Постанова 4856 № 560/1164/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1164/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 15 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.07.2023 №511413-24/22-25 про сплату ОСОБА_1 2153,35 грн податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2024 позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області нараховано позивачу мінімальне податкове зобов`язання за 2022 рік в сумі 2153,35 грн (податкове повідомлення-рішення від 31.07.2023 №511413-24/22-25). ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, подав скаргу до податкового органу. Згідно з рішенням Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.12.2023 скаргу позивача залишено без розгляду у зв`язку з її поданням з порушенням законодавчо встановленого 30-денного строку. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що помилкове визначення нормативно грошової оцінки землі призвело до надмірного нарахування сум податку, а відтак суд не може вважати оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним з огляду на помилковість визначених в ньому сум. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно з пп. 15.1 -15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до ппп. 269.1.1.1. пп. 269.1.1. п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). Відповідно до ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1. ст. 285 ПК України); базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2. ст. 285 ПК України). Законом України від 30 листопада 2021 року №1914 "Про внесення змін до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі ПКУ) та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ). Відповідно до п.64 розділу XX "Перехідні положення" ПК України першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік. Згідно з п.п. 162.1.1 прим. 1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками у частині МПЗ зобов`язання є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь. Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення земельного податку, як обов`язкового платежу, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Підпунктом 14.1.1142 ПК України визначено, що мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням. Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом. У підпункті 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування. При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу. Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України). Одночасно, пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (зокрема, за приписами норм ст.ст.15, 20 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07 липня 2011 №3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними). Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, особливості розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки визначені п.67 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов`язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04. Мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО х S х К х М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків. Приписами п.п. 170.14.3. п. 170.14 ст. 170 чітко визначено, що мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування. Суд зазначає, що лише за відсутності НГО податковий орган може застосовувати інший спосіб визначення МПЗ, а саме шляхом врахування місця знаходження земельних ділянок та застосування коефіцієнтів. Судом встановлено, що згідно з даними інформаційно-комунікаційний систем Державної податкової служби України та Держгеокадастру за ОСОБА_1 перебуває у власності земельна ділянка розташована на території Івашківської сільської громади Новоушицького району площею 1,2040 га, кадастровий номер 6823355122:06:001:0058. Як видно з витягу №НВ-9933074952023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6823355122:06:001:0058 дорівнює 29483,88 грн. (а.с.55) Разом з тим, податковим органом при здійсненні розрахунку мінімального податкового зобов`язання, було визначено нормативно грошову оцінку вказаної вище земельної ділянки виходячи із 59100,00 грн, що не відповідає дійсності. Суд повністю погоджується з обґрунтуваннями позивача, що оскільки відповідач, в апеляційній скарзі зазначає, що нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Хмельницькій області на 1 січня 2022 року становить 30447,00 гривень, по Новоушицькій територіальній громаді, відповідно ставок Івашковецької селищної ради становить 59100,00 гривень, незрозуміло чому Відповідачем для розрахунку взята не нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Хмельницькій області, а взята для розрахунку нормативна грошова оцінка по Новоушицькій територіальній громаді, відповідно ставок Івашковецької селищної ради. При цьому, суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних пояснень на обґрунтування позовних вимог позивачем, щодо наявності НГО земельних ділянок, відображення цієї інформації в Державному земельному кадастрі та підстав неврахування податковим органом цих даних. Таким чином, помилкове визначення нормативно грошової оцінки землі призвело до надмірного нарахування сум податку, а відтак суд не може вважати оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним з огляду на помилковість визначених в ньому сум. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що одаткове повідомлення-рішення від 31.07.2023 №511413-24/22-25, яким позивачу нараховано податок на доходи фізичних осіб за 2022 рік в сумі 2153,35 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.