Постанова 4857 № 380/13549/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13549/24 пров. № А/857/12196/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерфін-Транс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року(головуючий суддя Мричко Н.І.,, м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерфін-Транс» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ТОВ «Мінерфін-Транс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UA209000/2024/000163/1 від 05.04.2024. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Мінерфін-Транс» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю. Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Мінерфін-Транс» подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі зазанчає, що Рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим, прийнятим з порушенням частини 5 статті 60 Митного кодексу України та не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Зазначає, що вартість внутрішньої доставки Партії рейок, вказана у Експортній декларації, і сума транспортних витрат, що задекларована за МД № 24UA209050000391U9 від 05.04.2024, не являються співставними величинами і різниця між цими значеннями не може слугувати підставою для твердження про недостовірність вказаної позивачем транспортної складової митної вартості Партії рейок. При цьому, інформація щодо порядку заповнення експортних митних декларацій при експорті товарів з країн членів ЄС повинна бути відома відповідачу, оскільки така інформація є частиною професійних знань, якими зобов`язані володіти співробітники відповідача. Скаржник переконаний, що ним були наведені беззаперечні докази, що вартість внутрішньої доставки, вказана в декларації країни відправлення № 24СZ5700000AGXNHA0 від 25.03.2024 (Чеська Республіка) не може співпадати із сумою загальних транспортних витрат на залізничне перевезення Партії рейок, що задекларована за МД № 24UA209050000391U9 від 05.04.2024. Також скаржник вказує на те, що із переліку відмінностей вбачається, що митна вартість Партії рейок без здійснення коригування не може бути порівняна з митною вартістю Подібного (аналогічного) товару, оскільки, відповідно до частини 4 та частини 5 статті 60 Митного Кодексу України, таке порівняння можливе тільки у разі якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари, а у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей. Зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні навів норми статті 60 Митного кодексу України, на які посилається позивач. Крім того, судом першої інстанції було доведено подібність товару з ціною якого порівнювалась ціна Партії рейок, що позивач власне і не заперечував, але абсолютно не надав оцінку неспівставності у кількості та комерційних рівнях подібного (аналогічного) товару, здійснення відповідних коригувань. Окремо зазначає, що оскаржуючи Рішення про коригування митної вартості позивач стверджує та наводить докази, що відповідач прийняв це рішення «необґрунтовано» у розумінні пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Таким чином, Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/000163/1 від 05.04.2024, яким відповідач встановив митну вартість Партії рейок у розмірі 1540,00 Євро/т є необґрунтованим, протизаконним та підлягає скасуванню. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію від 05.04.2024 № 24UA209050000391U9 на товар: рейки залізничні широкої колії типу R-65 з загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, із сталі марки R350LHT, згідно стандартів, довжина 25000 мм+4/-4, без отворів 986,176 нт. Розрахована декларантом митна вартість товару 1331313,57 Євро. Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів. 05.04.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000163/1 (далі оскаржуване рішення від 05.04.2024), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у розмірі 1518711,04 Євро. Відповідно до Митного кодексу України митним органом здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, згідно оскаржуваного рішення встановлено наступне. У поданій митній декларації країни відправлення № 24CZ5700000AGXNHAO від 25.03.2024 зазначено статистичну вартість товару - 32620033 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 82142 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за митною декларацією № 24UA209050000391U9 (49284,77 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (25,380), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у лютому 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3236,49 Євро. Таким чином, митницею встановлено відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «Мінерфін-Транс» є АТ "Мінерфін" (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем зазначена у декларації митної вартості (графа 9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено «так»). У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно з частиною 18 статті 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нищезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 Митного кодексу України. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог частини 18 статті 58 Митного кодексу України, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. Основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у статті 58 Митного кодексу України, а також відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (статті 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 статті 60 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 23UA305030001542U8 від 21.12.2023 за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар "Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа P65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м. Відповідач 05.04.2024 прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209050/2024/000016. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю. Колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України). Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України). Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України). Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України). Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України). Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за методом ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів у розмірі 1 518 711,04 Євро. У поданій митній декларації країни відправлення № 24CZ5700000AGXNHAO від 25.03.2024 зазначено статистичну вартість товару 32 620 033 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 82 142 CZK. Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов Договору поставки позивач зобов`язаний до 31.03.2024 поставити АТ «Укрзалізниця», 10 000 тон залізничних рейок типу Р65, з загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, із сталі марки R350LHT, що виготовлені згідно стандарту EN 13674-1:2011 + A1:2017, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s. за ціною 1400,00 Євро за 1 тону (без урахування ПДВ), партіями приблизно по 1000 тон. Зазначені рейки поставляються позивачем в Україну за Контрактом, що був укладений з компанією «MINERFIN, a.s.» (Словацька Республіка). Згідно з Розділом 1 Контракту, «MINERFIN, a.s.» зобов`язується поставити позивачу Ресурси Рейки типу Р65, 1 категорії, з загартованою поверхнею кочення, довжиною 25 метрів, із сталі марки R350LHT, що виготовлені згідно стандарту EN 13674-1:2011 + A1:2017, виробництва Trinecke Zelezarny, a.s. (надалі Рейки). Відповідно до п.2.1. та п.4.1. Контракту кількість, ціна та умови оплати Рейок визначається відповідно до Специфікацій, які є його невід`ємними частинами. Позивачем під час митного оформлення Партії рейок, для підтвердження їх митної вартості відповідно до ч.2. ст.53 МК України були надані наступні документи: Контракт № R2023083/1 від 25.07.2023 на придбання матеріально-технічних ресурсів (з додатковими угодами та специфікаціями); Специфікація № 11 від 22.03.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 22 від 22.03.2024 на оплату рейок по Специфікації № 11 від 22.03.2024; Рахунок (Invoice) № 22249055 від 25.03.2024 з додатками; Акт приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів № 10 від 25.03.2024; Замовлення № 01/2023 - залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023; Прайс-лист № 2 від 14.02.2024 Додаток № 1 до Замовлення № 01/2023 залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023; Рахунок (Invoice) № 2415115022 (в декларації цей номер вказаний як № 38218128) від 28.03.2024 на оплату транспортних витрат з додатками; Експортна митна декларація № 24СZ5700000AGXNHA0 від 25.03.2024 з додатками; Міжнародні транспортні накладні ЦІМ/УМВС № 598672, № 598680, № 598698, № 598706, № 598714, № 598722, № 598730, № 598748, № 598755, № 598763, № 598771; Пакувальний лист від 25.03.2024; Брокерський договір про надання митних послуг № 11/12-2023 від 11.12.2023. У митній декларації № 24UA209050000391U9 від 05.04.2024 позивач визначив митну вартість Партії рейок, яка склала 1 331 313,57 Євро, що включає в себе вартість Партії рейок у сумі 1 282 028,80 Євро на умовах FCA Тржинець, Чеська Республіка та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 49 284,77 Євро. Дані у вказаних документах не суперечать даним, на підставі яких позивачем була сформована митна вартість товару. Стосовно доводів оскаржуваного рішення про вплив пов`язаності позивача з постачальником на митну вартість і неможливості товариства застосувати перший метод визначення митної вартості, то колегія суддів вважає за необхідне наголосити на регулюванні, встановленому Митним кодексом України, зокрема статтею 58 МК України. Пункт 4 частини 1 статті 58 МК України встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Частина 12 цієї ж статті визначає, що той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Відповідно до ч.13, 14 ст. 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Як встановлено, товариство не заперечує, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, але відповідно до положень ч.12 ст.58 МК України така обставина сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. Митний орган повинен мати достатні підстави вважати, що така обставина вплинула на ціну оцінюваних товарів і письмово обґрунтувати її декларанту. Письмових обґрунтувань митним органом товариству не надано, як і не наведено в оскаржуваному рішенні достатніх підстав вважати пов`язаність продавця і покупця такою, що вплинула на митну вартість. Колегія суддів вважає, що позивачем була надана вся наявна у нього і повна інформація щодо формування митної вартості партії рейок та подальшої їх реалізації, що разом із відсутністю обґрунтувань митного органу, в контексті положень ст. 58 МКУ, дає підстави вважати, що такі взаємовідносини не вплинули на ціну товару. Апеляційний суд також приймає доводи апелянта про те, що партія рейок, що поставляється позивачем не співставна з поставкою подібного (аналогічного) товару, що використана відповідачем у якості джерела інформації для коригування митної вартості, з огляду на різні характеристики рейок. Зокрема, як вбачається з рішення, партія рейок Рейки залізничні широкої колії типу Р65 із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, із сталі марки R350LHT. Подібний (аналогічний) товар Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типу Р65, марка сталі R350LHT. Довжина рейок: Партія рейок 25 м. Подібний (аналогічний) товар 12,5 м. Умови поставки: Партія рейок FCA Тржинець, Чеська Республіка. Подібний (аналогічний) товар СРТ Чоп, Україна. Обсяг поставки: Партія рейок 986,176 т. Подібний (аналогічний) товар 126,516 т. Комерційний рівень ціни: Партія рейок поставка здійснюється в межах оптової поставки, загальний обсяг якої становить 10 000 тон (на дату виникнення спірних правовідносин крім Партії рейок вже було поставлено 9 015,076 тон рейок), за ціною 1349,98 Євро за тону для подальшого продажу для потреб АТ «Укрзалізниця» за ціною 1 400 Євро за тону, яка сформована на підставі результатів публічної процедури закупівлі. Подібний (аналогічний) товар, вказаний відповідачем роздрібна поставка (126,516 т.) роздрібна поставка за ціною 1 540,00 Євро за тону. Як вбачається із наведеного переліку відмінностей, митна вартість партії рейок без здійснення коригування не може бути порівняна з митною вартістю подібного (аналогічного) товару, оскільки відповідно до п. 4. ст. 60 Митного кодексу України таке порівняння можливе тільки у разі, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Таким чином, ціна 126 тон рейок навіть приблизно не може бути порівняна з ціною партії рейок, вага якої становить 986 тон рейок, не кажучи вже про ціну загального обсягу поставки у 10 000 тон рейок. В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати під час вирішення цього спору висновки Верховного Суду, що містяться, зокрема, у постановах від 05.03.2019 року у справі № 815/143/17, від 21.12.2018 року у справі № 815/1670/17, відповідно до яких у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган має також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості. Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів. Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18, від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19. Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом. Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UA209000/2024/000163/1 від 05.04.2024 є протиправним і підлягає скасуванню. За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви та апеляційної скарги сплатив судовий збір в загальному розмірі 59 520, 02 грн. Оскільки позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені ним судові витрати. Керуючись ст. 310, ст.315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 380/13549/24 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UA209000/2024/000163/1 від 05.04.2024. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (ЄДРПОУ: 38218128) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) судові витрати у розмірі 59 520 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 02 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М. А. Пліш судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук