Постанова 4857 № 380/29175/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/29175/23 пров. № А/857/16227/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (головуючий суддя: Грень Н.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,,- встановив: ОСОБА_1 , 11.12.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 23.05.2020 по 22.11.2020 (включно); - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки виплати при звільненні з 23.05.2020 по 22.11.2020 (включно). Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасністю виплати позивачу грошового забезпечення. Вказав, що повний розрахунок із позивачем здійснено відповідачем на виконання рішення суду, а не при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини. З огляду на вказане позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до приписів ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, тому звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 23.05.2020 по 23.11.2020 у розмірі 112 352 грн 24 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 88 коп сплаченого судового збору. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що на день звільнення, позивача був відсутній спір щодо виплат при звільненні. Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.05.2020 № 151-ос ОСОБА_1 з 22.05.2020 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Відповідно до Переліку дійсних та умовних найменувань органів Державної прикордонної служби, затвердженого та введеного в дію наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 11.08.2003 № 016 умовним найменуванням НОМЕР_2 прикордонного загону є ІНФОРМАЦІЯ_4 та у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України військова частина НОМЕР_3 . Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу військова частина НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із визначенням правонаступника військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 на даний час ІНФОРМАЦІЯ_2 ). При виключенні ОСОБА_1 із списків особового складу, ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач, НОМЕР_6 прикордонний загін)з позивачем не здійснено повного розрахунку при звільненні. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 у справі № 380/4651/22 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням базового місяця червень 2015 року та липень 2016 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. На виконання вказаного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 у справі № 380/4651/22, відповідачем 22.07.2023 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 66576,09 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 380/14798/22 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні із 01.04.2020 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 01.04.2020 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, із урахуванням проведених виплат. На виконання вказаного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 380/14798/22, відповідачем 30.11.2023 виплачено грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року у сумі 10899,23 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача. Оскільки, як вважає позивач, з ним несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, він звернувся із цим позовом до суду за стягненням середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 610,61 грн (середньоденна заробітна плата позивача) х 184 (кількість днів за який слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку) = 112352,24 грн. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу в розмірі 112 352,24 грн. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Абзацом 1 частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи КЗпП України. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ) текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті». Закон № 2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 22.05.2020, а 30.11.2023 відповідач здійснив виплату позивачу належного грошового забезпечення. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, шо оскільки за наслідками розгляду цієї справи встановлено непроведення з вини відповідача повного розрахунку при звільненні з позивачем, а тому вказана обставина є підставою для відповідальності відповідача, яка передбачена статтею 117 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні статті 117 КЗпП України, у редакції до 19 липня 2022 року, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач у цій справі ставить питання про зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки виплати при звільненні лише за період з 23.05.2020 по 22.11.2020 (включно). Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, враховуючи внесені у ст. 117 КЗпП України зміни (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022), дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 повинна виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, тобто з 23.05.2020 (наступний день після виключення зі списків особового складу частини) по 23.11.2020 (184 дні). Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивач у позовних вимогах просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та враховуючи положення до ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірним періодом за який необхідно здійснити розрахувати середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить шість місяців. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції щодо суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яка підлягає стягненню за час затримки розрахунку в розмірі 112 352,24 грн є помилковим, оскільки здійснюючи такий, суд першої інстанції не застосував істотність частки заборгованості, так як розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок - 112 352,24 грн, є неспівмірним з розміром, яку не виплачено позивачу при звільненні 77475,62 грн. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 у справі № 380/4651/22 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням базового місяця червень 2015 року та липень 2016 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. На виконання вказаного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 у справі № 380/4651/22, відповідачем 22.07.2023 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 66576,09 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 380/14798/22 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні із 01.04.2020 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 01.04.2020 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, із урахуванням проведених виплат. На виконання вказаного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 380/14798/22, відповідачем 30.11.2023 виплачено грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року у сумі 10899,23 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача. Отже, сума яку не виплачено позивачу при звільненні становить 77475,62 грн. При визначенні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, такий розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, виходячи з наступного. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100). Середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата (п. 7 Наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»). Відповідно до картки грошового забезпечення за два останні повні місяці позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у такому розмірі: 15808,13 грн за квітень 2020 року та 15943,87 грн за травень 2020 року, що за два місяці становить 31752,00 грн. Відтак середньоденна заробітна плата становить 610,61 грн (за останні 2 місяці 31752,00 грн / 52 календарних дні за останні два місяці з урахуванням кількості календарних відпрацьованих днів (квітень 30 днів + травень 22 дні)). Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 610,61 грн (середньоденна заробітна плата позивача) х 184 (кількість днів за який слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку) = 112352,24 грн. Тобто, з врахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені складає: 77475,32/112352,24 (сума яку не виплачено позивачу при звільненні / середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні) = 0,69. Отже, сума яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості (0,20) становить: 610,61 грн (середня заробітна плата за один день) * 0,69% * 184 дні (дні затримки розрахунку, згідно позовних вимог) = 76680,40 грн. Таким чином, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, яку необхідно зобов`язати виплатити позивачу становить 76680,40 грн. Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 2340/3023/18, згідно якої суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та не правильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати стягуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 76680,40 грн, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 766 грн 80 коп за вимогу майнового характеру. Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 380/29175/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 23.05.2020 по 23.11.2020/ Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 76680 грн 40 ком (сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят гривень сорок копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 766 грн 80 коп (сімсот шістдесят шість гривень вісімдесят копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін