Ухвала КЦС ВС № 202/2792/19

УХВАЛА 07 травня 2025 року м. Київ справа № 202/2792/19 провадження № 61-416св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна, розглянув заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна, про встановлення факту, про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І. Л. (далі - приватний нотаріус Дніпропетровського МНО), про встановлення факту прийняття спадщини, визнання договору дарування житлового будинку недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (назву суду змінено на Індустріальний районний суд міста Дніпра відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів») рішенням від 24 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Дніпровський апеляційний суд постановою від 01 липня 2020 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2020 року залишив без змін. Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01 червня 2022 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 22 грудня 1997 року між ОСОБА_3 , який діяв за дорученням ОСОБА_6 , і ОСОБА_2 , посвідчений 22 грудня 1997 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І. Л., за реєстровим № 4148. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Верховний Суд постановою від 19 червня 2024 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 рокускасував. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01 червня 2022 року в частині встановлення факту прийняття спадщинизалишив в силі. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Євчук І. Л., про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовив. Стягнув зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1 344, 70 грн з кожного. Короткий зміст та узагальнені доводи заяви про роз`яснення судового рішення У березні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Заявники просять роз`яснити постанову Верховного Суду від 19 червня 2024 року у частині того, скільки «грошей ми повинні сплатити ОСОБА_1 всього. 1) районний суд - 6 676,60 з кожного (частково); 2) апеляційний - скасовано; 3) Верховний суд - 1 344,70 з кожного». У заяві зазначається: «Я думала, що мені треба сплатити по 1 344,70 з кожного як написано у Верховному Суді. А ОСОБА_9 ще і з районного суду зняв по 6 676,60 з кожного. А чому? ОСОБА_10 заблокували і все. Мені пішов 71 рік, ні хліба купити, ні комуналку заплатити, нічого. У мене тільки одна пенсія на карточці», «…надайте мені роз`яснення скільки нам треба ОСОБА_9 сплатити». Зі змісту заяви випливає, що на виконання постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року, зокрема у частині стягнення з відповідачів судового збору, ОСОБА_2 заблоковано картковий рахунок, зокрема щодо стягнення судового збору у розмірі 6 676,60 грн з кожного відповідача (за наслідками задоволення позову судом першої інстанції) та у розмірі 1 344,70 грн з кожного відповідача (за наслідками перегляду справи судом касаційної інстанції). Заявники просять роз`яснити постанову Верховного Суду від 19 червня 2024 року у частині розміру судового збору, що підлягає стягненню із кожного з них.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. За змістом зазначеної норми процесуального права рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового рішення, який полягає в усуненні неясності і викладенні рішення суду у більш зрозумілій формі. Суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його виконання. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання (частина друга статті 271 ЦПК України). Зі змісту статті 271 ЦПК України випливає, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню і які є незрозумілими, допускають декілька варіантів тлумачення. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, зокрема й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2017 у справі № 21-1283іп16, Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 800/507/17 (провадження № 11-263сап18), ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20). Аналіз змісту заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року свідчить про те, що питання стосується роз`яснення мотивів ухваленого судового рішення у частині розподілу судових витрат та незгоди з діями виконавця під час виконання судового рішення. За змістом постанови від 19 червня 2024 року Верховний Суд постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасував. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01 червня 2022 року в частині встановлення факту прийняття спадщинизалишив в силі, в іншій частині ухвалив нове рішення про відмову в позові. Також здійснив остаточний розподіл судових витрат, відповідно до якого з відповідачів на користь ОСОБА_1 стягнув судовий збір у розмірі 1 344,70 грн з кожного. Інших витрат за наслідками перегляду судових рішень у справі Верховний Суд на сторони не покладав. Отже, у вказаній постанові Верховного Суду викладено мотиви її ухвалення, судове рішення, зокрема у частині розподілу судових витрат, є мотивованим, чітким та зрозумілим, не допускає кілька варіантів тлумачення, а тому підстав для його роз`яснення немає. Колегія суддів зазначає, що доводи заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року стосуються незгоди з діями виконавця на стадії виконання судового рішення, що можуть бути предметом оцінки у порядку судового контролю за виконанням судових рішень відповідно до розділу VII ЦПК України, водночас у порядку роз`яснення судового рішення Верховний Суд їх не оцінює. З огляду на викладене у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року необхідно відмовити. Керуючись статтями 260, 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року відмовити. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Головуючий СуддіІ. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік