Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4319/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4319/24 Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Наталія Володимирівна Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 13 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідача) про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування і не виплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.04.2022, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.та зобов`язання вчинити дії. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 20.12.2024 позов задовольнив мотивуючи своє рішення тим, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що виплата компенсації виплат разового характеру на виконання рішення суду не відповідає порядку компенсації у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з урахуванням всіх обставин справи та на підставі належних і допустимих доказів, які були ретельно оцінені судом. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.04.2023 № 100, позивача 30.04.2022 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення і направлено до нового місця служби до військової частини НОМЕР_3 . При цьому, військова частина НОМЕР_2 , де позивач проходив військову службу, перебуває на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . Також встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/6709/23 від 06.11.2023, яке набрало законної сили, окрім іншого, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року; грошове забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року; грошове забезпечення з 01.01.2022 року по 30.04.2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік". Із матеріалів справи встановлено, що 27.03.2024 позивачу на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/6709/23 від 06.11.2023 здійснено виплату невиплаченого на день звільнення грошового забезпечення у розмірі 140287,63 грн. 27.03.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо виплати компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення, починаючи з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/6709/23 від 06.11.2023, Втім, листом №1533/118/1337/пс від 02.04.2024 повідомлено позивача про відсутність підстав для виплати такої компенсації. Наведене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159). Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 по справі №816/379/16, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що абз.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ передбачає, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція № 260) Відповідно до п.п. 30.1- 30.3 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до п.п. 33.1- 33.3 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Зі змісту Інструкції слідує, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не відповідають ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки виплачується раз на рік та не має постійного характеру. Як свідчать матеріали справи, право позивача на виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року; грошове забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року; грошове забезпечення з 01.01.2022 року по 30.04.2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" підтверджено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/6709/23 від 06.11.2023. Разом з тим, невиплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів, оскільки такі доходи носять разовий характер (один раз на рік). Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення без врахування усіх вимог законодавства та без надання оцінці характеру виплат позивачу, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року за період з 29.01.2020 по 30.04.2022, а також щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити відповідні дії. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року скасувати в частині задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року за період з 29.01.2020 по 30.04.2022, а також щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити відповідні дії. В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.