Ухвала КАС ВС № 580/8119/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 15 травня 2025 року м. Київ справа №580/8119/24 адміністративне провадження № К/990/12423/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року (колегія у складі суддів Вівдиченко Т.Р., Аліменка В.О., Ключковича В.Ю.) у справі № 580/8119/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також - ГУ ПФ України в Черкаській області, відповідач), в якому просила: - визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ) /2021 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 230/96-ВР); - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачу за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ) /2021 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача за період з 01.07.2021 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплачувати позивачу основну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2024 відмовив у задоволенні позову. Надалі Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.02.2025, задовольнивши частково апеляційну скаргу позивача, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 30.09.2024 та прийняв нове рішення про часткове задоволенні позовних вимог. А саме: - визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії, згідно вимог Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 230/96-ВР; - зобов`язав ГУ ПФ України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 05.02.2024, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 та відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум; - позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.07.2021 по 04.02.2024 включно залишив без розгляду; - відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог. 24.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій остання з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у відповідній частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Верховний Суд ухвалою від 10.04.2025 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України. Від скаржника до Суду надійшла заява про усунення недоліків разом із примірником касаційної скарги в уточненій редакції, де позивач навів обгрунтування підстав касаційного оскарження. Зокрема, зазначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є п. 1 і 3 ч. 4 ст. 328 КАС України з мотивів: неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, наведених у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 і від 03.07.2024 у справі № 460/13832/23; відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування приписів ст. 122 КАС України у подібних спірних правовідносинах. Крім того, покликався на наявність у цьому випадку обставин, передбачених п.п. «а» і «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Крім того, згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у нарахування та виплаті позивачу пенсії за період з 01.07.2021 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Черкаський окружний адміністративний суд в ухвалі від 20.08.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У контексті наведеного Суд зауважує, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. В той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не наводить переконливих аргументів, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права, зокрема ст. 122 КАС України. Щодо ж посилань скаржника на не врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 і від 03.07.2024 у справі № 460/13832/23, то такі є безпідставними, оскільки безпосередньо з тексту оскаржуваної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 вбачається, що задовольняючи частково позовні вимоги апеляційний суд керувався правовою позицією Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформованою у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 щодо правозастосування норм ст. 54 Закону № 794-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР у подібних спірних правовідносинах, та яка полягає у такому: « незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX ) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.

72. Врахувавши зазначене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

73. Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

74. Як уже було зазначено, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закон № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

75. Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

76. Враховуючи, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата констатує, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.». У свою чергу зазначені правові висновки були сформульовані касаційним судом з урахуванням правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного серед інших й у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23. Отже, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 19.02.2025 не суперечить вказаним постановам касаційного суду від 17.04.2024 і від 03.07.2024. Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування приписів ст. 122 КАС України у подібних спірних правовідносинах (а саме щодо застосування строків у справах, пов`язаних з пенсійними виплатами особам з інвалідністю, причиною якої стали наслідки аварії на Чорнобильській АЕС). Досліджуючи вказане спірне питання у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії, а саме: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Крім того, в іншій своїй постанові від 23.12.2024 у справі №120/7981/24 Верховний Суд розглядаючи подібний спір відзначив, таке: «Як на підставу цього позову позивач покликається на Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018, пунктом 1 якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 54 частину третю Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 4 вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 частини третьої цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII. Конституційний Суд України Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною (стаття 54 Закону № 796-ХІІ), а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07.07.2021.

28. При цьому колегія суддів вважає, що покликання позивача на те, що стягнення шкоди має відбуватись без застосування строку звернення до суду є безпідставним, оскільки строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, слід обраховувати з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Аналогічні правові висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 540/5397/21, від 14.12.2023 у справі № 540/5398/21.

29. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом.

30. Однак, із цим позовом позивач звернувся до суду лише 18.06.2024, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.». Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 120/7981/24 відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, та виходив з того, що отримання позивачем листа відповідача від 09.07.2024 № 9334-8226/П-02/8-2300/24 на її звернення не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Разом із тим, з позовом про нарахування і виплату пенсії за період з 01.07.2021 позивач звернувся засобами поштового зв`язку лише 05.08.2024, тобто, з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України. З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики. Оцінюючи твердження скаржника про винятковість справи, Суд дійшов висновку, що таке фактично зводиться до незгоди із прийнятим апеляційним судом судовим рішенням та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги позивача у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Як наслідок не може бути враховане в розумінні приписів пп. «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, прийнята у справі № 580/8119/24, не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 580/8119/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб