Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/8847/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/8847/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Вівдиченко Т.Р., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт 1/ ОСОБА_1 ) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1/ГУ ПФУ в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 2/апелянт 2/ГУ ПФУ в Харківській області) з вимогами: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 971010188797 від 22 серпня 2024 року про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 14 серпня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області № 68/23-00-10-02-19 від 05 серпня 2024 року та № 69/23-00-10-02-19 від 05 серпня 2024 року. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови пенсійного органу у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках уповноваженого органу. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 971010188797 від 22 серпня 2024 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 14 серпня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив із того, що позивачка має необхідний стаж державної служби, у тому числі станом на 01 травня 2016 року, та є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК. З урахуванням положень статті 37 Закону України «Про державну службу» та висновків Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справі № 822/524/18, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи. Тому рішення ГУ ПФУ в Харківській області, яким відмовлено в такому переведенні, підлягає скасуванню. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити нарахування та виплату пенсії в конкретному розмірі (60% від заробітної плати згідно з поданими довідками), суд виходив з того, що на момент ухвалення рішення суду пенсію ще не було призначено. Такий спосіб захисту є передчасним і не відповідає природі судового рішення, яке не може бути умовним або залежати від подальших дій суб`єкта владних повноважень. Суд зазначив, що призначення, розрахунок і виплата пенсії є виключною компетенцією пенсійного органу після набрання рішенням. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення в частині, у задоволенні якої відмовлено, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначила, що суд першої інстанції помилково визнав передчасним вирішення питання щодо зобов`язання органу Пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату пенсії державного службовця у розмірі 60 % від заробітної плати на підставі довідок податкового органу №?68/23-00-10-02-19 та №?69/23-00-10-02-19 від 05 серпня 2024 року, оскільки ці довідки були подані разом із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу, а тому, на думку апелянта, суд повинен був надати їм належну правову оцінку та перевірити змістовну обґрунтованість відмови органу Пенсійного фонду. Апелянт стверджує, що ці довідки є оформленими відповідно до вимог законодавства та підтверджують її право на пенсію як державного службовця в спеціальному розмірі, встановленому статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №?3723-XII. Відтак, твердження суду про передчасність питання щодо призначення і нарахування пенсії, є необґрунтованим та таким, що суперечить наданим доказам і фактичним обставинам справи. ГУ ПФУ в Харківській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Пенсійний орган зазначив, що ОСОБА_1 не відповідала вимогам для призначення пенсії державного службовця, оскільки станом на 01 травня 2016 року не мала необхідного 10-річного стажу на посадах, віднесених до категорії державної служби, а її робота в податкових органах не підпадає під критерії, визначені законодавством. Також апелянт вважає, що суд безпідставно втрутився у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду та не врахував, що призначення пенсії можливе лише за наявності всіх передбачених законом умов. Водночас зазначено, що порядок пенсійного забезпечення посадових осіб податкової служби регулюється спеціальними нормами, а не Законом №?3723-XII. Не погоджуючись з аргументами апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області, ОСОБА_1 подала відзив, в якому вказала, що оскаржене рішення, в частині задоволених позовних вимог, є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги пенсійного органу не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначила, що саме ГУ ПФУ в Харківській області, діючи за принципом екстериторіальності, прийняло рішення про відмову у призначенні їй пенсії державного службовця, і саме цей орган є належним відповідачем у справі. Вона подала заяву про перехід на інший вид пенсії, у зв`язку з чим ГУ ПФУ в Харківській області було зобов`язане надати правову оцінку поданим нею документам, зокрема довідкам податкового органу, які підтверджують її право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Відмову у призначенні такої пенсії ОСОБА_1 вважає протиправною. Заявила про відсутність публічно-правового спору з ГУ ПФУ в Черкаській області, яке не приймало жодних рішень у справі. Послалася також на актуальні правові позиції Верховного Суду щодо визначення належного відповідача, порядку прийняття рішень пенсійними органами та обов`язку здійснювати призначення пенсії на підставі повного і об`єктивного аналізу наданих документів. Від ГУ ПФУ в Харківській області відзив на апеляційну позивачки скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, їх правову оцінку, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки МСЕК серії 10ААБ № 088565 від 20 березня 2013 року є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання безтеміново, на підставі чого їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посадах державної служби у періоди: - з 26 вересня 1995 року до 25 листопада 1996 року в Державній податковій інспекції Черкаської області по Соснівському району м. Черкаси на посаді державного податкового інспектора у відділі впровадження автоматизованих інформаційних систем; - з 26 листопада 1996 року до 24 квітня 1997 року в Державній податковій адміністрації у Соснівському районі м. Черкаси на посаді головного державного податкового інспектора відділу комп`ютеризації; - з 25 квітня 1997 року до 30 січня 2012 року в Державній податковій адміністрації в Черкаській області на посадах: старшого державного податкового інспектора відділу впровадження та супроводження АІС «Податки» Управління комп`ютеризації; старшого державного податкового інспектора відділу впровадження прикладного програмного забезпечення Управління інформатизації; старшого державного податкового інспектора відділу автоматизації процесів оподаткування та ведення інтегрованого банку даних; головного державного податкового інспектора відділу впровадження прикладного програмного забезпечення Управління інформатизації; старшого державного податкового інспектора відділу супроводження інформаційних систем податкового блоку; головного державного податкового інспектора відділу супроводження інформаційних систем податкового блоку; головного державного податкового інспектора відділу супроводження інформаційних систем податкового блоку та АРМіВ; - з 31 січня 2012 до 31 травня 2013 року в ДПС у Черкаській області на посаді головного державного податкового інспектора відділу обробки податкової звітності, технічної підтримки та обліку податкової інформації управління інформатизації процесів оподаткування та обліку платників податків; - з 01 червня 2013 року до 22 жовтня 2014 року в Головному управлінні Міндоходів у Черкаській області на посаді головного державного інспектора відділу супроводження податкових автоматизованих інформаційних систем, інформаційно-аналітичних систем та адміністрування баз даних управління ІТ та обліку платників; - з 23 жовтня 2014 року до 19 серпня 2019 року в Головному управлінні ДФС України у Черкаській області на посадах: головного державного інспектора відділу супроводження податкових автоматизованих інформаційних систем та адміністрування баз даних управління ІТ; головного державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки управління інформаційних технологій; - з 20 серпня 2019 року по 12 січня 2021 року в Головному управлінні ДПС у Черкаській області на посадах: головного державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, адміністрування баз даних, телекомунікацій та технічної підтримки адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій; головного державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем управління електронних сервісів; - з 13 січня 2021 до 13 серпня 2024 року (по дату звернення з заявою про призначення пенсії) в Головному управлінні ДПС у Черкаській області на посаді головного державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем управління електронних сервісів. Також з вказаної трудової книжки вбачається, що 27 вересня 1995 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця. Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Черкаській області від 28 серпня 2024 року № 44/23-00-11-01-26 загальний обсяг трудового стажу державного службовця станом на 13 серпня 2024 становить 28 років 10 місяців 19 днів, а станом на 01 травня 2016 року стаж державної служби складав 20 років 7 місяців 6 днів. 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, яку за принципом екстериторіальності було передано ГУ ПФУ в Харківській області. Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 22 серпня 2024 року № 971010188797, яке направлено ГУ ПФУ в Черкаській області листом від 23 серпня 2024 року № 2300-0204-8/62565, відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з мотивів того, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. В результаті аналізу наданої заяви та трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 26 вересня 1995 року призначена на посаду державного податкового інспектора, 27 вересня 1995 року прийняла присягу державного службовця, 01 січня 1996 року присвоєно звання інспектора податкової служби 3 рангу. Оскільки у ОСОБА_1 станом на 01 травня 2016 року відсутні 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, тому відсутні підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у переведенні на пенсію державного службовця, позивачка звернулась до суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізм функціонування системи загального обов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (преамбула закону). За частиною першою статті 4 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено такі види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Право пенсіонера на переведення з одного виду пенсії на інший встановлено частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за вказаним правовим регулюванням право на призначення пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723 виникає у осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а саме 01 травня 2016 року: - мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від того, чи перебували такі особи на державній службі на вказану дату; - займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено та встановлено, що ОСОБА_1 станом на 01 травня 2016 року мала відповідний стаж на посаді державної служби (понад 20 років), перед зверненням за призначенням пенсії державного службовця працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 виснувала, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону № 889-VIII не встановлено. Враховуючи, що позивачка має понад 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій державної служби, та безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії обіймала посаду державного службовця, існують правові підстави для визнання її права на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723. Відтак, є підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію державного службовця згідно із Законом № 3723. Щодо тверджень пенсійного органу про відсутність підстав для врахування стажу роботи на посадах у податкових органах, оскільки займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до посад державної служби, слід зазначити наступне. При досліджені відомостей трудової книжки вбачається, що з 26 вересня 1995 року по 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 працювала безперервно в органах Державної податкової служби, про що свідчать записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , крім того позивачу: - 01 січня 1996 присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби ІІІ-го рангу; - 01 лютого 1999 року присвоєно чергове спеціальне звання - інспектор податкової служби ІІ рангу; - 03 лютого 2003 року присвоєно чергове спеціальне звання - інспектор податкової служби І рангу; - 01 лютого 2005 року присвоєно чергове спеціальне звання - радник податкової служби ІІІ рангу; - 02 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи ІІІ рангу; Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Крім цього, відповідно до пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-XII (далі - Закон № 509-XII). Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону № 509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу». Частиною сьомою статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби. Згідно з частиною восьмою статті 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями. Разом з тим, згідно з статтею 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу. Відповідно до статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, посадові особи Державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі №?21-275а13 зазначив, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до?статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03 липня 2018 року (справа №? ? 586/965/16-а). Отже, позивачка перебуваючи на посадах державної податкової служби, та якій присвоювались спеціальні звання (інспектор податкової служби ІІІ-го рангу, інспектор податкової служби ІІ-го рангу; інспектор податкової служби І рангу; радник податкової служби ІІІ рангу; радник податкової та митної справи ІІІ рангу), вважається державним службовцем зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Враховуючи зазначене та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії державного службовця за віком згідно з статтею 37 Закону № 3723 та наявність підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 971010188797 від 22 серпня 2024 року. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 607/2474/17. Водночас, у частині позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 14 серпня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області № 68/23-00-10-02-19 від 05 серпня 2024 року та № 69/23-00-10-02-19 від 05 серпня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 14 серпня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є ГУ ПФУ в Харківській області. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, яка, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню у цій справі. Втім, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині врахування під час призначення та нарахування пенсії органом Пенсійного фонду 60 відсотків заробітної плати, визначеної у довідках Головного управління ДПС у Черкаській області № 68/23-00-10-02-19 та № 69/23-00-10-02-19 від 05 серпня 2024 року, з огляду на їх начебто передчасність. На переконання колегії суддів, у даному випадку, з метою належного та ефективного захисту порушеного права ОСОБА_1 при призначенні, нарахуванні та виплаті їй пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з 14 серпня 2024 року, врахування 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної у вказаних довідках, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому таке зобов`язання є необхідним і виправданим з огляду на те, що позивачкою виконано всі передбачені законом умови для призначення зазначеного виду пенсії, у тому числі надано повний пакет документів, які підтверджують як наявність необхідного стажу державної служби, так і розмір заробітної плати, з якої має обчислюватися пенсія. Протиправне рішення органу ПФУ в Харківській області, що було підставою для відмови у переведенні на пенсію державного службовця, скасоване рішенням суду. Таким чином, усунуто перешкоди для реалізації права позивачки на призначення відповідної пенсії. Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі документів, що наявні в пенсійній справі або подані додатково. Крім того, частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ чітко регламентовано, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати. Тобто, такий розмір пенсії прямо встановлений законом. Подані ОСОБА_1 довідки про заробітну плату містять усі необхідні відомості для обчислення пенсії в розмірі 60 %, передбаченому статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі. Судовий захист має бути реальним, повним і таким, що виключає потребу у повторному зверненні до суду для усунення порушення права. Як зазначено у рішенні Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, спосіб захисту має бути ефективним і забезпечувати відновлення порушеного права у повному обсязі. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його ухвалення виконано всі умови, визначені законом, а сам суб`єкт не має дискреції у прийнятті відповідного рішення. Оскільки в даному випадку такі умови виконано, а призначення пенсії є обов`язком органу Пенсійного фонду, то з метою забезпечення реального і повного захисту прав позивачки доцільно зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити як призначення, так і розрахунок та виплату пенсії у визначеному законом розмірі 60 відсотків від заробітної плати згідно з поданими довідками. Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 та Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 580/6600/24. Оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення не в повному обсязі враховано висновки Великої Палати Верховного Суду та неправильно застосовано норми матеріального права (щодо зобов`язальної частини позовних вимог), то відповідно до статті 317 КАС України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині зобов`язального характеру з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. При ухваленні нового рішення суд апеляційної інстанції відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не розподіляє судові витрати, так як позивач їх не поніс (звільнений від сплати судового збору). Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 14 серпня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області № 68/23-00-10-02-19 від 05 серпня 2024 року та № 69/23-00-10-02-19 від 05 серпня 2024 року В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Вівдиченко Т.Р. Штульман І.В.