Постанова Київський апеляційний суд № 755/20509/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №755/20509/24 Суддя І інстанції - Федосєєв С.В. Провадження № 33/824/994/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями захисника Ткача А.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - в с т а н о в и л а: Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн. Згідно постанови судді, ОСОБА_1 29.10.2024 року о 22 годині 10 хвилин, у м. Києві, по пр-ту Соборності, 2 керував транспортним засобом марки «FIAT DOBLO» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із постановою судді, захисник Ткач А.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що для того, щоб дії особи, яка керує транспортним засобом, могли бути кваліфіковані як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, уповноважений працівник поліції спочатку повинен у чіткій, однозначній та зрозумілій формі висловити таку вимогу і лише після цього особа може повідомити про свою відмову, або вчинити інші дії, які б свідчили про його небажання та ухилення від такого огляду. Натомість, як вказує апелянт, з відеозапису вбачається, що працівники поліції фактично надали право ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, мотивуючи це цим, що якщо у нього є довідка про те, що він не перебуває в стані сп`яніння, то він надасть цю довідку в суді і провадження відносно нього буде закрите. Як зазначає апелянт, свідомої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не вбачається, натомість вбачається: роз`яснення права відмовитись від проходження огляду; запевнення в позитивному результаті справи у разі надання до суду довідки про не перебування в стані сп`яніння. Натомість, як вказує захисник, Європейський суд з прав людини констатує про неприпустимість використання як доказів фактичних даних, отриманих під час схилення особи до вчинення правопорушення, тобто під час провокації вчинення правопорушення. Окрім того, захисник зазначає, що після зупинки ОСОБА_1 працівники поліції під час спілкування з останнім не виявили та не назвали водію жодної ознаки сп`яніння перед тим, як казати проїхати до лікаря. Апелянт наголошує, що лише після того, як поліцейські дізнались про наявність у ОСОБА_1 провадження за ст. 130 КУпАП в Печерському районі м. Києва, почали вимагати вийти з автомобіля і перевіряти ОСОБА_1 за допомогою ліхтарика телефону. При цьому, на відеозаписі після перевірки реакції зіниць очей на світло, поліцейська не встановила відсутність реакції зіниць, яка зазвичай притаманна наркотичному сп`янінню. Впевнившись, що зіниці очей реагують на світло, почали з`ясовувати у ОСОБА_1 , чи вживає він наркотичні засоби, чи ні, після чого почали розпитувати з приводу відмови у Печерському районі. Дізнавшись про існування довідки, просили показати її, а після того, як ОСОБА_1 сказав, що довідка вдома, просили «проїхати до лікаря» або «відмовитись», не називаючи жодної ознаки наркотичного сп`яніння. Отже, захисник вважає, що з боку працівників поліції мало місце спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, при цьому ОСОБА_1 виконав вказівки поліцейських, які зафіксовані на відеозаписі, надав до суду той висновок, про який він зазначав на відеозаписі, та за надання якого до суду поліцейські запевняли ОСОБА_1 про виключно позитивний результат розгляду справи в суді, що свідчить про відсутність в діях останнього невідповідностей п. 2.5 ПДР України. В доповненнях до апеляційної скарги захисник вказує, що суд першої інстанції в рішенні зазначив, що позиція сторони захисту зводиться виключно до того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння через наявність у нього довідки від 18.10.2024 про перебування у тверезому стані, втім з даним висновком погодитись не можна, оскільки ОСОБА_1 намагався з`ясувати у поліцейських навіщо йому проходити огляд на стан сп`яніння, якщо він його вже проходив. Саме під час намагання з`ясувати вказані обставини, поліцейські пішли в службовий автомобіль та склали протокол, після чого процес з`ясування з боку ОСОБА_1 причин необхідності проходити огляд на стан сп`яніння поновився та під час цього поліцейські, не отримавши відмови від ОСОБА_1 пояснили останньому, що у випадку надання ним наявної у нього довідки, справа буде закрита. Тобто, як зазначає апелянт, факт надання ОСОБА_1 можливості скористатися наявною у нього довідкою та надати її до суду для спростування протоколу, фактично нівелювало необхідність проведення огляду на стан сп`яніння та свідчить про відсутність невідповідностей п. 2.5 ПДР в діях ОСОБА_1 , який під відеозапис жодного разу не зазначив, що він відмовляється пройти огляд, стверджуючи, що його вже проходив, а поліцейські надали ОСОБА_1 можливість скористатись висновком проведеного раніше огляду, шляхом поради надати цей висновок в суді. Разом з тим, апелянт наголошує, що суд у постанові жодним чином не надав оцінки діям працівникам патрульної поліції, які запевнили ОСОБА_1 про те, що у випадку надання ним в суді наявної у нього довідки про відсутність стану сп`яніння від 18.10.2024, то суд закриє провадження у справі. Тобто, на думку захисника, працівники поліції фактично надали ОСОБА_1 інформацію про відсутність в його діях правопорушення в разі наявності у останнього довідки за результатами попереднього огляду на стан сп`яніння, яку він зможе згодом надати в суді. Більш того, зі змісту відеозапису випливає те, що у разі наявності на місці зупинки у ОСОБА_1 вказаної довідки, протокол на нього б працівниками поліції не складався. Отже, як стверджує апелянт, посилаючись на те, що довідка від 18.10.2024 суперечить вимогам ст. 266 КУпАП, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки, а чи відповідали тоді вимогам закону дії поліцейських, які запевнили ОСОБА_1 про закриття справи в суді у разі надання наявної у нього довідки. Окрім цього захисник вказує, що суд взагалі не надав оцінки його твердженням щодо відсутності ознак сп`яніння, які поліцейський відповідно до вимог Інструкції повинен виявити, а не просто написати в протоколі. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Ткача А.Г., які підтримали апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, вислухавши пояснення лейтенанта поліції батальйону 4, роти 3 УПП у м. Києві Служалу Ю.О., обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було. Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №161931, згідно якого ОСОБА_1 29.10.2024 року о 22 годині 10 хвилин, у м. Києві, по пр-ту Соборності, 2 керував транспортним засобом марки «FIAT DOBLO» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала. В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З приводу доводів апеляційної скарги захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 2.5 ПДР України, слід зазначити, що з переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за те, що він керував транспортним засобом з неосвітленим заднім номерним знаком. Після чого запропоновано вийти з автомобіля та повідомлено про ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. У зв`язку з цим ОСОБА_1 було запропоновано поїхати до медичного закладу для огляду на стан наркотичного сп`яніння, повідомлено про складення протоколу у разі відмови їхати до медичного закладу. Проте, ОСОБА_1 обурився та повідомив, що нещодавно на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після чого він самостійно звертався до КМНКЛ «Соціотерапія» та згідно висновку ознак сп`яніння виявлено не було. Працівниками поліції було з`ясовано чи наявна у нього при собі така довідка, та у зв`язку з тим, що він не пред`явив такої довідки, знову було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладу. На таку пропозицію ОСОБА_1 категорично відмовився їхати до медичного закладу, за що на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. За клопотанням захисника Ткача А.Г. в судове засідання була викликана працівник поліції, яка складала протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - лейтенант поліції батальйону 4, роти 3 УПП у м. Києві Служала Ю.О. Служала Ю.О. пояснила, що під час патрулювання нею та її колегою ОСОБА_2 був зупинений автомобіль через те, що був неосвітлений задній номерний знак, за кермом якого був ОСОБА_1 . Було винесено постанову за неосвітлений номерний знак. Під час спілкування з водієм, у нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема, поведінка, що не відповідала обстановці, виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість обличчя. Водію було про це повідомлено та запропоновано поїхати до лікаря на огляд, на що водій в категоричній формі відмовився і сказав, що його вже недавно зупиняли поліцейські і у нього є висновок про те, що він тверезий. Коли вона попросила показати цей висновок, ОСОБА_1 сказав, що цього висновку у нього з собою немає. Проїхати з ними до медичного закладу він категорично відмовився, у зв`язку з чим йому були роз`яснені наслідки відмови та попереджено що буде складено протокол за відмову від проходження огляду. Працівник поліції повідомила, що якби водій дійсно пред`явив довідку про те, що нещодавно проходив огляд на стан сп`яніння і згідно довідки такого стану у нього виявлено не було, то вони б не пропонували повезли його повторно на огляд. При цьому, працівник поліції уточнила, що довідка мала б значення для висловлення нової пропозиції пройти огляд лише в тому випадку, якщо б попереднє проходження огляду було зовсім нещодавно, тобто до двох діб. По суті розмови вона не пам`ятає, чи вказував ОСОБА_1 коли саме він проходив огляд. Працівник поліції не заперечувала того факту, що поряд з пропозицією проходження огляду у медичному закладі вона вказувала ОСОБА_1 , що він може як пройти огляд у лікаря, так і відмовитись від його проходження. Але, одночасно з цим, її колега роз`яснив ОСОБА_1 , що він має знати, що якщо він відмовиться від проходження огляду, то на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення саме за відмову від проходження огляду. Працівник поліції вказала, що таким роз`ясненням вона не спровокувала ОСОБА_1 від проходження огляду, адже, після цього вони ще декілька раз пропонували проходження огляду у лікаря і підставою для відмови стало те, що він не буде на кожну вимогу поліцейського їздити до медичного закладу. Служала Ю.О. вказала, що ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 вони виявили під час розмови з останнім та складання на нього постанови за порушення ПДР. Коли ОСОБА_1 був за кермом, вона виявляла ці ознаки, проте, не озвучувала. Однак, уточнила, що перед тим, як пропонувати проїхати до Соціотерапії, про виявлені ознаки ОСОБА_1 повідомили. Вона не може сказати, коли саме виявила у ОСОБА_1 виражене тремтіння пальців рук. З даних планшету не було видно, коли саме зупиняли ОСОБА_1 попереднього разу, тому вона й просила довідку у ОСОБА_1 , оскільки хотіла подивитись на дату і результати. Вона повідомляла ОСОБА_1 про блідість обличчя, запитала чого він такий блідий, поцікавилась, бо можливо йому погано було. Вона дійсно хотіла подивитися довідку і якби вона була б зовсім свіжа, то це би вплинуло на їхні подальші дії. Робочий планшет був у її напарника, з інформації на планшеті вони побачили, що на ОСОБА_1 вже складався протокол за ст. 130 КУпАП, світився п. 2.5 ПДР, за відмову. Колега запитав у ОСОБА_1 , чи був вже суд, на що він відповів, що ні. І тому, якщо б у ОСОБА_1 була довідка при собі з результатами самостійного проходження огляду, і якщо б вона була складена протягом двох діб, то вона б не складала протокол. Для себе вона хотіла з`ясувати ту обставину, як давно пройдено огляд та видана довідка, адже, бувають випадку зупинки транспортних засобів декілька раз протягом доби, разом з тим, цього ОСОБА_1 не роз`яснювала. Не заперечувала того, що говорила ОСОБА_1 , що об`єднають у суді два протоколи за ст. 130 КУпАП, бо знає, що справи можуть об`єднувати, якщо протоколи складені з нетривалим періодом часу. Після запитань у ОСОБА_1 про те, коли останній раз він вживав наркотичні засоби, ОСОБА_1 почав поводити себе неадекватно, тому йому було вказано про одну з ознак наркотичного сп`яніння . Після пояснень працівника поліції, на запитання суду ОСОБА_1 вказав, що не повідомляв працівникам поліції дату проходження ним огляду на стан наркотичного сп`яніння. Тоді він не розумів, що працівники поліції можуть його зупиняти неодноразово і що кожного разу, коли вони виявляють ознаки сп`яніння, він має проходити огляд. Зараз він це розуміє. Тож, перевіркою наявних у справі доказів було встановлено, що доводи апеляційної скарги захисника про те, що з боку працівників поліції мало місце спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не знайшли свого підтвердження. Так, під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Наявними у справі доказами підтверджується те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння була пов`язана виключно з небажанням останнього вдруге за нетривалий час проходити такий огляд, і ніяким чином ця відмова не була пов`язана з роз`ясненням йому такого права працівником поліції. Більш того, роз`яснення поліцейського про право відмовитись від проходження огляду з відповідними наслідками у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення не можна вважати провокацією, адже, кожен водій має знати Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5 ПДР, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Більш того, з відеозапису вбачається, що не стало підставою для відмови від проходження огляду на стан сп`яніння і роз`яснення поліцейського щодо можливого об`єднання судом в одне провадження складених щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення. Що стосується висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.10.2024, згідно якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, то він ніяким чином не стосується подій від 29.10.2024, та не має в даній справі будь - якого доказового значення. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівники поліції не назвали водію жодної ознаки сп`яніння спростовуються даними відеозапису з нагрудної камери працівників поліції та поясненнями працівника поліції Служалої Ю.О. під час апеляційного розгляду. Відтак, на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. З урахуванням переглянутого відеозапису та пояснень працівника поліції Служала Ю.О. , яка підтвердила обставини вчинення адміністративного правопорушення, твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень вимог п.2.5 ПДР України є неспроможними. Порушень в діях працівників поліції, на які вказує в апеляційній скарзі апелянт, та які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною. Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу з доповненнями захисника Ткача А.Г. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л.І. Кепкал