Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/24939/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24939/24 пров. № А/857/10214/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С. М., Мікули О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року в справі № 380/24939/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Крутько О.В., час ухвалення рішення 17 лютого 2025 року, місце ухвалення рішення м.Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-Х1І Про державну службу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, з урахуванням ухвал про виправлення описки від 19 лютого 2025 року та від 05 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.11.2024 №913070801065 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 17.01.1993 по 13.08.2018 в податкових органах до стажу роботи державної служби та перевести ОСОБА_1 з пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно поданої заяви від 11.11.2024 та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 11.11.2024 №100-13-01-10-21 та №101-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що стаж після 01.05.2016 не зараховується до стажу роботи, що визначає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». При призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723- ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №

283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889- VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV Враховуючи зазначене, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу. Стверджує, що позивач дійсно працювала з 27.01.1993 по 13.08.2018 на різних посадах у податкових органах, однак такі не відносяться до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723, тобто дія Закону України «Про державну службу» № 889 не поширюється на працівників податкової служби. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 11.11.2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця. За принципом екстериторіальності заява була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.11.2024 року № 913070801065 позивачка отримала відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу». Рішення мотивоване тим, що згідно поданих документів ОСОБА_1 за зверненням від 11.11.2024, зокрема трудової книжки НОМЕР_1 дійсно працювала з 27.01.1993 по 13.08.2018 у Державній податковій інспекції Львівської області на посадах, які не відносяться до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723, тобто дія Закону України «Про державну службу» №889 не поширюється на працівників податкової служби. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що таким, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи з 17.01.1993 по 13.08.2018 в органах державної податкової служби. В цьому контексті апеляційний суд зазначає наступне. До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII. При цьому пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII залишено право осіб, що працювали та (або) продовжують працювати на посадах, що віднесені до посад державної служби, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у разі дотримання певних умов. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622). Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону № 3723-XII мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19. При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283). Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01 травня 2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII. Водночас після 01 травня 2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VIII кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV. Судова колегія зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу. З огляду на це, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що положення вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби. Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №

283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV. Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII. При цьому апеляційний суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла обґрунтованого переконання про те, що позивачу може бути зараховано стаж, набутий на посадах державної служби (або прирівняних до них посад) після 01 травня 2016 року, лише до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому висновок суду попередньої інстанції, який стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періоду роботи з 01 травня 2016 року по 13 серпня 2018 року на відповідних посадах є необґрунтованими і суперечать положенням чинного законодавства. Відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. Норми Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже колегія суддів звертає увагу на те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займав позивач станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) посаду державної служби (або прирівняну до неї посаду) та який стаж державної служби він мав станом на зазначену дату. З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами ЗУ "Про державну службу" є недостатній стаж державної служби, який полягає в незарахуванні трудового стажу позивача на посадах в органах державної податкової служби, оскільки на думку відповідача ці посади не відносяться до категорій посад визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до ст. 41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - законами України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції" та іншими законами. При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України "Про державну службу". На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції". Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Отже відповідно до норм, закріплених у Податковому кодексі України - посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4 статті 342 ПК України). Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України "Про державну службу" № 3723-XII. Згідно статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1980 (а.с. 13-23) містяться наступні записи про роботу: На посадах Державної податкової інспекції по Львівській області: з 27.01.1993 р. старшого державного податкового інспектора відділу непрямих податків; з 01.10.1993р. головного державного податкового інспектора відділу непрямих податків; 06.05.1994 р. прийняла присягу державної служби: 15.12.1994 р. присвоєно звання «радник податкової служби II рангу»; На посадах в Державній податковій адміністрації у Львівській області: 3 26.11.1996 р. головного державного податкового інспектора; з 03.01.1997 р. головного державного податкового інспектора відділу справляння непрямих податків і реалізації акцизних марок: (01.04.1998р. відділ справляння непрямих податків і реалізації акцизних марок перейменовано у відділ непрямих податків); з 01.08.2002р. головного державного податкового інспектора відділу податку на додану вартість: з 15.06.2005 р. заступник начальника управління начальник відділу податку на додану вартість: з 04.10.2005 р. заступник начальника управління податку на додану вартість начальник відділу адміністрування ПДВ з 30.12.2005 р заступник начальника управління оподаткування юридичних осіб начальник відділу адміністрування податку на доданувартість: Державній податковій службі у Львівської області на посаді заступника начальника управління оподаткування юридичних осіб начальника відділу адміністрування податку на додану вартість з 31.01.2012 р. в Головному управлінні Міндоходів у Львівській області на посаді заступника начальника управління оподаткування та контролю окремих об`єктів і операцій-начальника відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість з 05.06.2013 р.: 05.06.2013 присвосно 9 ранг державного службовця; 01.01.2014 р. присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу»; в ГУ ДФС у Львівській області на посадах: з 17.12.2014 р. заступника начальника-управління оподаткування з 22.05.2017р. заступника начальника управління податків і зборів з юридичних осіб начальника відділу контролю за декларуванням ПДВ 05.02.2016р. заступника начальника управління податків і зборів з юридичних осіб-начальника відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб начальника відділу адміністрування ПДВ та камеральних перевірок податкової звітності; 16.04.2018р. начальника відділу аналітичних податкових ризиків управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем 13.08.2018 р. припинено державну службу та звільнено з займаної посади. Таким чином, позивачка у період з 27.01.1993 по 13.08.2018 безперервно працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016. Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-XII дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, то висновок суду першої інстанції про те, що, враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, є правильним. Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 червня 2021 року (справа № 308/67/17) та від 18 березня 2021 року (справа № 500/5183/17). Оскільки стаж державної служби позивачки на посадах у державній податковій службі станом на 01 травня 2016 року складає більше 23 років, відтак ОСОБА_1 має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII. За таких обставин суди попередньої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зарахування до стажу державної служби перебування позивача на посадах в органах державної податкової служби, який протиправно не враховано пенсійним органом під час вирішення питання про переведення позивача на інший вид пенсійного забезпечення, однак лише до 01 травня 2016 року (включно). Зарахування позивачу стажу, набутого на посадах державної служби після 01 травня 2016 року, до стажу державної служби, а не страхового стажу є необґрунтованими і суперечать положенням чинного законодавства. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає зміні в частині визначеня періоду трудової діяльності, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби для призначення пенсії за нормами Закону №889-VIII; в решті суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року в справі № 380/24939/24 змінити, зазначивши період роботи в податкових органах, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а саме: з 27 січня 1993 року по 01 травня 2016 року. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року в справі № 380/24939/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 14 травня 2025 року.