Постанова 4854 № 420/29665/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29665/24 Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ) ДПС України, у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати; - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по день її фактичної виплати, відповідно до ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001р. №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона проходила службу в ДПСУ та відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15.03.2024р. була виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням. Однак, в період проходження служби їй не в повному обсязі було нараховано та виплачено грошове забезпечення, у зв`язку із чим вона звернулась до суду. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. року по справі №420/12532/24 відповідачем 18.09.2024р. було виплачено перераховане грошове забезпечення у розмірі 181 657,85грн.. При цьому, відповідачем в порушення ст.4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивачки компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходу, виплаченого 18.09.2024р. на виконання рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024р. у справі №420/12532/24. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходу, виплаченого 18.09.2024р. на виконання рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024р. у справі №420/12532/24. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі НОМЕР_1 прикордонний загін (ВЧ НОМЕР_2 ) ДПС України, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку залишення скарги без задоволення та зміни рішення суду, з наступних підстав. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошове забезпечення за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. у належному розмірі виплачена позивачці на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. по справі №420/12532/24 лише 18.09.2024р., то у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачці грошового забезпечення у повному обсязі, що є підставою для виплати спірної компенсації. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак, помилково зазначив в резолютивній частині рішення прізвище позивачки « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 ». Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходила службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_2 ) ДПС України та згідно із наказом начальника від 15.03.2024р. №150-ос «Про особовий склад» старшого сержанта ОСОБА_1 з 15.03.2024р. виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. У період проходження служби позивачці не в повному обсязі була нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з 29.01.2020р. по 23.05.2023р., з огляду на що вона звернулась до суду в рамках справи №420/12532/24. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024р. у справі №420/12532/24 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ) ДПС України щодо не застосування з 19.08.2020р. по 15.03.2024р. при обчисленні розміру грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки ОСОБА_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1.01.2024р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (ВЧ НОМЕР_2 ) ДПС України здійснити перерахунок з 19.08.2020р. по 15.03.2024р. сум грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1.01.2024р. на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р., та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. скасовано, прийняти нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо не застосування з 19.08.2020р. по 19.05.2023р. при обчисленні розміру грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок з 19.08.2020р. по 19.05.2023р. сум грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р., та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання даного судового рішення відповідачем 18.09.2024р. перераховано на картковий рахунок позивачки 181 657,85грн.. Однак, в порушення ст.4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» позивачці не було виплачено компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулася до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_2 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ №159. Відповідно до статей 1, 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Згідно з ст.3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Правилами ст.4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159). Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1.01.2001р.. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення). Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Зміст наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Як вбачається із матеріалів справи, що нарахування та виплата позивачці грошового забезпечення у належному розмірі за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. відбулось лише 18.09.2024р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024р. по справі №420/12532/24. Отже, судова колегія вважає, що питання щодо компенсації, визначеної Законом №2050-ІІІ, у межах розгляду справи №420/12532/24 не вирішувалось. Враховуючи те, що належний розмір грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. було виплачено лише 18.09.2024р., то позивачка має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за відповідний період, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Разом з тим, резолютивна частина рішення суду підлягає зміні в частині зазначення прізвища позивачки з неправильної « ОСОБА_3 » на правильну « ОСОБА_4 ». Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,317,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025р. змінити, зазначивши в резолютивній частині рішення правильне прізвище позивачки « ОСОБА_4 » замість неправильного « ОСОБА_3 ». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко І.О. Турецька