Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5540/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5540/24 пров. № А/857/34336/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л.П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (головуючий суддя Боршовський Т.І., м. Івано-Франківськ, прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) у справі № 300/5540/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, в с т а н о в и в : У липні 2024 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000133. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару: сідловий тягач марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000133 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7047,62 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. та судові витрати на оплату послуг перекладача в розмірі 2740,00 грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно пункту 4.1 Контракту №12/02 від 12.02.2024, який складений між S-Trucks B.V. (Нідерланди) та ОСОБА_1 , оплата за даним контрактом здійснюється на рахунок продавця згідно з проформою-інвойсом. Одночасно із поданням митної декларації, декларантом подано платіжний документ, що не містить посилання на проформу-інвойс та будь-яких даних про товар, придбаний позивачем. В пункті 2.1. контракту зазначено, що орієнтовна загальна вартість становить 12000 Євро та складається з вартості всіх поставок за період дії контракту. Таким чином, із наданого декларантом платіжного документу та контракту неможливо ідентифікувати сідловий тягач марки «SCANIA», номер кузова НОМЕР_1 . Вважає, що ОСОБА_1 не надано платіжних документів, які б підтвердили оплату за придбаний транспортний засіб, тобто фактично відсутні вартісні основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Зазначає, що судом залишено поза увагою той факт, що позивач під час здійснення митного оформлення спірного товару та в адміністративному позові вказав як складову митної вартості - транспортні витрати відповідно до документа від 22.04.2023 року №22/04 «Калькуляцію вартості транспортних витрат для перевезення сідельного тягача марки «SCANIA», модель - "R450", номер шасі - НОМЕР_2 номерний знак НОМЕР_3 », де вказана вартість перевезення даного автомобіля в розмірі 47936,00 грн. згідно п.6 ч. 2 статті 53 МК України. Однак у вказаній калькуляції допущено неточна інформація, в результаті чого даний документ митним органом не міг братись до уваги. Зокрема, в графі розхід палива на 1 км зазначено 0,3 л/км, проте згідно технічної характеристики розхід палива в такому автомобілі складає 23,25 л на 100 км, що в розрахунку на 1 км складає 0,24л/км. Також ціна палива в згаданій калькуляції зазначена в розмірі 62.0 грн., хоча станом на 22.04.2023 року, згідно даних Інтернет ресурсу вартість 1 літра дизпалива складає в межах 46,03 47,04 грн. Також у вказаній калькуляції зазначено наступні затрати: - амортизація автомобіля в розмірі 3313,15 грн.; - утримання та обслуговування автомобіля в розмірі 2003,30 грн. Вказаний документ не міг братись до уваги, оскільки не містить всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару. Щодо недоведеності неможливості застосування попередніх п`яти методів, зазначає, що при визначенні митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні. Тому ціна транспортного засобу була скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, отже, митна вартість визначена за резервним методом, про що і проводились консультації між митним органом та декларантом. Таким чином, враховуючи вищезазначене позивачем було порушено ст.53 МК України: - тобто подані документи до митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару; - на вимогу посадової особи не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості по МД 23UA206050004434U6. У зв`язку з вищезазначеним вартість транспортного засобу була визначена Івано-Франківською митницею самостійно. Щодо стягнення судових витрат, то відповідач критично ставиться до віднесення відповідних витрат на залучення перекладача до витрат, пов`язаних з перекладом документів та які мають бути віднесені до судових витрат на підставі пункту 5 частини 3 статті 132 КАС України, оскільки предмет доказування та встановлення обставин у даній адміністративній справі не потребувало залучення перекладача, а здійснення перекладу документів позивачем було вчинено за власною ініціативою та на власний розсуд. Акцентує увагу, що підготовка відповідних процесуальних документів не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат є обізнаним у такій категорії справ, та має наявні ідентичні провадження; а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Ця категорія справи не є складною, а підготовка позовної заяви не потребує значного проміжку часу. Тим паче, що адвокатом Драгомирецьким І.М. подано чотири аналогічні позовні заяви, які ідентичні та текстуально одинакові. У всіх вказаних позовних заявах юридична позиція адвокатах не змінювалась. Також, розгляд всіх вище перерахованих справ судом призначено та розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є занадто завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 12.02.2024 ФОП ОСОБА_1 як покупець та Фірма «S-Trucks B.V.» (Королівство Нідерланди) як продавець уклали зовнішньоекономічний контракт № 12/02 (далі Контракт), згідно пункту 1.1 якого покупець зобов`язувався прийняти і оплатити товари (автомобілі, причіпи, транспортні засоби, тощо) на умовах, що визначені в Інвойсах (згідно з Інкотермс-2020). Відповідно до пункту 1.3 Контракту товари постачаються партіями. Асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії визначається Інвойсами, які є невідємною частиною даного Контракту. Згідно з пунктом 2.1 Контракту орієнтовна загальна вартість цього Контракту становить 12000,00 Євро та складається з вартості всіх поставок за період дії даного Контракту. Валютою Контракту є Євро (пункт 2.2 Контракту). Відповідно до пункту 3.3 Контракту термін поставки не пізніше 30 днів з дати оплати за товар. Згідно з пунктом 4.1 Контракту оплата за даним Контрактом здійснюється покупцем на рахунок продавця згідно з проформою-інвойсом. Форма оплати безготівковий переказ грошових коштів покупцем на рахунок продавця в строк, що зазначений в Інвойсі. Стандартні умови оплати: 100% передоплата (а.с. 28-31). 21.02.2024 Фірма «S-Trucks B.V.» (Королівство Нідерланди) сформувала рахунок-фактуру за № 62951 на сідловий тягач марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак 48-ВНН-5, ціна 12000,00 Євро. Так, на підставі вищевказаних Контракту та рахунку-фактури № FI25859 від 21.02.2024 ФОП ОСОБА_1 купив в Фірми «S-Trucks B.V.» (Королівство Нідерланди) сідловий тягач марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_3 . 23.04.2024 до відділу митного оформлення м/п «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці декларантом митним брокером ТОВ «Адель Сервіс» ОСОБА_2 подано електронну митну декларацію № 24UA206050004434U6 від 23.04.2024, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: сідловий тягач марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_3 . В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: рахунок-фактуру за № FI25859 від 21.02.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Фірма «S-Trucks B.V.» (Королівство Нідерланди), за ціною 12000 Євро. Також судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 62951 від 21.02.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR1 (Movement certificate EUR1) AF 01183733 від 22.02.2024: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 16.06.2016; банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 21.03.2024; калькуляція транспортних витрат №22/04 від 22.04.2024; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № 12/02 від 12.02.2024; договір про надання послуг митного брокера №13/04/2023 від 13.04.2023; інший некласифікований документ від 16.06.2016; інший некласифікований документ від 23.04.2024; копія митної декларації країни відправлення 24NL21HZ7H23NXSDA8 від 21.02.2024. Івано-Франківською митницею розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи; висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На вказане електронне повідомлення декларант надіслав відповідачу повідомлення, в якому зазначив, що додаткові документи надаватися не будуть, просив прийняти рішення раніше десятиденного терміну. 24.04.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2024/000020/1, згідно пункту 33 якого митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України (висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією не надано). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено раніше. Відповідно до частини другої та третьої статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог частини шостої статті 54 МК України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у третій статті 53 МК України або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МК України Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МК України від 13,03.2012 № 4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 11.03.2024 № 24UA408040002009U4, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) тягача: сідельний тягач, що використовувався, марки «SCANIA», модель «R450», модельний рік випуску - 2016, календарний рік випуску - 2016, дата першої реєстрації - 14.12.2016, призначений для доріг загального користування, ідентифікаційний номер шасі - YS2R4X200G5443632, номер двигуна - NV, робочий об`єм циліндрів двигуна - 12742 CM3, потужність - 331 кВт, тип двигуна - дизельний, кількість місць включаючи водія- 2 колісна формула - 4x2. Виробник «SCANIA», Швеція. Визначена митна вартість - 21500 EUR За результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 24UA206050004434U6 від 24.04.2024, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000133 від 24.04.2024. Згідно вказаної Картки відмови причини відмови в прийнятті митної декларації, такі ж як і в пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024. 24.04.2024 декларантом подано нову митну декларацію № 24UA206050004503U0, за якою вартість товару сформована за резервним методом на підставі відомостей рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2023/000020/1 від 24.04.2024. Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № 24UA206050004434U6 від 24.04.2024 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Суд дійшов висновку, що митний орган ні під час проведення процедури консультацій, ні під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив, яка саме інформація щодо складових митної вартості була відсутня в документах наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується. У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. За змістом ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України). Відповідно до частин першої, другої, восьмої - одинадцятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують. Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. За змістом цих норм митний орган може витребувати від декларанта додаткові документи лише у разі, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. При цьому митний орган повинен вказати конкретні факти та обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки цих відомостей та вказати перелік документів, які необхідно надати для усунення цих сумнівів чи розбіжностей. Якщо наданих відомостей недостатньо для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідно подати для підтвердження відповідних складових. Разом з тим відсутність у рішеннях про коригування митної вартості товарів підтверджень того, що надані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності поданої інформації, та які документи повинні це підтвердити чи спростувати, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів. Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З розділу ІІІ «Митна вартість товарів та методи її визначення» МК України видно, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16. За приписами статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Тобто, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Судом встановлено, що подані декларантом позивача 23.04.2024 до митного оформлення документи: декларації митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактури щодо отримання товару, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1-8 частини другої статті 53 МК України. Факт виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товару від 12.02.2024 № 12/02 щодо придбання сідлового тягача марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак 48-ВНН-5, за ціною 12000,00 Євро підтверджується поданими митному органу, разом з митною декларацією № 24UA206050004434U6 від 23.04.2024, передбаченими частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість транспортного засобу: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 62951 від 21.02.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR1 (Movement certificate EUR1) AF 01183733 від 22.02.2024: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 16.06.2016; банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 21.03.2024; калькуляція транспортних витрат №22/04 від 22.04.2024; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № 12/02 від 12.02.2024; договір про надання послуг митного брокера №13/04/2023 від 13.04.2023; інший некласифікований документ від 16.06.2016; інший некласифікований документ від 23.04.2024; копія митної декларації країни відправлення 24NL21HZ7H23NXSDA8 від 21.02.2024. Так, зазначені документи містять усі необхідні реквізити сторін: продавця Фірми «S-Trucks B.V.» (Королівство Нідерланди) та покупця ФОП ОСОБА_1 , особисті підписи, а також відтиск печаток продавця та покупця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати транспортний засіб та його вартість. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані документи, є належними документами, які підтверджують вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України. Щодо покликання відповідача на те, що платіжний документ поданий з митною декларацією не містить посилання на проформу-інвойс та будь-які дані про товар, то колегія суддів зазначає таке. На виконання Контракту № 12/02 від 12.02.2024 позивач здійснив оплату за товар 21.03.2024 в сумі 12000,00 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 35 від 21.03.2024. Так, платіжна інструкція № 35 від 21.03.2024 містить відомості про розрахунковий рахунок позивача в іноземній валюті Євро, номери документів, на підставі яких здійснено валютний переказ коштів по SWIFT, суму платежу, призначення платежу: оплата за сідловий тягач на підставі Контракту № 12/02 від 12.02.2024, реквізити отримувача Фірма «S-Trucks B.V.» (Королівство Нідерланди), банківський рахунок: NL51INGB0008457017. Зазначені в квитанції про міжбанківський розрахунок від 22.04.2024 відомості відповідають інформації зазначеній в митній декларації та в доданих до митної декларації Контракті та рахунку-фактурі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рахунок-фактура (інвойс) № 62951 від 21.02.2024, про відсутність якого йде мова в платіжних інструкціях, є невід`ємною частиною Контракту, що можна встановити без будь-яких додаткових труднощів, зважаючи на дату такого документа, назву товару, ціну, шляхом співставлення їх відомостей. Відтак, сукупність вищевказаних документів дає можливість встановити факт оплати позивачем за конкретний товар: сідловий тягач марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак 48-ВНН-5. А вартість вказаного сідлового тягача, зазначені в митній декларації країни відправлення 24NL21HZ7H23NXSDA8 від 21.02.2024 Щодо складової митної вартості транспортних витрат, то колегія суддів зазначає таке. Судом встановлено, що під час митного оформлення декларант надав митному органу документ № 22/04 від 22.04.2023, що підтверджує вартість транспортних витрат для перевезення сідлового тягача марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_3 , та причепа марки SCHMITZ SCB*S3T 2015 року випуску. В зазначеному документі зазначено маршрут прямування: місто Schiedam (Нідерланди) митний пост Краковець (Україна) місто Івано-Франківськ. Пунктом 6 частини другою статті 53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що документ № 22/04 від 22.04.2023 містить відомості про вартість транспортних витрат для перевезення сідлового тягача марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_3 , а, відтак, є транспортним (перевізним) документом. Щодо покликання відповідача на те, що джерело інформації для коригування митної вартості слугувала інформація з ЦБД, а саме МД 24UA408040002009U4 від 14.06.2023, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля: Сідловий тягач, марки «SCANIA», модель «R450», модельний рік випуску - 2016, календарний рік випуску - 2016, дата першої реєстрації - 14.12.2016, призначений для доріг загального користування, ідентифікаційний номер шасі - YS2R4X200G5443632, номер двигуна - NV, робочий об`єм циліндрів двигуна - 12742 см3, потужність - 331 кВт, тип двигуна - дизельний, кількість місць включаючи водія - 2, колісна формула - 4х2. Виробник «SCANIA», Швеція, то колегія суддів зазначає таке. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Частинами 4 і 5 Графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Розділу ІІ «Опис граф Рішення» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (далі Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Відповідач, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не надав математичних обрахунків корегування вартості, пояснення щодо зроблених коригувань ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, з яких суд міг би встановити достовірність скорегованої митної вартості. Колегія суддів також зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18). Також рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000020/1 від 24.04.2024 не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, окрім посилання на митну декларацію, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, про що вірно вказав суд першої інстанції. Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи підтверджують факт виконання ФОП ОСОБА_1 та Фірмою «S-Trucks B.V.» (Королівство Нідерланди) зобов`язань щодо придбання та транспортування сідлового тягача марки «SCANIA», модель «R450», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2017 випуску, номерний знак НОМЕР_3 , що відповідає правовій природі Контракту № 12/02 від 12.02.2024 та реальному характеру його виконання. Верховний Суд в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 зазначив, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Проте, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Королівства Нідерланди інформації про не поставку позивачу товару продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за нього. Відтак, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу. Колегія суддів виснує, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари На думку колегії суддів, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 цього Кодексу, і в митного органу не було підстав для винесення оспорюваного рішення. Відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваному рішенні, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена. Частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. Згідно з частинами 2, 3 статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає протиправним рішення про коригування митної вартості товарів, та сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та підлягає скасуванню. Таким чином, Івано-Франківською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Колегія судів погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Щодо стягнення понесених витрат на послуги перекладача в розмірі 2740,00 грн., то колегія суддів зазначає таке. Згідно пункт 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого, відносить витрати пов`язанні із залученням перекладача. Частиною 3 статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Частинами 6, 7 статті 137 КАС України врегульовано, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно пункту 1 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо. Судом встановлено, що позивачем сплачено на користь ФОП ОСОБА_3 2740,00 грн за послуги перекладу документів з англійської мови на українську та з нідерландської мови на українську. Зазначене підтверджується платіжною інструкцією № 340 з призначенням платежу: «Оплата за надані послуги згідно акту виконаних робіт від 05.07.2024», а також актом приймання-передачі виконаних робіт від 05.07.2024. Так, згідно вказаного акту, виконавець виконав переклад на українську мову з англійської та нідерландської мов документів для подання до суду. Колегія суддів виснує, що витрати на перекладача знайшли своє документальне підтвердження на суму 2740,00 грн. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 2740,00 грн. є співмірним із обсягом наданих перекладачем послуг та підтверджується належними та допустимими доказами. Щодо витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18. На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано Договір за № 2024/14 про надання професійної правничої допомоги від 15.02.2024, який укладено між ФОП ОСОБА_1 (далі Клієнт) та адвокатом Дрогомирецьким І. М. (далі Адвокат). Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору Адвокат зобов`язується надавати послуги з професійної правничої допомоги по захисту прав та законних інтересів Клієнта під час, серед іншого, адміністративного судочинства, а Клієнт зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити надані адвокатом послуги. Ціна цього договору, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначається у фіксованому розмірі. Остаточний розмір витрат Клієнта та фактично надані Адвокатом послуги відповідно до умов цього Договору підтверджуються оформленими Сторонами у встановленому законодавством порядку Актами приймання-передачі наданих послуг (пункти 3.3, 3.4 Договору). До позовної заяви долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1074118 від 11.07.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ № 001503 від 10.04.2019, акт приймання-передачі послуг від 12.08.2024 за Договором про надання професійної правничої допомоги № 2022/26 від 18.10.2022, платіжна інструкції № 371 від 12.08.2024 на суму 20 000,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі послуг, адвокатом Дрогомирецьким І.М. надано професійну правничу допомогу: проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України; підготовка позовної заяви; опрацювання поданого відповідачем відзиву на позов та підготовка відповіді на відзив на позов. Загальна вартість наданих послуг складає 20000 грн. без ПДВ. Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року в справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути відшкодований у розмірі 4000 грн., з чим погоджується колегія суддів. Відповідачем суду не надано доказів, що заявлений до відшкодування та задоволений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, є занадто завищеним та неспівмірним зі складністю і характером даної справи. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Таким чином, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і надані ним документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. Натомість відповідач не довів наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування. Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 300/5540/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар