Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/12209/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 308/12209/23 пров. № А/857/10804/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. з участю секретаря судового засідання Слободян І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 серпня 2024 року, що ухвалив суддя Придачук О.А. у м. Ужгороді, у справі № 308/12209/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції Національної поліції України Кузенко Іванни Ігорівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7300839 від 08 липня 2023 року. 20 серпня 2024 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав докази, які доводять вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 (керування транспортним засобом без пристебнутого ременя пасивної безпеки). Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Таку позицію обґрунтовує тим, що наданим суду відеозаписом події адміністративного правопорушення не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 (керування транспортним засобом без пристебнутого ременя пасивної безпеки). Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 08 липня 2023 року відповідач прийняв постанову серії ЕАС № 7300839 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. У постанові відповідач зафіксував те, що 08 липня 2023 року о 12 год 03 хв. позивач, керуючи транспортним засобом «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався без пристебнутого ременя пасивної безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 «в» ПДР України. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до пункту 2.3 «в» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, користуватися засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) на автомобілях обладнаних ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Відповідальність за це порушення Правил дорожнього руху передбачена ч. 5 ст.121 КУпАП, згідно з якою, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідач надав відеозапис з відеореєстратора поліцейського автомобіля та відеозапис із нагрудної камери поліцейського. Оглянувши відеозаписи з відеореєстратора поліцейського автомобіля та із нагрудної камери поліцейського, апеляційний суд встановив, що на відеозаписі з відеореєстратора поліцейського автомобіля зафіксовано рух поліцейського автомобіля назустріч автомобілю, яким керував позивач, а на відеозаписі із нагрудної камери поліцейського зафіксовано момент коли поліцейський підходить до автомобіля, яким керував позивач і просить позивача пред`явити документи, зокрема технічний паспорт на автомобіль та право керування транспортним засобом. В цей момент автомобіль стоїть на узбіччі, а позивач знаходиться за кермом автомобіля без пристебнутого ременя пасивної безпеки. Дослідивши ці докази, апеляційний суд встановив те, що вони не підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП - керування автомобілем з непристебнутим ременем безпеки, оскільки, не фіксують факту керування позивачем автомобілем без пристебнутого ременя безпеки. Отже, факт руху позивачем на автомобілі з непристебнутим ременем безпеки відповідач не довів. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач неправомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Виходячи з цих обставин, апеляційний суд вважає, що постанову серії ЕАС № 7300839 від 08 липня 2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 510 грн. необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказані висновки є підставою для задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, внаслідок чого зробив неправильний висновок про відмову у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити. Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Апеляційний суд встановив, що за подання позову позивач сплатив 1074 грн. однак ставка судового збору за подання позову у справах про адміністративні правопорушення у 2023 році становила 536,80 грн. а за подання апеляційної скарги сплатив 908,50 грн. тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 536,80 грн. за подання позову і 908,50 грн. за подання апеляційної скарги, всього в сумі 1445,30 грн. Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 серпня 2024 року у справі № 308/12209/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити. Постанову серії ЕАС № 7300839 від 08 липня 2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 510 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1445 грн 30 коп. (одна тисяча чотириста сорок п`ять гривень 30 копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель