Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/1073/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1073/24 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І., секретар судового засідання Полінецька В.С., за участю представників учасників судового процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: Аксьонов М.В., у порядку самопредставництва; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2025 року (повний текст складено 30.01.2025) у справі № 915/1073/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марілайф" до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основного боргу за договором про постачання товару у сумі 765 109,80 грн., - суддя суду першої інстанції: Коваль С.М. місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 14.05.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Марілайф" (далі також - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Акціонерного товариства (АТ) "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі також - відповідач, АТ «НАЕК «Енергоатом», ВП Південноукраїнська АЕС") про стягнення з останнього боргу у розмірі 384 299,92 грн. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки товару від 12.05.2021 №53-123-01-21-06917 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі. При цьому, позивачем до позовної заяви долучені докази на підтвердження правовідносин між сторонами за договором поставки товару від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949 на суму 794 796,60 грн., зокрема: безпосередньо договір від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949 на суму 794 796,60 грн., видаткові накладні саме за вказаним договором, відповідні ТТН тощо. В процесі розгляду даної справи, в ухвалі від 13.11.2024, судом першої інстанції було враховано заяву позивача (від 24.09.2024 вх. №11419/24) про зміну предмету позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 765 109,80 грн., з посиланням на те, що в результаті описки ТОВ "Марілайф" помилково послалось на договір поставки від 12.05.2021 №53-123-01-21-06917, оскільки заборгованість виникла за договором від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949, що підтверджується долученими до позовної заяви доказами та враховуючи те, що судовий збір, сплачений позивачем, розрахований від суми позову у розмірі 765 109,80 грн., яка зазначена у заяві про зміну предмету позову. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 у справі №915/1073/24 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марілайф" 765 109,80 грн. боргу та 11 476,62 грн. витрат по сплаті судового збору. Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено факт поставки товару відповідачу на суму 765 109,80 грн., що не спростовано АТ «НАЕК "Енергоатом" жодним доказом. Водночас, доказів оплати за товар у матеріалах справи не міститься. У зв`язку із задоволенням позовних вимог, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу судовий збір за подання позову був покладений судом на відповідача. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями суду першої інстанції, АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Південноукраїнська АЕС" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 13.11.2024 та рішення від 20.01.2025 Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1073/24, і ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву ТОВ "Марілайф" без розгляду. Судовий збір за подання апеляційної скарги стягнути з позивача. Узагальнені доводи апеляційної скарги полягають у наступному: - оскільки судом першої інстанції було відкрито загальне позовне провадження у справі №915/1073/24 за позовною заявою ТОВ «Марілайф» від 06.09.2024 до АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення основного боргу за договором постачання товару від 12.05.2021 №53-123-01-21-06917, у сумі 384 299,92 грн., то приймаючи ухвалою від 13.11.2025 у справі №915/1073/24 до розгляду заяву позивача від 24.09.2024 вх. №11419/24, якою змінено предмет та підстави позову на стягнення заборгованості за договором постачання товару від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949 у розмірі 765 109, 80 грн, суд порушив вимоги ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фактично виникла нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом; - з огляду на те, що ухвала суду першої інстанції від 13.11.2024 про відкладення розгляду справи №915/1073/24, за положеннями ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, не підлягала оскарженню окремо від рішення суду, заперечення щодо неї та вимога про її скасування апелянт заявляє у цій апеляційній скарзі; - щодо суті позовних вимог, то суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення послався на договір від 01.06.2021 №53-123-01-21-06948, який між сторонами взагалі не укладався; - місцевий господарський суд не досліджував та не встановлював обставин, що обумовлюють настання строку оплати за поставлену продукцію за договором від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949. Так, посилаючись на п. 3.2, 3.3, 6.1 договору, а також п.1.1, 3.29, 5.1, 5.2, 7.1.1 Стандарту державного підприємства НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021, апелянт вказує, що строк оплати за поставлений товар настає за сукупністю обставин, які визначені сторонами договору. До таких обставин сторони віднесли: дату фактичного постачання товару, яка зазначається на видатковій накладній; дату фактичної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; дату фактичного проходження продукцією вхідного контролю, яка підтверджується ярликом на придатну продукцію. Проте, вказане судом першої інстанції було проігноровано; - натомість, суд першої інстанції визнав встановленим обставини, які не відповідають умовам договору від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949, оскільки у мотивувальній частині рішення суд зазначив, що постачання здійснюється, з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.12.2021, в той час як згідно умов договору від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949, постачання здійснюється, з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 15.12.2021. Детальніше доводи АТ «НАЕК «Енергоатом» викладені в апеляційній скарзі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Південноукраїнська АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 у справі №915/1073/24 та призначено її розгляд на 09.04.2025 року о 10:30 год. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді -члена колегії Колоколова С.І., судове засідання, призначене на 09.04.2025 у справі №915/1073/24 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання. У вказаній довідці також зазначено, що про дату, на яку буде призначено розгляд справи, учасники справи будуть повідомлені додатково. Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ «Марілайф» до суду апеляційної інстанції не надійшло, що в силу положень ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.05.2025 задоволена заява представника АТ "НАЕК "Енергоатом" - Аксьонова Максима Вікторовича про надання йому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Вирішено здійснювати розгляд справи №915/1073/24 в режимі відеоконференції. Крім того, іншою ухвалою від 05.05.2025 продовжено розгляд апеляційної скарги АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Південноукраїнська АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" на розумний строк та повідомлено учасників справи №915/1073/24, що її розгляд відбудеться 14.05.2025 о 10:00 год. В судовому засіданні представник апелянта, виклавши свою правову позицію по справі, підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційної скарзі; просив суд задовольнити останню та скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В судовому засіданні 14.05.2025, яке здійснювалось у режимі відеоконференції, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. З огляду на матеріали справи вбачається, що 01.06.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (нині - АТ «НАЕК «Енергоатом»» в особі філії Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська АЕС") (Покупець) та ТОВ «Марілайф» (Постачальник) був укладений договір на постачання товару №53-123-01-21-06949 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю, а Покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 24310000-0 по ДК 021:2015 - Основні неорганічні хімічні речовини (Лот №3-код CPV 24315000-5 - неорганічні хімічні речовини різні (Хлор рідкий) (далі - Товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до Договору №1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення Товару - не раніше 2021 року. Постачальник забезпечує виконання гарантійних зобов`язань, відповідно до розділу 6 Договору (п. 1.2 Договору). Місцем виконання даного Договору, згідно п. 1.3 останнього, є місто Южноукраїнськ. Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість Товару є твердою та складає 801 543,60 грн з ПДВ. Оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання Товару згідно Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) та виконання Постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2 Договору). Положеннями п. 3.1 Договору встановлено, що постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro по 15.12.2021 трьома партіями ролтягом 30 робочих днів з дати отримання заявки Покупця або згідно плану-графіку, які він направляє Постачальнику на електронну пошту marilife25@gmail.com, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, ВП ЮУАЕС відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника Постачальника. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з Товаром Постачальник надає Покупцю: - видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; - електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН ; - документи підтверджуючі якість Товару згідно ТС.0300.0007 - Лот №3. Датою постачання є дата отримання Товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження Товару (п. 3.3 Договору). Відповідно до п. 6.1 Договору, приймання Товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції № П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і № П-7 "Про порядок приймання продукції по якості" та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК "Енаргоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП "НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standarts-82). Розділом 8 Договору Форс-мажор» визначено, зокрема, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання цього Договору, унаслідок настання форс-мажорних обставин, наявність яких засвідчується відповідним документом, виданим ТПП, відповідно до законодавства України. Сторона, яка посилається на відповідні обставини, повинна протягом 5 днів з початку форс-мажорних обставин, письмово повідомити контрагента за Договором про настання обставин непереборної сили із наступним наданням протягом 10-ти днів відповідного підтверджуючого документу. Згідно з п.9.1 Договору, всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього Договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 9.2 Договору). У разі незадоволення претензії або неотримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 9.3 Договору). Пунктами 12.1.1, 12.3.1 Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари. Постачальник зобов`язаний забезпечити постачання Товарів у строки, встановлені цим Договором. Згідно з п. 12.4.1 Договору Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені Товари. Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку Покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення шляхом укладання відповідної додаткової угоди (п. 13.1 Договору). Матеріали справи свідчать, що між сторонами також складено та підписано Специфікацію №1 до Договору від 06.12.2021 №53-123-01-21-06949, яка є Додатком №1 до останнього, на загальну суму 801 543,60 грн. з ПДВ., в якій визначено найменування Товару - Хлор рідкий. Договір та Специфікація підписані та скріплені печатками сторін. На виконання умов вищенаведеного Договору, ТОВ «Марілайф» поставило АТ «НАЕК «Енергоатом», а останнє прийняв у власність Товар на загальну суму 794 796,60 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видатковими накладними: - №125 від 08.07.2021 на суму 358 940,40 грн., - №177 від 17.08.2021 на суму 128 193,00 грн., - №326 від 17.11.2021 на суму 282 024,60 грн., - №328 від 19.11.2021 на суму 25 638,60 грн. Додатково на підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи копії відповідних товарно-транспортних накладних (№112 від 08.07.2021, №161 від 17.08.2021, №307 від 17.11.2021, №302 від 19.11.2021). Крім того, у матеріалах справи наявний Витяг з ЄРПН від 22.11.2024 №168 (наданий відповідачем), з якого вбачається, що на виконання вимог податкового законодавства та умов Договору, позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по господарським операціям, а саме: - податкова накладна №14 від 08.07.2021 на суму 59 823,40 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 30.07.2021); - податкова накладна №34 від 17.11.2021 на суму 47 004,10 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 14.12.2021); - податкова накладна №54 від 17.11.2021 на суму 00,00 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 15.12.2021); - податкова накладна №27 від 17.08.2021 на суму 21 365,50 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 14.09.2021); - податкова накладна №36 від 19.11.2021 на суму 4 273,10 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 14.12.2021); - податкова накладна №56 від 19.11.2021 на суму 00,00 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 15.12.2021). У матеріалах справи наявна платіжна інструкція від 19.11.2021 №УПТК/2364 на суму 29 686,80 грн, яка свідчить про часткову оплату Покупцем поставленого йому Товару за Договором від 06.12.2021 №53-123-01-21-06949. Відповідачем не спростовується та не заперечується факт відсутності інших доказів оплати Товару за вказаним Договором. З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «Марілайф» направило на адресу АТ «НАЕК «Енергоатом» претензію щодо сплати заборгованості від 01.04.2022 за вих. №232, в якій зазначило, зокрема, що у відповідача за Договором від 06.12.2021 №53-123-01-21-06949 рахується заборгованість у сумі 765 109,80 грн, яку позивач просив сплатити протягом 7 днів. Відповіді на вказану претензію в матеріалах справи не міститься. Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ТОВ «Марілайф» до господарського суду із даним позовом про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» 765 109,80 грн. (з урахуванням заяви позивача від 24.09.2024 вх. №11419/24). Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Насамперед судова колегія зазначає, що жодна сторона у даній справі не спростовує обставин щодо: - повного виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки Товару; - відсутності будь-яких заперечень відповідача з приводу якості та кількості отриманого Товару; - відсутності повної оплати Товару з боку Покупця. Доводи та вимоги апеляційної скарги полягають у незгоді відповідача з прийняттям судом першої інстанції заяви позивача від 24.09.2024 вх. №11419/24, оскільки, на думку АТ «НАЕК «Енергоатом», остання є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову; посиланням суду у мотивувальній частині оскаржуваного рішення на договір №53-123-01-21-06948, який між сторонами не укладався та не встановлення судом першої інстанції обставин, що обумовлюють настання строку оплати за поставлену продукцію за Договором від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949. Крім того, апелянт просить скасувати ухвалу суду від 13.11.2024 про відкладення розгляду справи №915/1073/24 з огляду на те, що в мотивувальній частині останньої було зазначено, про прийняття до розгляду заяву позивача від 24.09.2024 вх. №11419/24 про зміну предмету позову. Відтак, у відповідності до положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна колегія переглядає оскаржуване рішення лише у межах апеляційних доводів та вимог АТ «НАЕК «Енергоатом». Щодо вимог апелянта про скасування ухвали суду першої інстанції від 13.11.2024 про відкладення підготовчого засідання у справі №915/1073/24. У відповідності до положень ст. 55, ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону. Тобто, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках. Порядок та строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції регулюється розділом ІV Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Апеляційна колегія вказує, що ухвала суду про відкладення підготовчого засідання не входить до цього переліку. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду не допускається (ч. 2 ст. 255 цього Кодексу). Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що не має значення, були ці ухвали протокольними чи викладені у вигляді окремого рішення суду (ухвали). Вищезазначена норма ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України означає, що доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 10.07.2023 у справі №910/13020/22, від 14.06.2024 у справі №204/9551/18). У даному випадку апелянт, погоджуючись з тим, що ухвала про відкладення не підлягає окремому оскарженню, проте, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить саме скасувати, крім оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ще і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024. Тобто, апелянт виділив оскаржувану ухвалу як окреме рішення суду, яку просить скасувати поряд із рішенням суду по суті спору. Однак, як зазначалось вище, у будь-якому випадку ухвала про відкладення судового засідання не може оскаржуватися окремо від рішення суду. Таким чином, апеляційна колегія виходить з того, що суд має розглянути доводи АТ «НАЕК «Енергоатом» щодо незаконності ухвали, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, саме як один з доводів апеляційної скарги на рішення, ухваленого по суті спору. Відповідно, апеляційні вимоги щодо скасування ухвали суду першої інстанції від 13.11.2024 про відкладення підготовчого засідання у справі №915/1073/24 задоволенню не підлягають. Щодо заяви позивача від 24.09.2024 вх. №11419/24 про зміну предмету позову, яку врахував суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення (про що зазначено в мотивувальній частині ухвали суду від 13.11.2024 про відкладення підготовчого засідання). В своїй апеляційній скарзі АТ «НАЕК «Енергоатом» наполягає на тому, що заява ТОВ «Марілайф» від 24.09.2024 вх. №11419/24, є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову, що заборонено положення господарського процесуального законодавства. З цього приводу судова колегія зазначає, що дійсно, за матеріалами даної справи, 06.09.2024 ТОВ «Марілайф» звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» коштів у розмірі 384 299,92 грн., в якості оплати за поставлений товар за договором від 12.05.2021 №53-123-01-21-06917. Разом з тим, до вказаної заяви були долучені докази на підтвердження існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949, а саме: безпосередньо Договір від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949 на суму 794 796,60 грн., Специфікація до Договору від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949, видаткові накладні №№ 125, 177, 326, 328 на поставку товару на загальну суму 794 796,60 грн. саме за вказаним договором, відповідні ТТН тощо. Також, позивач долучив до позовної заяви претензію, в якій, зокрема йдеться про поставку за Договором від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949; платіжну інструкцію на суму 29 686,80 грн, якою відповідач здійснив часткову оплату отриманого Товару за Договором саме від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949 (що зазначено в графі платіжної інструкції «призначення платежу»). Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою 06.09.2024, позивачем ціною позову було визначено суму у розмірі 765 109,80 грн (т. 1 а.с. 1 зворотн. стор.) та було сплачено судовий збір у сумі 11 476,62 грн, що свідчить про те, що розмір судового збору був розрахований, виходячи із суми позову у розмірі саме 765 109,80 грн., а не 384 299,92 грн. Також, апеляційною колегією встановлено, що у Господарському суді Миколаївської області (суддя Семенчук Н.О.) розглядалась (аналогічна даній справі) справа №915/1074/24 за позовом ТОВ "Марілайф" до АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ Південноукраїнська АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 384 299,92 грн. за договором на постачання товару №53-123-01-21-06917. Позов подано також 06.09.2024. Наведене свідчить про те, що позивач помилково текст позовної заяви, яка подавалась у межах даної справи - №915/1073/24, сформував на основі позовної заяви, яка подавалась у рамках справи №915/1074/24, про що також вказало ТОВ "Марілайф", обґрунтовуючи подано в подальшому заяву про зміну предмету позову. Так, 24.09.2024 за вх. №11419/24 судом першої інстанції зареєстровано заяву позивача про зміну предмету позову, в якій ТОВ "Марілайф", посилаючись на вищенаведені обставини, просило врахувати останні та стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 765 109, 80 грн., який виник, у зв`язку з неоплатою АТ "НАЕК "Енергоатом" Товару, отриманого за Договором від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949. Будь-якого нового доказу на підтвердження цих вимог позивачем до заяви від 24.09.2024 за вх. №11419/24 не долучалось. Дослідивши наведену заяву позивача апеляційна колегія вказує, що статтею 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено право учасника судового процесу подавати заяви та клопотання. Зокрема, пунктом 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; а частиною 3 вказаної статті визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги. Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини, якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19) та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Так, заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі №916/1988/20. Враховуючи вищезазначене, судова колегія зазначає, що виходячи із суті заяви ТОВ "Марілайф" від 24.09.2024 вх. №11419/24 вбачається, що незважаючи на те, що вона подана позивачем до суду як заява про зміну предмету позову, насправді є заявою про зміну підстав позовних вимог, оскільки фактично позивач просить стягнути кошти за іншим договором поставки, ніж тим, який зазначив у позовній заяві, а саме: замість договору №53-123-01-21-06917 позивач в обґрунтування своїх вимог до відповідача посилається на укладений між сторонами Договір №53-123-01-21-06949. Водночас, предмет позову не змінюється, оскільки таким предметом є стягнення заборгованості за поставлений відповідачу Товар. Але, збільшується позовна вимога щодо визначеної позивачем суми. Відповідно, одночасної вимоги про зміну предмету та підстав позову у даному випадку не було. За сукупності наведених обставин, судова колегія вказує, що зазначені апелянтом доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не знайшли свого підтвердження за під час апеляційного перегляду останнього, а тому відповідні апеляційні аргументи не є підставою для залишення без розгляду рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 у справі №915/1073/24. Щодо апеляційних доводів по суті спору. По-перше, судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на договір поставки, який не укладався між сторонами - від 01.06.2021 №53-123-01-21-06948, оскільки з огляду на мотивувальну частину рішення вбачається, що цифра « 8», яка зазначена судом одноразово, є лише технічною опискою, допущеною судом під час друкування тексту вказаного рішення. По-друге, апеляційний суд вказує, що посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд проігнорував обставини, що обумовлюють настання строку оплати за поставлену продукцію за договором від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949, є неспроможними, оскільки в обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на господарськи справи (зокрема, справи: №916/668/22, №915/692/23, №910/14853/20, справа №915/1418/20), в межах яких судом чітко вираховувались дати, з яких починався відлік строку оплати поставленого Товару за кожною окремою видатковою накладною та, відповідно, граничні дати здійснення такої оплати. Проте, апелянт не враховує, що у даних справах, крім позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості, ще заявлялись вимоги про стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат. Однак, у даній справі заявлена лише вимога стосовно стягнення суми залишку основного боргу, який виник ще у 2021 році та існування якого відповідачем не спростовується та не заперечується. Також відповідачем жодного заперечення щодо якості та/або кількості поставленого Товару за Договором від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949 до суду не надходило. У цьому контексті апеляційна колегія враховує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, яка унормовується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 Цивільного кодексу України). Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Як зазначалось вище, пунктом 2.2 Договору встановлено порядок оплати поставленого Товару протягом 45 робочих днів після його постачання згідно Специфікації №1 (Додаток до договору № 1) та виконання Постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору. В свою чергу, пунктом 3.2 Договору визначено, що з Товаром Постачальник надає Покупцю: видаткову накладну, електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН; документ, що підтверджує якість товару. При цьому, відповідно до п. 6.1 Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюються згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема Стандарту ДП НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021 (даний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: https://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standarts-82). Пунктом 1.1. Стандарту ДП НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (далі - Стандарт) встановлено, що цей стандарт встановлює вимоги до організації, проведення та оформлення результатів вхідного контролю продукції, закупленої відповідно до вимог СОУ НАЕК 042:2022 «Управління поставками (закупівлями) продукції. Організація закупівель продукції, робіт та послуг», що надійшла до відокремлених підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом» ДП «НАЕК «Енергоатом» для використання. Згідно з п. 3.29 Стандарту, ярлик на придатну продукцію це документ, складений за результатами вхідного контролю, який підтверджує, що продукція відповідає всім встановленим вимогам, які повинні бути перевірені під час проведення ВК, та який є (з моменту його складання) невід`ємною частиною супровідної документації на продукцію (використовується в цьому стандарті). Відповідно до п. 5.1 Стандарту, вхідний контроль продукції (матеріалів, напівфабрикатів, устаткування, комплектуючих та інших виробів) проводиться з метою недопущення у виробництво (монтаж та експлуатацію) такої продукції, що не відповідає умовам договорів (контрактів) на закупівлю, технічним вимогам замовника до продукції, конструкторській документації, вимогам діючих правил і норм з ядерної і радіаційної безпеки. Приписами п. 5.2 Стандарту встановлено, що вхідному контролю підлягає вся продукція, що закуповується для використання у ВП Компанії, в тому числі хімічна продукція для АЕС, вимоги до якої регламентовані СОУ НАЕК

041. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що кінцевою датою поставки Товару у даному випадку слід вважати саме дату реєстрації податкових накладних Постачальником в ЄРПН, оскільки всі інші умови Договору в частині поставки Товару були виконані позивачем раніше. У свою чергу, судова колегія відхиляє доводи відповідача щодо взаємозв`язку між фактом поставки Товару та оформленням ярликів на придатну продукцію у відповідності до Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021, оскільки положення п. 6.1 Договору не містять переліку дій, виконання яких вимагалось би від постачальника (а містять лише вказівку на нормативи, за якими відбувається приймання товару покупцем). Тобто, за змістом п. 2.2 Договору, позивач має виконати умови п.п. 3.2, 6.1 Договору, проте приймання Товару за якістю та кількістю здійснюється не позивачем. Як вже зазначалось, факт надання ТОВ "Марілайф" передбачених п. 3.2 Договору документів АТ «НАЕК «Енергоатом» відповідачем не заперечується. Також відповідачем не надано жодних заперечень щодо кількості та якості поставленого Товару. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку за умовами Договору Покупець зобов`язаний був оплатити Товар протягом 45 робочих днів після поставки Товару та виконання Постачальником умов п. 3.2 Договору, яким у свою чергу передбачалося надання зареєстрованої електронної податкової накладної. Відтак, враховуючи наданий АТ «НАЕК «Енергоатом» Витяг з ЄРПН від 22.11.2024 №168, який був долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції та згідно з яким за поставкою Товару по Договору від 01.06.2021 №53-123-01-21-06949 в ЄРПН були зареєстровані податкові накладні №14 від 08.07.2021 на суму 59 823,40 грн. (зареєстрована 30.07.2021), №34 від 17.11.2021 на суму 47 004,10 грн. (зареєстрована 14.12.2021), №54 від 17.11.2021 на суму 00,00 грн. (зареєстрована 15.12.2021), №27 від 17.08.2021 на суму 21 365,50 грн. (зареєстрована 14.09.2021), №36 від 19.11.2021 на суму 4 273,10 грн. (зареєстрована 14.12.2021), №56 від 19.11.2021 на суму 00,00 грн. (зареєстрована 15.12.2021), саме з дати реєстрації кожної податкової накладної починає свій перебіг строк на оплату Товару. Таким чином, навить якщо відраховувати строк на оплату, виходячи лише з пізнішої реєстрації податкової накладної - №56 від 19.11.2021, яка зареєстрована 15.12.2021, то відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений позивачем Товар, у будь-якому випадку, до граничного строку оплати, а саме: до 29.01.2022 включно. Отже, з огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав. Однак, у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження здійснення оплати за поставлений позивачем Товар. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 765 109,80 грн. (794 796,60 грн - 29 686,80 грн). Судова колегія зазначає, що доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони не спростовують наведених висновків господарського суду, є безпідставними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального і процесуального права та зводяться до намагання відповідача здійснити переоцінку доказів у даній справі. Водночас колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з мотивувальною частиною оскаржуваного рішення суду першої інстанції, зважаючи на порушення останнім вимог процесуального закону щодо всебічності та повноти з`ясування обставин справи та оцінки доказів, та як наслідок - відсутність надання оцінки договірним зобов`язанням між сторонами, погоджених між ними умов договору поставки тощо. За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Відтак, колегія суддів вважає, що у даному випадку, у відповідності до ч.4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, наявна необхідність змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції та викласти її в редакції даної постанови. Водночас, резолютивна частина оскаржуваного рішення, відповідно до якої правильно задоволені позовні вимоги, залишається без змін. При цьому, судовий збір за подачу апеляційної скарги залишається за апелянтом, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного рішення та викладення її в редакції даної постанови, ніяким чином не відновлює будь-які права відповідача. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 у справі №915/1073/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. У решті рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 у справі №915/1073/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений та підписаний 15.05.2025. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Діброва Г.І. Суддя Колоколов С.І.