Постанова 4855 № 760/9613/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/9613/24 Суддя першої інстанції: Аксьонова Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Штульман І.В., суддів - Мельничука В.П., Черпака Ю.К., при секретарі - Рожок В.В.,- розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- В С Т А Н О В И Л А: 21 квітня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся в Солом`янський районний суд міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАД №032968 від 11 квітня 2024 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 06 травня 2024 року ОСОБА_1 подав у той же суд першої інстанції позовну заяву в новій редакції, в якій зазначив відповідачем Департамент патрульної поліції (далі - відповідач; ДПП) та просив суд: скасувати складену відносно нього постанову від 11 квітня 2024 року серії БАД №032968; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що 11 квітня 2024 року приблизно о 12 годині 40 хвилин він,- ОСОБА_1 , знаходився в салоні автомобіля марки «Honda Сivic», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який стояв на узбіччі по вулиці Максима Кривоноса, 25, в місті Києві. До нього підійшли співробітники ДПП, які почали звинувачувати його, - ОСОБА_1 , в тому, що він ніби-то порушив Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), оскільки виїхав на полосу руху громадського транспорту, хоча автомобіль не рухався. Пояснивши поліцейським, що він,- ОСОБА_1 , ПДР не порушував, попросив їх надати йому докази скоєння адміністративного правопорушення, та назвав їм свої персональні дані (ПІБ, дату і місце народження, адресу проживання). Після перевірки поліцейським наданих даних було з`ясовано, що відносно нього,- ОСОБА_1 , було складено протокол і прийнято постанову від 07 листопада 2023 року за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) про позбавлення його права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто штраф. Постанову суду першої інстанції від 07 листопад 2023 року, як стверджує позивач, ним було оскаржено, однак апеляційною інстанцією залишено без змін. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що всупереч незаконного і безпідставного відкриття адміністративної справи, вимог про надання документів, не надання доказів, що підтверджують скоєння ним адміністративного правопорушення, яке б давало право скласти відносно нього постанову про адміністративне правопорушення, повідомлення про скоєння ним одного правопорушення (за нібито виїзд на полосу руху громадського транспорту), не надання будь-яких доказів на підтвердження порушення ним ПДР, поліцейськими було складено постанову від 11 квітня 2024 року БАД №032968 за вчинення іншого правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП. 15 травня 2024 року Сокирко Г.П.,- представник ДПП, подала відзив на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказала, що 11 квітня 2024 року о 12 годині 40 хвилин, під час здійснення патрулювання Солом`янського району міста Києва, було помічено транспортний засіб позивача, який здійснював рух по смузі громадського транспорту. Зупинку було здійснено по вул. Максима Кривоноса, поблизу будинку №25. Після зупинки (саме зупинки) інспектор підійшов до транспортного засобу, представився, назвав причину зупинки та запропонував водієві надати документи на право керування транспортним засобом. На 13 секунді відеозапису, здійсненого відповідачем, водій зазначив «Я ж повертав», чим підтвердив те, що він керував даним транспортним засобом). Водій не погоджувався з порушенням ним правил дорожнього руху, але ніяким чином не заперечував здійснення ним керування даним транспортним засобом, як зазначає в позові. Представник відповідача відмічає, що з 06 хвилини 26 секунди згаданого відеозапису інспектор поліції просить водія перепаркувати автомобіль марки «Honda Сivic», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », оскільки вказаний транспортний засіб заважав іншим учасникам руху, на що водій ОСОБА_1 погодився та здійснив рух на цьому авто. Водій довгий період часу «не міг знайти» своє посвідчення водія, аргументуючи це тим, що «Дія» працює некоректно, а документ кудись зник. Зазначив, що оригіналу посвідчення він при собі не має. Інспектор, надавши час водієві на можливість знайти документи, направився до свого транспортного засобу для встановлення його особи. У даного поліцейського екіпажу був відсутній службовий планшет, а тому встановлення особи правопорушника здійснювалось через чергову частину УПП у м. Києві. Інспекторам в телефонному режимі було повідомлено, що даний водій позбавлений права керування. Перевіривши надану інформацію через Єдиний державний реєстр судових рішень, поліцейсбкими було встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/1889/23 ОСОБА_1 був позбавлений права керування строком на один рік, і постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі №759/1889/23 рішення суду першої інстанції від 07 листопада 2023 року було залишено в силі. Водій наголошував на тому, що він не знав про те, що суд апеляційної інстанції вже розглянув його апеляційну скаргу, вважаючи, що постанова не вступила в законну силу. Водночас, позивач ОСОБА_1 був присутній в засіданні під час розгляду справи №759/1889/23 (в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу 19 лютого 2024 року підтримали, просили її задовольнити), чим 11 квітня 2024 року вводив в оману інспекторів поліції. На думку Сокирко Г.П. , відповідач під час винесення оспорюваної постанови серії БАД №032968 керувався безпосередньо законом і своїм внутрішнім переконанням, встановив причини і умови вчиненого правопорушення. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року, ОСОБА_1 27 березня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Позивач вважає неправомірними вимоги поліцейського пред`явити документи на право керування транспортним засобом без попереднього встановлення ним факту порушення ПДР. Апелянт звертає увагу, що відповідачем не було надано до суду належних доказів того, що він керував транспортним засобом, а відтак в його, - ОСОБА_1 , діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП. ОСОБА_1 стверджує, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року про позбавлення його права керування транспортними засобами і про таке судове рішення йому нічого не відомо. У встановлений судом строк відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача не надійшло. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 квітня 2025 року. 21 квітня 2025 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення розгляду справи на інший день та час травня місяця у зв`язку з тим, що він перебуває у відпустці за межами міста Києва. Розгляд справи №760/9613/24 апеляційним судом було відкладено на 14 травня 2025 року. 12 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 направив до Шостого апеляційного адміністративного суду доповнення до своєї апеляційної скарги, зміст яких аналогічний самій скарзі. 13 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 уклав договір про надання йому правничої допомоги адвокатом Зарубіною Т.М. (ордер №1577698). В той же день до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява адвоката Зарубіною Т.М. про відкладення судового засідання по справі №760/9613/24 на більш пізню дату, оскільки вона має справи в Київському апеляційному суді. Позивач ОСОБА_1 , будучи вчергове завчасно, належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду його апеляційної скарги у справі №760/9613/24, повторно не прибув у судове засідання і 14 травня 2025 року. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки. Оскільки апеляційний суд вже відкладав розгляд цієї справи за клопотанням позивача ОСОБА_1 , який змінюючи своїх представників по справі за його ж позовом, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування апеляційного розгляду справи, десятиденний строк розгляду якої встановлено частиною п`ятою статті 286 КАС України, і вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних в ній доказів. За змістом частини п`ятої статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. За приписами частини другої статті 309 КАС України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 14 травня 2025 року. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 11 квітня 2024 року інспектором 3 роти 2 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Віталієм Коберником об 12 годині 55 хвилин винесено постанову серії БАД №032968, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень. Зі змісту постанови серії БАД №032968 вбачається, що 11 квітня 2024 року о 12 годині 40 хвилин у місті Києві по проспекту В. Лобановського, водій ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував автомобілем марки «Honda Civic», державний номерний знак « НОМЕР_1 », чим порушив пункт 2.1.а Правил дорожнього руху. У пункті 7 оспорюваної постанови зазначено, що до неї додається, зокрема, відео «БК 475451». Вважаючи протиправною постанову від 11 квітня 2024 року серії БАД №032968, ОСОБА_1 звернувся в Солом`янський районний суд міста Києва з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, Солом`янський районний суд міста Києва 03 березня 2025 року дійшов висновку про те, що наданий відповідачем відеозапис «БК 475451» у сукупності з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року у справі №759/1889/23 свідчать про правомірність оспорюваної постанови серії БАД №32968 від 11 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП, - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення ним факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до частини четвертої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ) регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до статті 14 Закону №3353-ХІІ учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Відповідно до пункту 1.1 ПДР зазначені правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з пунктом 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Викладене вище свідчить, що особі забороняється керувати транспортним засобом за відсутності в неї посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у тому числі й у випадку позбавлення права керування транспортними засобами. Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року у справі №759/1889/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі №759/1889/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року - без змін. При цьому, апеляційний розгляд справи №759/1889/23 про адміністративне правопорушення відбувся за участі ОСОБА_1 , який скористався юридичною допомогою адвоката. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі №759/1889/23 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, однак ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 було відмовлено (адміністративне провадження №К/990/11095/25). Викладене спростовує доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, про позбавлення його права керування транспортними засобами строком на один рік та накладення 17000 гривень штрафу, відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, як і те, що йому про судове рішення про позбавлення його 07 листопада 2023 року права керування транспортними засобами строком на один рік нічого не було відомо. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Так, до відзиву на позовну заяву, представником відповідача було долучено зазначений в постанові від 11 квітня 2024 року серії БАД №032968 відеозапис «БК 475451». Із вказаного відеозапису вбачається, що позивач ОСОБА_1 не заперечував керування ним транспортним засобом, про що свідчить його репліка «Я ж повертав направо» (37 секунда відеозапису «БК 475451»). Також із наданого представником ДПП відеозапису вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як позивач перепаркував належний йому транспортний засіб на вимогу поліцейського (з 06 хвилини 30 секунди по 07 хвилину 35 секунду відеозапису «БК 475451»). З огляду на викладене, твердження позивача ОСОБА_1 про ненадання відповідачем допустимих та належних доказів керування ним транспортним засобом, що вказує на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, є помилковим. Твердження позивача про неправомірність вимоги поліцейського ДПП пред`явити документи на право керування транспортним засобом без попереднього встановлення ним,- ОСОБА_1 , факту порушення ПДР є необґрунтованим, оскільки згідно з усталеною практикою Верховного Суду, право органів Національної поліції перевіряти наявність, у даному випадку посвідчення водія, кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи (аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №686/15383/17, від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17, від 21 листопада 2018 року у справі №465/6677/16-а). Враховуючи викладене вище, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, будучи позбавленим права керування такими, підтверджується наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами, а відтак постанова від 11 квітня 2024 року серії БАД №032968 є правомірною та скасуванню не підлягає. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року - без змін. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 229, 242-244, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року у справі №760/9613/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.В. Штульман Судді В.П. Мельничук Ю.К. Черпак Повне судове рішення виготовлено « 14» травня 2025 року.