницю. Вказує, що відповідно до спеціальної норми Податкового кодексу така різниця не повинна вважатися доходом платника податку і не підлягає оподаткуванню. Таким чином, на думку апелянтки, суми грошових зобов`язань були нараховані неправомірно та істотно завищені, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві навело міркування на підтримку висновків суду першої інстанції, викладені у його рішенні, та просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги з мотивів її необґрунтованості. Зазначено, що відповідні повідомлення-рішення були направлені платнику податків у встановленому законом порядку, а також, що вони є узгодженими, оскільки не були оскаржені у передбачений строк ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Також наголошено на обов`язку платника податків своєчасно сплачувати податки відповідно до Конституції України та положень Податкового кодексу. Втім, відповідачка не виконала свого обов`язку, а також не надала належних доказів на підтвердження доводів, викладених у скарзі. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ДФС та є платником податків за основним місцем обліку. Відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 475 683,88 грн.: - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 439 142, 36 грн (вказана заборгованість виникла на підставі визначених сум контролюючим органом, а саме податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2019 року № 0068114202, від 03 вересня 2019 року № 0068134202, від 03 вересня 2019 року № 0068124202); - з військового збору у розмірі 36 541, 52 грн (вказана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань та на підставі визначених сум контролюючим органом, а саме податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2019 року № 0068144202). З метою погашення податкового боргу в сумі 475 683, 88 грн на підставі наведених податковим повідомлень-рішень, контролюючим органом направлено на податкову адресу ОСОБА_1 податкову вимогу від 21 грудня 2019 року № 46979-10, яка повернулась за закінченням терміну зберігання. Оскільки відповідачем добровільно не сплачено податкове зобов`язання, податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Враховуючи вимоги пункту 56.11 статті 56 ПК України, грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню. В свою чергу, за правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. За правилами пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. Згідно з положеннями пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Із матеріалів справи слідує, що податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2019 року № 0068114202, від 03 вересня 2019 року № 0068134202, від 03 вересня 2019 року № 0068124202, на підставі яких виникла спірна сума податкового боргу, у червні 2019 року надсилались ГУ ДПС у м. Києві рекомендованим листом з повідомленням (номера відправлень 0101128485385, 0101128485385, 0101128963449,) на податкову адресу ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання): АДРЕСА_1 , які повернулись за закінченням терміну зберігання. Згідно з вимогами пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційною адміністративного суду у складі Верховною Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд дійшов висновку щодо застосування норми матеріального права - статті 42 ПК України та зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Таким чином, доводи апелянта про те, що він не отримував податкових повідомлень-рішень є безпідставними. Крім того, слід зауважити, що адреса, на яку податковим органом було направлено податкові повідомлення-рішення, є ідентичною тій, що зазначена відповідачкою в апеляційній скарзі як її місце реєстрації та проживання, а отже, контролюючий орган діяв у межах вимог ПК України щодо належного способу вручення. Така обставина підтверджує дотримання формальних вимог при направленні документів і не може бути підставою для визнання їх неотримання як обґрунтованої причини несплати узгодженого податкового зобов`язання. Доказів оскарження та скасування в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виникла спірна сума податкової заборгованості, матеріали справи не містять. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що грошові зобов`язання, визначені рішеннями позивача, набули статусу узгоджених і підлягають сплаті в бюджет. Згідно з вимогами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Із матеріалів справи слідує, що відповідачем прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 21 грудня 2019 року № 46797-10, яка надіслана за податковою адресою відповідача та теж повернулась за закінченням терміну зберігання. (а.с. 26, 27) Доказів оскарження згаданої вимоги відповідачем не надано. Відповідно до статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції доказів сплати чи часткового погашення заборгованості в сумі 475 683, 88 грн відповідачем не надано. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення до бюджету з ОСОБА_1 податкового боргу у загальній сумі 475 683, 88 грн, яка складається з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 439 142, 36 грн та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 36 541, 52 грн. Незгода ОСОБА_1 із податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у м. Києві, а також із законністю проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не може розглядатись у межах цієї справи, в якій предметом позову є стягнення узгодженого податкового боргу, а не визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень або акту перевірки, на підставі яких виник податковий борг. Зазначені питання можуть бути предметом окремого адміністративного провадження, що передбачено положеннями статей 19, 55 Конституції України та відповідних норм КАС України. Вважаючи наявними підстави для визнання недійсною перевірки або скасування податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 мала право звернутись до суду з окремим позовом або зустрічною позовною заявою, однак таким правом не скористалась. Водночас податкові повідомлення-рішення, які є підставою для стягнення податкового боргу, не були оскаржені у встановлений законом строк ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому вважаються узгодженими. Їх правомірність у цій справі не підлягає оцінці, а всі доводи апелянта, зокрема щодо відсутності належного повідомлення про перевірку, недопустимості акту як доказу, наявності особливих підходів до оподаткування анульованої суми боргу тощо, не можуть бути належними запереченнями проти позову про стягнення узгодженого зобов`язання. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Левченко Владислава Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.