Ухвала КАС ВС № 120/12719/23

УХВАЛА 12 травня 2025 року м. Київ справа № 120/12719/23 адміністративне провадження № К/990/15000/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №120/12719/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2023 позовну заяву повернуто особі, яка її подала. Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2023 залишено без руху та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 10.04.2025 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ній причини пропуску строку неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №120/12719/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання: заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, з обґрунтуванням та підтвердженням поважності причин пропуску такого строку належними доказами, копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, - документа про сплату судового збору в сумі 3 028, 00 грн., або/чи довідки про річний дохід позивача (його відсутність) за попередній календарний рік. Відповідно до супровідного листа Верховного Суду від 17.04.2025 року, ухвалу Верховного Суду від 14.04.2025 направлено скаржнику. Відповідно до роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта» відповідно до трекінгового номеру 0610247585390 поштове повідомлення вкручено - 03.05.2025. 12.05.2025 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14.04.2025 скаржником подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків шляхом надання копії касаційної скарги, пояснень щодо терміну на касаційне оскарження та пояснень щодо сплати судового збору та довідок ГУ ПФУ у Вінницькій області від 01.03.2023 та від 31.01.2025. Заяву щодо поважності пропуску строку скаржник обґрунтовує тим, що копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 20.11.2023 вчасно не отримував, справа розглянута у порядку письмового провадження. Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Однак вказані причини пропуску строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. Як зазначалось вище, з відомостей Єдиного державного реєстру судових ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №120/12719/24 постановлена в порядку письмового провадження, зареєстрована - 22.11.2023 та забезпечена до загального доступу - 23.11.2023. Строк на касаційне оскарження починається з 24.11.2023 та спливає 24.12.2023. Однак, касаційну скаргу у цій справі надіслано за допомогою засобів поштового зв`язку «Укрпошта» лише 02.04.2025, тобто поза межами встановленого процесуального строку. Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, і, передовсім, щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою зумовлена також й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення тільки задля повторного слухання справи й ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами. Верховний Суд підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин. Щодо наданих пояснень відносно сплати судового збору та довідок ГУ ПФУ у Вінницькій області від 01.03.2023 та від 31.01.2025, Верховний Суд вважає належним чином необґрунтованим виходячи з наступного. Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Отже, наведеною нормою встановлено вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, проте не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від сплати такого збору. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. За змістом частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Водночас у силу приписів норм частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому особа повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Суд враховує, що Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01). Слід зазначити, що довідки від 01.03.2023 та від 31.01.2025 видані ГУ ПФУ у Вінницькій області про те, що скаржник не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та не отримує ніяких видів пенсій, не стоїть на обліку як отримувач пільг на ЖКП, компенсації на придбання твердого палива та скрапленого газу в ГУ ПФУ у Вінницькій області та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища скаржника. Отже, скаржником не додано належних доказів та підтверджень фінансової неспроможність, непередбачуваних фінансових витрат, відсутності джерел доходу в критичний період. Таким, вказані скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження, що не підтверджені належними та допустимими доказами, не дають підстав для висновку про наявність об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі. Суд зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку. За правилами встановленими пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 332, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №120/12719/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій