Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 378/235/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 378/235/25 Суддя (судді) першої інстанції: Гуртовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 06 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА №00004823 від 13.02.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП. Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 06 березня 2025 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу зафіксовано в автоматичному режимі, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідає вимогам законодавства, а тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, як власника транспортного засобу. Крім того, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що перевезення вантажу відбувалось із використанням напівпричепу контейнеровозу, а тому відповідачем невірно встановлено максимально допустиме навантаження при визначенні підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у власності селянського фермерського господарства «Русь», (засновником та керівником якого є позивач) наявний вантажний транспортний засіб марки «DAF CF 85.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є трьох вісним тягачем та напівпричіпу «GENERAL TRAILERS SYY-3FB», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є спеціалізованим трьох вісним вантажним напівпричепом контейнеровозом, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію (а.с.15-16). 13 лютого 2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті, яка є уповноваженою посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (за місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00004823, зі змісту якої вбачається, що 13.02.2025 року о 12 год. 11 хв. на автодорозі М-05, км 36+303, Київська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIM 5,5 зафіксовано проїзд транспортного засобу марки «DAF CF 85.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,975 % (2.39 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон та притягнуто його до адміністративної відповідальності на підставі частини другої статті 132-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу розміром 8500 грн (а.с.13). Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач мав визначати можливе перевищення транспортним засобом позивача фактичної маси виходячи із максимально дозволеної для контейнеровозів у розмірі 44 тони, а не 40 тон, як було враховано ним при проведенні розрахунків. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про автомобільний транспорт», який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси вантажних автомобілів, зокрема: - двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон; - трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон; - двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони; - трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони. Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. З наявної в матеріалах справи постанови вбачається, що адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі технічним засобом WIM 5,5, в той же час, спірна постанова містить інформацію щодо результатів зважування транспортного засобу «DAF CF 85.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням похибки на рівні 42390 кг та в ній зазначено про перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,975% (2,39 тон). Однак, будь-якої інформації щодо застосованого напівпричепу та чи являється/не являється він двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) у спірній постанові не зафіксовано. Доказів встановлення факту щодо не застосування напівпричепу контейнеровозу у зв`язці із транспортним засобом «DAF CF 85.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідач не подав ні до суду першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку. При цьому, з поданої позивачем товарно-транспортної накладної від 13 лютого 2025 року №6 вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом «DAF CF 85.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв`язці зі спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом «GENERAL TRAILERS SYY-3FB», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.17). Разом з тим, спірна постанова містить інформацію, що кількість вісей зафіксованого транспортного засобу разом із причепом становить 6 (тобто використано тривісний тягач та тривісний напівпричеп), що свідчить про наявність підстав для застосування до транспортного засобу позивача обмежень максимальним навантаженням на рівні 44 тон. Колегія суддів зазначає, що при здійсненні відповідачем розрахунку перевищення вагових параметрів не було враховану обставину щодо типу напівпричепу, який використовувався при перевезенні вантажу, зокрема, напівпричіпу-контейнеровозу та кількість вісей зафіксованого транспортного засобу (використано тривісний тягач та тривісний напівпричеп), для якого, відповідно до п.22.5 ПДР, встановлено обмеження фактичної маси 44 тони. Доказів наявності у власності позивача, або використання ним у зв`язці з автомобілем «DAF CF 85.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 іншого напівпричепу відповідачем до суду не подано. Вказана обставина не була врахована співробітником Державної служби України з безпеки на транспорті під час складання спірної постанови. Посилання скаржника на порушення під час перевезення вимог національного та міжнародного законодавства щодо неналежного маркування відповідного контейнеру, неналежного використання напівпричепу-контейнеровозу не приймаються судом до уваги, оскільки спірною постановою позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення вимог щодо маркування контейнерів чи використання напівпричепів. При цьому, встановлення допустимої максимальної маси навантаження на рівні 44 тони застосовуються не лише при перевезенні вантажу у контейнері, а й при використанні змінних кузовів, за умови здійснення перевезення трьохвісним автомобілем (тягачем) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що і мало місце в даному випадку. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не надано жодних доказів, в яких було зафіксовано використаний напівпричіп під час здійснення 13.02.2025 о 12:11 год. перевезення товару транспортним засобом «DAF CF 85.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. В силу ч.3 ст.272 КАС України судове рішення суду апеляційної інстанції у даній справі не може бути оскаржене. Керуючись ст.243, 272, 308, 311 , 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 06 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Текст постанови виготовлено 15 травня 2025 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма