Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/9797/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/9797/25 Провадження № 33/820/365/25 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Романової А.В. захисника Сопілко Н.Ю. особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Сопілко Н.Ю. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , студента 3 курсу Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та ВСТАНОВИЛА: Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 , будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами, 01.04.2025 біля 23 год. 17 хв., повторно протягом року, керував транспортним засобом «SUBARU LEGACY», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Скоблі в м. Хмельницькому, неподалік будинку №

7. Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У поданій апеляційній скарзі захисник Сопілко Н.Ю. просить змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення, виключивши з неї додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами може бути призначено лише особі, якій надано таке право. Суд не вправі застосовувати таке стягнення, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. В матеріалах справи міститься довідка УПП в Хмельницькій області, згідно з якою ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, у зв`язку з чим, до нього не може бути застосовано такий вид адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами. Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови, не враховано особу правопорушника, зокрема відомості, що характеризують його особу, молодий вік та активну співпрацю з військовими формуваннями та правоохоронними органами в умовах повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, яка безпосередньо стосується, в тому числі, використання транспортних засобів. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сопілко Н.Ю. підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили змінити постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року в частині накладення стягнення, виключивши з неї додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з наведених в апеляційній скарзі підстав. Додатково зазначили, що фактичні обставини справи та факт того, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував не оскаржуються. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає повністю. Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Мотиви суду Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. У поданій апеляційній скарзі захисник не оскаржує доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, однак просить призначити покарання без позбавлення права керування транспортними засобами. Згідно зі статтею 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суддею суду першої інстанції було дотримано вказаних вимог закону, зміст постанови про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 , відповідає вимогам, передбаченим статтями 283-284 КУпАП, справу суддею розглянуто відповідно до вимог статті 280 КУпАП. Суддя, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 288176 від 01.04.2025, складений уповноваженою на те особою поліцейським взводу № 1 роти № 3 БУПП в Хмельницькій області сержантом поліції Гуліватим П.П. за ч.5 ст.126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ; відеозаписими з стаціонарної камери в службовому автомобілі поліції та нагрудних (портативних) відео реєстраторів поліцейських, згідно даних яких зафіксовано рух транспортного засобу марки «SUBARU LEGACY» номерний знак НОМЕР_1 у вказаний час та місці під керуванням ОСОБА_1 та його зупинку; постанову серії ЕНА № 4094925 від 17.02.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; а також пояснення в судовому засіданні ОСОБА_1 , що дійсно у вказаний час та місці, він керував транспортним засобом «SUBARU LEGACY» номерний знак НОМЕР_1 , розуміючи, що не має права керування таким транспортним засобом, оскільки їх ніколи не отримував, а лише має намір піти на навчання в автошколу, оцінивши ці докази у сукупності і взаємозв`язку, з`ясувавши фактичні обставини справи, обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, що не оскаржується в апеляційній скарзі. Суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАПта наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Статтею 23 КУпАПпередбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП застосовується стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Зі змістустатті 30 КУпАПвбачається, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другоюцієї статті. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Виходячи із системного аналізу зазначених норм, правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті (частини статі) КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами. Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди майну, здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції. Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З огляду на викладене, вважаю також можливим у цій ситуації використати практику Касаційного Кримінального суду. Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, викладеного у постанові від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20, провадження № 51-944 кмо 23, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. Також ОП ККС ВС у вказаній постанові зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. За змістом статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Враховуючи вищевикладене, виходячи із аналізу положень ст.ст. 1, 23, 30, 33, ч. 5 ст. 126 КУпАП, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та яка виконувала функції водія під час вчинення цього правопорушення, суд має призначити стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа (водій) на момент вчинення цього адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами чи не мала. Крім того, санкція ч.5 ст.126 КУпАП є безальтернативною щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Вважаю, що застосований судом першої інстанції стосовно ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення за частиною 5 статі 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу, тобто у мінімальних межах санкції цієї статті, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також для запобігання вчиненню як ним, так і іншими особами аналогічних правопорушень. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не може бути застосоване щодо ОСОБА_1 , який не має цього права, оскільки вказане стягнення прямо передбачене санкцією частини 5 статті 126 КУпАП, та відповідно до судової практики застосовується в тому числі і до осіб, які не мають права керування транспортним засобом. Твердження захисника, що при винесенні оскаржуваної постанови, не враховано особу правопорушника, зокрема відомості, які характеризують ОСОБА_1 , його молодий вік та активну співпрацю з військовими формуваннями та правоохоронними органами в умовах повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, яка безпосередньо стосується, в тому числі, використання транспортних засобів, не може стати підставою для зміни оскаржуваної постанови та накладення стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 мав заздалегідь обміркувати та передбачити очевидні наслідки для особи, яка сідає за кермо без права керування транспортними засобами, і тим самим уникнути негативного підсумку своєї протиправної самовпевненої діяльності, при цьому будучи вже притягнутим до адміністративної відповідальності за тотожне правопорушення. Отже, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, визначив вид стягнення і його розмір у мінімальних межах, установлених частиною 5 статті 126КУпАП, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Сопілко Н.Ю. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року, оскільки відсутні підстави для зміни постанови суду, апеляційні доводи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Сопілко Н.Ю. залишити без задоволення. Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя