Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5678/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5678/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименна Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 13.11.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 26.08.2023 протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 26.08.2023. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що тривала невиплата пенсії сталася через вину відповідача, а тому позивач має право на компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначив, що грошовий дохід у спірних правовідносинах був нарахований та сплачений без зволікань. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за вислугу років. 09 серпня 2011 року постановою Кагарлицького районного суду Київської області позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області у відмові провести перерахунок та виплату пенсії неправомірними. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області починаючи з 29.04.2011 року провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 , визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячно виплату державної пенсії згідно ч. 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячно виплату додаткової пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з встановленої Законом мінімальної пенсії за віком встановленої на момент виплати, та щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі однієї мінімальної заробітної плати , встановленої Законом на відповідний місяць. Перерахунок проводити з мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на момент виплати. 15 травня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задоволено частково. Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 09.08.2011 року скасовано. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, основної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у меншому розмірі ніж встановлено ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії як особі, яка проживає у зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 29.04.2011 року по 22.07.2011 року у відповідності до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених коштів. У решті позову відмовлено. За період з 29.04.2011 по 22.07.2011 УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області була нарахована, але не виплачена сума 13573,37 грн. Відповідно до наявної в матеріалах справи історії по картковому рахунку позивача, встановлено, що 30.08.2023 було виплачена сума 13573,37 грн. Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачеві пенсії Пенсійним органом, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159. Згідно статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Отже, дія вказаних норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17. Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в т. ч. грошове забезпечення (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат), у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Колегія суддів зазначає, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Згідно з п. 5 цього Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З системного аналізу правових норм слідує, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положеньст.1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виплата», окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 521/940/17. З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн. Сума доплати перерахована на рахунок позивача 30.08.2023. Виплата різниці між фактично виплаченими та належними до сплати сумами пенсії була здійснена у порядку черговості. З матеріалів справи слідує, що несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням відповідачем, що встановлено постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 09.08.2011 у справі №2-а-10755/11 з урахування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, тобто з вини органу, що призначає і виплачує соціальні виплати, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18. Отже, бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправною. Щодо посилання апелянта на Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в межах спірних правовідносин позивач просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованих сум пенсії, що врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, а не нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду, що передбачено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, а тому положення останньої до спірних правовідносин застосовані бути не можуть. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 31.08.2023 та відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, за період з 29.04.2011 по 22.07.2011 у сумі 13573,37 грн по день фактичної виплати 31.08.2023. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 15.05.2025. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Судді: В.О. Аліменко Н.В. Безименна