Постанова Одеський апеляційний суд № 522/16232/24-Е

Номер провадження: 22-ц/813/3544/25 Справа № 522/16232/24-Е Головуючий у першій інстанції Павлик І. А. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Анзонгер Наталі Сергіївни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року,ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Павлик І.А. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення суми недотриманої пенсії у розмірі 186 187,46 грн, в с т а н о в и в: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 у справі № 2-а-520/09/1570, Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області було зобов?язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. На виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 у справі № 2-а-520/09/1570 ОСОБА_2 була нарахована сума недоотриманої пенсії в розмірі 186 187,46 грн, яка йому не була виплачена за життя та, відповідно зазначена постанова суду досі не виконана. 11.06.2018 приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Дучко В.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 45/2017, реєстр. № 528), яка складається з права на недоотриману пенсію, що належала ОСОБА_2 у розмірі 186 187,46 грн, яка нарахована на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 у справі № 2-a-520/09/1570. Посилаючись на відмову відповідача здійснити йому як спадкоємцю за заповітом виплату грошової суми недоотриманої пенсії батька у розмірі 186 187,46 грн, позивач із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 328, 1216, 1219, 1227 ЦУК України, ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» просив суд задовольнити його позовні вимоги. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення суми недотриманої пенсії у розмірі 186 187,46 грн задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 186187,46 грн, нарахованої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2-а-520/09/1570. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 1861,87 грн витрат по сплаті судового збору. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Анзонгер Н.С. вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Доводами апеляційної скарги є те, що адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за предметною юрисдикцією належать до юрисдикції окружних адміністративних судів відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, а отже судом першої інстанції порушено правила юрисдикції (підсудності). Зазначає, що судом першої інстанції було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління на користь позивача, що суперечить ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України та ч. 2 ст. 73 Закону № 1058-IV, яка передбачає заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим законом. Крім того вказує, що постановою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року по справі № 2а-520/09/1570 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року скасовано та зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області провести перерахунок за періоди з 24.02.2005 по 31.12.2006; з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 23.07.2011. На виконання вказаної постанови ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, загальний розмір доплати становить 186187,47 грн. Проте, судом не враховано, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлення про прийняття до обліку в реєстрі рішень на ОСОБА_1 з Головного територіального управління юстиції в Одеській області не надходило. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 вказаної норми). До судового засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлені, зокрема Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримано 01.04.2025 21:05:22 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 66), представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Анзогер Н.С. повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримала 01.04.2025 21:05:22 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 66 зв); ОСОБА_1 особисто розписався про отримання судової повістки-повідомлення, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 67), що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Представник ОСОБА_1 адвокат Подберезська Н.В. 17 квітня 2025 року надіслала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 68-70). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.06.2018 № 528 та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 у справі № 2-а-520/09/1570 Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області було зобов?язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. З листа ГУ ПФУ в Одеській області від 15.08.2024, адресованому ОСОБА_1 , вбачається, що на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 у справі № 2-а-520/09/1570 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії, загальний розмір до сплати становить 186187,46 грн. 11.06.2018 приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Дучко В.М. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 45/2017, реєстр. № 528), яка складається з права на недоотриману пенсію, що належала ОСОБА_2 у розмірі 186187,46 грн, яка нарахована на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 у справі № 2-a-520/09/1570. Листом № 23144-20470/Д-02/8-1500/23 від 15.08.2024 на заяву позивача про виплату йому як спадкоємцю грошової суми недоотриманої пенсії у розмірі 186 187,46 грн, ГУ ПФУ в Одеській області відмовив позивачу у задоволенні заяви та зазначив, що до ГУ ПФУ в Одеській області повідомлення про прийняття до обліку в реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою, на ОСОБА_1 з Головного територіального управління юстиції в Одеській області не надходило, в зв`язку з чим рекомендували позивачу звернутись до територіального управління юстиції за місцем проживання. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з Головного управління Пенсійого Фонду Країни в Одеській області суму недоотриманої пенсії у розмірі 186187,46 грн, нарахованої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2-а-520/09/1570, суд виходів із обґрунтованості та доведеності позовних вимог протягом розгляду справи. Переглядаючи вказане рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: - цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Відповідне право на суму пенсії, що увійшла до складу спадщини, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке в розумінні статті 66 Закону України «Про нотаріат» є правовстановлюючим документом, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 (ст. 16 ЦК України). Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. По справі позивач обгрунтовував свої вимоги про стягнення з відповідача на його користь недоотриманої пенсії померлого батька, щодо якої йому вже видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, та наявністю невиконаного судового рішення, яким відповідач був зобов`язаний провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим, і такий перерахунок зроблений, проте позивачу як спадкоємцю вказані кошти не виплачуються. Про те, що між сторонами виникли саме правовідносини з приводу реалізації позивачем своїх спадкових прав, а не публічно-правові відносини із суб`єктом владних повноважень, яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, свідчить зміст предмету та підстав позову позивача, а отже і відповідні норми права, що регулюють такі відносини. Тому помилковим є довід апеляційної скарги про те, що вказана справа є справою щодо спору фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, що за предметною юрисдикцією належать до юрисдикції окружних адміністративних судів відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, і про порушення судом правила юрисдикції (підсудності). В даному випадку позивач лише реалізує свої спадкові права, особисто йому пенсійні виплати відповідачем не нараховувалися, а обраний ним спосіб захисту своїх порушених прав полягає у отриманні в порядку спадкування за заповітом належної йому спадщини, яка складається із сум недоотриманої пенсії померлого батька. Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про стягнення спірних сум за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління, що суперечить ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України та ч. 2 ст. 73 Закону № 1058-IV, яка передбачає заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим законом, оскільки судом не встановлюється порядок виконання рішення в даному випадку, а стягуються кошти. Як не впливає на правильність висновку суду про обґрунтованість позовних вимог і те, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлення про прийняття до обліку в реєстрі рішень на ОСОБА_1 з Головного територіального управління юстиції в Одеській області не надходило. Натомість, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 186187,46 грн, нарахованої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2-а-520/09/1570, суд не звернув уваги на зміст спірних відносин та зазначаючи про стягнення коштів на виконання рішення суду, залишив поза увагою, що таке рішення стосувалося прав та інтересів спадкодавця, у той час коли позивач звернувся з теперішнім позовом до суду як спадкоємець, якому вже видане свідоцтво про право на спадщину на недоотриману пенсію, і він захищає своє порушене право власності. З огляду на предмет ті підстави позову, ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є саме стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 186187 грн. Вказане цілком узгоджується із заявленими вимогами та відповідає змісту порушеного права позивача. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Встановлені колегією суддів невідповідність висновків суду та неправильне застосування норм матеріального права з огляду на вимоги п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області та зміни судового рішення та викладення абзацу другого резолютивної частини рішення із зазначенням про стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 186187 грн. В іншій частині рішення суду, як таке, що відповідає вимогам ст. 375 ЦПК України, слід залишити без змін. Вказана зміна рішення не тягне за собою перерозподіл судових витрат (ст.. 141 ЦПК України), оскільки позов залишається задоволеним по суті. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Анзонгер Наталі Сергіївни задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення наступним чином: «Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (код ЄДОПОУ 20987385, 65021, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 186187 грн». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 16 травня 2025 року Головуючий М.В. Назарова Судді: О.Ю. Карташов В.А. Коновалова .