Постанова Київський апеляційний суд № 761/617/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2025 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 761/617/25 номер провадження: 33/824/2103/2025 Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., в режимі відеоконференції за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мамая Артура Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мамая Артура Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді попередження. Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 грн 60 коп. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Мамай А.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що ч.1 ст.184 КУпАП є бланкетною та відсилає до сімейного законодавства, яке регулює питання щодо прав та обов`язків батьків по відношенню до їхніх дітей і, навпаки, щодо прав та обов`язків самих дітей. Однак складений у відношенні ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, як один із доказів у справі (ст.251 КУпАП), не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки описова частина протоколу не визначає нормативно-правових актів (їх статтю, частину, положення тощо), які нібито порушені ОСОБА_1 . Вказує, що коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №586454 від 16 грудня 2024 року не вказано, які конкретно батьківські обов`язки, передбачені ст.150 СК України та/або ч.3 ст.55 Закону України «Про освіту», не виконав ОСОБА_2 . Також у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено і не конкретизовано в чому конкретно полягає нібито ухилення ОСОБА_2 від виховання його сина. Крім того, неможливо визначити чому ОСОБА_1 обвинувачується у невиконання батьківських обов`язків саме в період з 03 вересня 2024 року по 10 грудня 2024 року в той час, як доповідні записки стосуються лише подій, що за словами вчителів мали місце 03 вересня 2024 року, 06 вересня 2024 року, 14 листопада 2024 року, 09 грудня 2024 року та 10 грудня 2024 року, тобто п`ять разів, а не кожного дня протягом більше трьох місяців. Відтак зазначає, що суть адміністративного правопорушення та його об`єктивна сторона, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення абсолютно неконкретизовані і викладені у формальних (шаблонних) виразах, а тому є недостатніми для повного розуміння суті правопорушення. Вказані порушення позбавляють можливості належним чином захищатися від пред`явленого обвинувачення, оскільки незрозуміла суть такого обвинувачення і від чого саме конкретно особа змушена захищатися. Зазначає, що у всіх доповідних записках вчителів прямо вказано про те, що батьки дитини, в тому числі ОСОБА_1 , беруть активну участь у навчальному процесі сина, постійно і систематично спілкуються із вчителями та класним керівником, беруть участь у шкільних батьківських зборах, відповідально відносяться до будь-якої конфліктної ситуації, що могла статися у школі, проводять із сином спілкування з метою його виховання та забезпечення дотримання ним норм, стандартів та правил навчального процесу. За таких обставин, навіть у разі допущення дитиною порушення певних правил поведінки у школі, хоча у справі це не доведено, таке порушення, саме по собі, жодним чином не свідчить про невиконання батьками їхніх батьківських обов`язків. Захисник просить визнати недопустимими в якості доказів копії доповідної записки ОСОБА_3 від 04 вересня 2024 року, доповідної записки ОСОБА_3 від 06 вересня 2024 року, доповідної записки ОСОБА_4 від 09 грудня 2024 року, доповідної записки ОСОБА_3 від 14 листопада 2024 року, доповідної записки ОСОБА_3 від 10 грудня 2024 року, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не надавали письмових пояснень працівнику поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, а також не приводились до присяги і не допитувалися судом першої інстанції в процесуальному статусі свідків. Також просить визнати недопустимими в якості доказів: протокол про адміністративне правопорушенні та рапорт працівника поліції, доданий до цього протоколу, з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи сповіщений судом апеляційної інстанції своєчасно. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Мамай А.С. вважав за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мамая А.С., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, суддя першої інстанції виходив з того, що його провина знайшла своє підтвердження в суді, і його дії органом поліції кваліфіковані правильно, оскільки він є батьком малолітньої дитини, ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо його виховання. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками судді першої інстанції, виходи з такого. Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №586454 від 16 грудня 2024 року, згідно з яким з 03 вересня 2024 року по 10 грудня 2024 року за адресою: місто Київ, вул. Прорізна, 19-А, ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов`язків, передбачених законодавством по вихованню малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в школі виражається нецензурною лайкою, час від часу зриває навчальний процес, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП (а.с.3). До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №586454 від 16 грудня 2024 року було долучено пояснення ОСОБА_1 , в яких він вказав, що не згоден з вказаним протоколом, оскільки батьківський обов`язок виконує належним чином. Чинне законодавство, а саме про адміністративне правопорушення, яке йому інкримінують, не порушує (а.с.4). Також до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №586454 від 16 грудня 2024 року були додані: доповідна записка ОСОБА_3 від 04 вересня 2024 року, доповідна записка ОСОБА_3 від 06 вересня 2024 року, доповідна записка ОСОБА_4 від 09 грудня 2024 року, доповідна записка ОСОБА_3 від 14 листопада 2024 року, доповідна записка ОСОБА_3 від 10 грудня 2024 року (а.с.5-10). Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані документи не могли бути достатньою підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. У відповідності до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Згідно зі ст.150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення за вказаною статтею має бути вказано які саме нормативні акти порушено і якими конкретно діями особи. Відсутність чіткої вказівки на нормативний акт, який порушено та які саме дії вчинено (не вчинено), свідчить про неконкретність звинувачення особи і являється порушенням права на захист. Разом з тим, як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №586454 від 16 грудня 2024 року, при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП у ньому не вказано в чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків щодо виховання дитини та яким чином було здійснено відповідне ухилення і чим конкретно це підтверджено. Сама лише констатація у протоколі того, що малолітній в школі виражається нецензурною лайкою, час від часу зриває навчальний процес, не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов`язків по вихованню дітей. Матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не належно займається вихованням своєї дитини. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За усталеною практикою ЄСПЛ суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції («Малофеєва проти Росії», рішення від 30 травня 2013 року, заява F 36673/04; «Карелін проти Росії», заява F 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому у судді першої інстанції не було достатніх підстав вважати, що він вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП. З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді першої інстанції, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Тому постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Мамая Артура Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.М.Верланов