Ухвала КЦС ВС № 607/15141/20

УХВАЛА 09 травня 2025 року м. Київ справа № 607/15141/20 провадження № 61-681св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької церкви», в інтересах якої діє Ходюк Катерина Миколаївна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у справі за позовом Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької церкви» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької церкви» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року Релігійна організація «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької церкви» (далі - РО «Спасо-Преображенський монастир УГКЦ») звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила зобов`язати РО «Спасо-Преображенський монастир УГКЦ» усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням площею 10,1 кв. м, позначеним в інвентарній справі під літерою «А» за № 2-7, розташованим на 2 поверсі будинку АДРЕСА_1 , шляхом надання їй постійного безперешкодного доступу до займаного житлового приміщення та передання дублікатів ключів від воріті вхідних дверей від вказаної кімнати. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2021 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано РО «Спасо-Преображенський монастир УГКЦ» усунути та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання постійного безперешкодного доступудо цього житлового приміщення та надання дублікатів ключів від воріт, вхідних дверей цього житлового приміщення. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня2021 року скасовано, провадження у справі закрито. Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня2021 року залишено без змін. 10 січня 2024 року РО «Спасо-Преображенський монастир УГКЦ», в інтересах якої діє Ходюк К. М., засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 05 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року). Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень. Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю учасників справи в суді касаційної інстанції відсутні. За таких обставин розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення направлена у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України. З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів. Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької церкви» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької церкви» про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, за касаційною скаргою Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької церкви», в інтересах якої діє Ходюк Катерина Миколаївна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року призначити до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська