Ухвала КЦС ВС № 757/52615/21-ц

У х в а л а 15 травня 2025 року м. Київ Справа № 757/52615/21-ц Провадження № 61-7425св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Крата В. І., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу, учасниками якої є позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Штеренберг Олеся Олександрівна (далі - адвокат позивача), відповідач - ОСОБА_2 (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Потьомкін Володимир Олександрович (далі - адвокат відповідача), про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою відповідача на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року, ухвалене суддею Хайнацьким Є. С., і постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О. ІСТОРІЯ СПРАВИ (1) Зміст позовної заяви

1. У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 1 196 757,85 грн інфляційних втрат та 668 922,41 грн як три проценти річних за невиконання грошового зобов`язання. Обґрунтував вимоги тим, що відповідач у встановлений договором позики строк гроші позивачу не повернув. Тому просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від суми боргу. (2) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду 2. 23 січня 2024 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: стягнув із відповідача вказані суми інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також 11 350,00 грн сплаченого позивачем судового збору.Мотивував рішення так: відповідач не надав заперечень щодо правильності поданого позивачем розрахунку заборгованості, нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних за договором позики; є підстави стягнути 1 196 757,85 грн інфляційних втрат і 668 922,41 грн як три проценти річних за період з травня 2019 року до вересня 2021 року на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. 3. 30 квітня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував рішення так: суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, бо відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання (повернення позики); критично оцінив доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення без участі відповідача, який не подав відзив на позовну заяву (відповідач був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його представник ознайомлювався з її матеріалами, був присутнім на судовому засіданні 1 серпня 2022 року, однак без поважних причин не подав заперечення). (3) Зміст касаційної скарги та відзиву на неї 4. 21 травня 2024 року адвокат відповідача подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить: (1) скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову; (2) зупинити виконання оскаржених судових рішень. Мотивував касаційну скаргу так: 4.1. Суд першої інстанції 23 січня 2024 року ухвалив рішення «за відсутності відповідача та (або) представника відповідача», не взявши до уваги клопотання про відкладення розгляду справи через їхню тимчасову непрацездатність. Станом на 22 лютого 2024 року суд першої інстанції рішення не надіслав. 4.2. Апеляційний суд 30 квітня 2024 рокузаслухав справу за відсутності відповідача та його представника, хоча останній 29 квітня 2024 року подав клопотання про відкладення розгляду справи через тимчасову непрацездатність відповідача та його представника. 4.3. Суди першої й апеляційної інстанцій фактично позбавили відповідача доступу до правосуддя. 5. 31 березня 2025 року адвокат позивача сформувала у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні цієї скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін (копію ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року про відкриття касаційного провадження адвокат позивача отримала 20 березня 2025 року в електронному кабінеті). Мотивувала відзив так: 5.1. Апеляційний суд у постанові встановив, що відповідач і його представник були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, однак на судове засідання не з`явилися. 5.2. Відповідач вказав ті самі непідтверджені доводи, які він надав суду апеляційної інстанції, безвідносно до змісту судового рішення та без аргументів про його невідповідність закону. 5.3. Відповідач не зазначив, які саме обставини суди попередніх інстанцій неправильно встановили, та які норми права застосували неправильно. (4) Зміст ухвал суду касаційної інстанції 6. 25 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. 7. 17 липня 2024 року адвокат відповідача подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків (вх. № 3323/0/216-24 від 17 липня 2024 року). 8. 26 серпня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив відповідачу на п`ять днів із дня вручення тієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги. 9. 2 вересня 2024 року адвокат відповідача подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків (вх. № 4048/0/216-24 від 2 вересня 2024 року). 10. 29 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на підставах, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України щодо оскарження судових рішень згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України; зупинення виконання оскаржених судових рішень до закінчення їхнього перегляду у касаційному порядку. 11. 10 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. (5) Підстави передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних процесуальних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, щодо можливості скасування оскарженого рішення суду лише через те, що цей суд за належного повідомлення учасника справи та/або представника про дату, час та місце розгляду справи ухвалив рішення, не вирішивши клопотання такого учасника про відкладення її розгляду.

13. За подібних процесуальних правовідносин касаційні суди у складі Верховного Суду неоднаково застосовують одні й ті самі засади судочинства для вирішення означеної проблеми. Відповідно немає передбачуваності у застосуванні відповідних норм процесуального права.

14. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина тертя статті 403 ЦПК України).

15. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України).

16. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

17. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, друга та четверта статті 12 ЦПК України).

18. Головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (статті 222 ЦПК України).

19. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники (частина перша та пункти 2 і 5 частини другої статті 223 ЦПК України).

20. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

21. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

22. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції (частина друга статті 381 ЦПК України).

23. Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції, відхилив доводи про створення останнім перешкод відповідачеві у доступі до правосуддя шляхом ухвалення рішення за відсутності відповідача та його представника. Однак апеляційний суд не розглянув клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке той подав за день до єдиного судового засідання, та не оцінив поважність причин неприбуття відповідача та представника у судове засідання.

24. Відповідач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій позбавили його доступу до правосуддя, бо ухвалили оскаржені судові рішення за відсутності його та представника. Зауважив, що подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи через перебування відповідача та представника на лікарняному.

25. Верховий Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підтримує раніше сформований висновок такого змісту (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року у справі № 450/678/21 і від 27 жовтня 2022 року у справі № 212/6784/20): - основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їхніх представників, належно повідомлених про час і місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; - неявка учасника справи на судове засідання та відсутність розгляду його клопотання про відкладення розгляду справи через тимчасову непрацездатність цього учасника та його представника за умови належного повідомлення цих осіб про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за їхньої відсутності.

26. Однак протилежний висновок щодо застосування аналогічних положень процесуального закону сформулював за подібних процесуальних відносин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 та від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19. За змістом цього висновку відсутність розгляду клопотання про відкладення розгляду справи, яке подала сторона, належно повідомлена про час і місце розгляду справи, порушує принципи змагальності та рівності сторін як складові права на справедливий суд і зумовлює скасування оскарженого судового рішення. 26.1. За обставинами справи № 320/42808/23 громадська організація звернулася із позовом до Міністерства молоді та спорту України про визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, та зобов`язання відповідача привести окремі положення вказаного акта у відповідність з вимогами закону. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду, зокрема, через порушення цим судом норм процесуального права, а саме того, що апеляційний суд не розглянув клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував постанову апеляційного суду, а справу передав на новий розгляд до того суду. Обґрунтував так: - суд був зобов`язаний врахувати вказане клопотання під час вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача; - принцип змагальності охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час. Цей принцип разом із принципом рівності є одним з основних елементів права на справедливий суд, що гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; - суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не дотримав передбачених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вимог щодо справедливого судового розгляду. Вказане призвело до того, що справа розглянута за відсутності представників позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства; - помилковим є висновок апеляційного суду про наявність підстав для розгляду справи без участі позивача, що позбавило його можливості довести переконливість позиції на стадії апеляційного перегляду, порушило його право на справедливий і публічний розгляд справи. Тим більше, що на судовому засіданні були присутніми представники відповідача та третьої особи, які мали можливість обґрунтувати перед судом свою позицію (протилежну до позиції позивача). 26.2. За обставинами справи № 280/5695/19 товариство звернулося із позовною заявою про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення. У касаційній скарзі товариство, зокрема, стверджувало, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, бо не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував постанову апеляційного суду, а справу передав на новий розгляд до того суду. Мотивував так: - товариство подало клопотання про відкладення розгляду справи, проте суд апеляційної інстанції не долучив це клопотання до матеріалів справи, а ухвалив постанову в порядку письмового провадження, зазначивши у тексті судового рішення, що жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності сторін суду не повідомлені; - принцип змагальності судового провадження охоплює, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів і пояснень інших учасників справи, також право мати можливість знайомитися з матеріалами справи та робити з них копії, володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час; - принцип змагальності спільно з принципом рівності є одними з основних елементів права на справедливий суд, що гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; - апеляційний суд не долучив до матеріалів справи та не розглянув клопотання позивача про відкладення розгляду справи, зважаючи на законні очікування товариства, що його клопотання буде розглянуто, а про наступну дату розгляду справи буде повідомлено додатково; - суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, позбавивши товариство права на справедливий апеляційний перегляд справи, не дотримав принципів змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Наведене є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

27. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

28. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

29. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

30. Оскільки у практиці Касаційного цивільного та Касаційного адміністративного судів у складі Верховного Суду має місце неоднакове застосування засад судочинства під час вирішення питання про порушення судом норм процесуального права у випадку неврахування клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, то забезпечити єдність такої практики неможливо без застосування повноважень Великої Палати Верховного Суду. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передає цю справу для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 та від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19 щодо обов`язкового скасування судового рішення у випадку неврахування клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи.

31. Такий відступ має полягати у висновку, який неодноразово викладав у постановах Верховний Суд у складі колегій суддів Першої та Другої судових палат Касаційного цивільного суду (див. пункт 25 цієї ухвали), і підтримав суд апеляційної інстанції у справі № 757/52615/21-ц, відмовляючи відповідачеві у задоволенні його апеляційної скарги. Інакше кажучи, якщо суд не розглянув клопотання учасника справи про відкладення її розгляду через тимчасову непрацездатність цього учасника та його представника, які не з`явилися на судове засідання, то за умови належного повідомлення такої сторони про час і місце розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення його ухвалення за відсутності цих осіб. Керуючись статтями 260, 261, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду п о с т а н о в и в : передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат П. І. Пархоменко