Постанова Харківський апеляційний суд № 638/21022/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/21022/23 Головуючий суддя І інстанції Смирнов В. А. Провадження № 22-ц/818/1786/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про стягнення аліментів П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2025 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б., суддів колегії: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Давидюк Олександра Миколайовича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 у грудні 2023 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що відповідач став значно більше заробляти, а матеріальне становище позивача навпаки погіршилося з моменту присудження аліментів. Позивач наразі не в змозі утримувати дитину на доброму рівні, присуджена сума стала недостатньою для нормального утримання дитини, а платник має таку можливістью. Вказує, що відповідач має регулярний дохід, який суттєво збільшився за 2022-2023 роки, з 01.05.2023 року відповідач працює ще на одній посаді з 01.05.2023 року та отримує відповідні доходи. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15.08.2017 року на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 до частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп. Не погоджуючись з таким рішення суду представник ОСОБА_1 адвокат Давидюк О.М. в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, та у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що відповідач сплачує аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі по 1/6 частини свого доходу у цілому на утримання двох дітей, тобто у розмірі 1/3 частини свого доходу. Просить врахувати, що був позбавлений можливості надати вказані докази, оскільки відповідача було мобілізовано і відповідач станом на момент подання апеляційної скарги проходить службу в військовій частини № НОМЕР_1 на посаді старшого лейтенанта, що унеможливило його прибуття до суду першої інстанції та надання доказів про утримання ще однієї дитини. Вказує, що суд безпідставно та необґрунтовано прийняв до уваги докази того, що позивач у справі має особливі потреби для збільшення розміру аліментів, та було враховано те, що позивач у справі має на своєму утриманні ще одну дитину і ця дитина є інвалідом з дитинства та потребує постійного догляду. Зауважує, що відповідач не є батьком цієї дитини, не має обов`язку щодо утримання цієї дитини. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_6 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення Дзержинськог7о районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року без змін. Вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, врахував обставини справи. На підставі ст. 182 СК України було встановлено, що розмір аліментів, який стягувався раніше (/6 частина всіх видів доходу), є недостатнім для задоволення потреб сина ОСОБА_7 , який має серйозні проблеми зі здоров`ям, що потребує значних фінансових витрат. У позивачки на утриманні є друга дитина з інвалідністю, що негативно впливає на фінансовий стан позивачки, усі витрати на виховання, лікування та забезпечення дітей лежать виключно на позивачці. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що фактичні обставини справи вказують на те, що дитина Позивачки та Відповідача потребує додаткових коштів для лікування та розвитку. Для повного та своєчасного розвитку дитині необхідні регулярні заняття та процедури. Син ОСОБА_7 має хронічні захворювання, які потрібно лікування. З метою надання дитині належної медичної допомоги необхідно додатково витрачати час, зусилля та грошові кошти. Оскільки для того, щоб стан здоров`я дитини не погіршувався, потрібно дотримуватися відповідних правил щодо розвитку дитині; здійснювати купівлю медикаментів; проводити додаткові медичні обстеження; тощо. Зменшення турботи за дитиною може погано позначитися на її здоров`ї та подальшому розвитку. Відповідач не надав доказів того, що він не має змоги сплачувати аліменти в розмірі від свого заробітку, не надав доказів того, що в нього на утриманні є інші неповнолітні діти та непрацездатні члени сім`ї та що за станом здоров`я він не може сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі частина від доходу. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину в матеріалах справи також відсутні. Вирішуючи даний спір суд вказав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та те, що обидва батьки повинні утримувати своїх дітей, виходячи із принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд вважає за можливе задовольнити позов повністю. Проте погодитись з такими висновками суду не можна. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За нормами частин 1 та 2 ст.141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно до з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданого Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, 05 травня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про що зроблено відповідний актовий запис №214. Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_2 . 25 жовтня 2017 року Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області з ОСОБА_9 , стягнуто на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання іншого сина відповідача - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття. 14 червня 2019 року Рішенням Дергачівського районного суду м. Харкова позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15.08.2017 року на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. Постановою Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року Апеляційну скаргу ОСОБА_12 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 червня 2019 року залишено без змін та набрало чинності. За таких обставин суд першої інстанції вважав, що встановлений судом розмір аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частки є недостатнім для забезпечення матеріальних та фізіологічних потреб цієї дитини, а тому вважав за доцільне збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів з 1/6 частини на 1/4 частину з усіх видів заробітку, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Суд також вказав, що у зв`язку із повномасштабною російською агресією проти України 26 лютого 2022 року позивач разом зі своїми синами була вимушена переїхати з Харкова спочатку до Румунії, а з 30 вересня 2023 року до Німеччини, де і перебуває на даний час у статусі переміщених осіб, які потребують тимчасового захисту. Починаючи з жовтня 2023 року у Німеччині позивачу та її синам призначено щомісячну фінансову допомогу в розмірі 883,92 євро. Разом з тим, вказані обставини самі по собі не свідчать про погіршення майнового чи сімейного стану позивачки, або про наявність інших обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України можуть бути підставами для збільшення розміру присуджених раніше аліментів. У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. Таким чином, особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров`я чи дитини, або ж покращилося матеріальне становище, змінився сімейний стан (зменшилась кількість утриманців) чи стан здоров`я платника аліментів. При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення суду, посилаючись на збільшення витрат на утримання дитини у зв`язку зі зростанням цін на продукти харчування, одяг, взуття, шкільне приладдя, засоби гігієни, ліки та неможливість працювати, оскільки знаходиться у Німеччині. Позивачка вказує, що зважаючи на рівень життя у Німеччині, який значно вищий порівняно з рівнем життя в інших країнах, зазначених коштів вистачає тільки на мінімально необхідний обсяг продуктів харчування. В якості доказів до позовної заяви додано чеки із супермаркетів, які свідчать про вартість продуктів харчування, а також докази транспортних витрат щодо проїзду за продуктами. Позивачка вказує, що розмір витрат на потреби за один місяць становить біля 1600 євро, що в два рази більше, ніж розмір щомісячної фінансової допомоги від Німеччини. При цьому позивачка не довела належними і допустимими доказами, що саме такий розмір витрат є необхідний для утримання спільної з відповідачем дитини. Позивачка вказала, що іншого доходу позивачка не має, оскільки вона звільнена з 14.02.2023 року. Самостійно поліпшити своє матеріальне становище у Німеччині, доглядаючи при цьому за двома дітьми, є об?єктивно дуже складно, оскільки весь свій час позивачка присвячує вихованню та утриманню дітей. Неповнолітні сини позивачки потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв?язку з чим суттєво збільшилися потреби в утриманні, навчанні, розвитку та підтриманні належного стану їх здоров?я. Так, син позивача ОСОБА_7 на даний час має підтверджені діагнозами захворювання, які потребують приймання лікувальних препаратів та фізіотерапевтичних процедур - масажу, відвідування басейну, підбору належних окулярів, постійного лікарського контролю стану здоров`я. Також позивачка вказала їх сину ОСОБА_7 , який вивчає англійську та німецьку мову, для розвитку його особливих здібностей потрібні додаткові фінансові витрати, які відповідачем не фінансуються. Окрім цього, другий син позивачки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом з дитинства та потребує постійного догляду, що виключає можливість позивачки працювати. Однак, суд всупереч нормі ст. 89 ЦПК України не з`ясував, що виходячи з положень статей 182, 192 СК України та ст. 185 СК України, ці особливі обставини мають юридичне значення для сплати додаткових витрат на утримання дитини, а не для збільшення вже призначених аліментів. Але позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину позивачка у даному випадку не заявляла та необхідних для стягнення за ст. 185 СК України коштів на додаткове утримання обґрунтованих обставин щодо можливості відповідача сплачувати ці додаткові витрати у позові не наводила. При цьому до предмету доказування дода при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів відповідно до ст. 192 СК України позивач має довести, а суд - зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, зміни сімейного стану сторін. Однак, у матеріалах справи відсутні та позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів необхідних згідно до норми ст. 192 СК України обставин: що після ухвалення вищевказаного судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їхньої неповнолітньої дитини, що є підставою для збільшення розміру аліментів. Колегія суддів звертає увагу, що відвідування дитиною занять з англійської та німецької мови, витрати на лікування та медичний дитини за своєю суттю належать до додаткових витрат, стягнення яких здійснюється шляхом пред`явлення судового позову з інших, передбачених нормою ст. 185 СК України підстав, а не в межах позову про зміну розміру вже присудженого судом розміру аліментів, відповідно до ст. 192 СК України. У статті 13 ЦПК України вказано про принцип диспозитивності цивільного судочинства, згідно якому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована статтею 185 Сімейного кодексу України , відповідно до якої, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). При цьому, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Суд першої інстанції з порушенням принципу диспозитивності, передбаченого ст. помилково покликався на вказану норму матеріального права, оскільки позивних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину у даному випадку не було заявлено. Апеляційним судом встановлено, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 червня 2019 року зменшено розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку. Також зазначеним рішенням встановлено, що стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання немонолітного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідача ОСОБА_1 також проводяться стягнення аліментів на користь ОСОБА_10 на утримання іншого неповнолітнього сина відповідача - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також матеріали справи містять розрахунок заборгованості по виплаті аліментів ОСОБА_1 .З з виконавчого провадження ВП № 54908842, з якого вбачається, що станом на 01.12.2023 року ОСОБА_1 заборгованості по аліментам не має, нарахування відбувається з усіх видів заробітку. При цьому у боржник працює на двох посадах, отримує дві заробітні плати, з яких стягуються аліменти у присудженому судом розмірі 1/6 частки доходу. Середньому місячний розмір другої заробітної плати за період з червня по листопад 2023 року включно складає (7298,52+ 7416,06х4 + 7298,52)/6 = 7 376,88 грн. Разом з тим, цих даних за відсутності відомостей про витрати відповідача, а також про доходи та витрати позивачки недостатньо для висновку про погіршення її майнового стану, або покращення майнового стану відповідача, що має юридичне значення для збільшення розміру раніше присуджених аліментів відповідно до норми ст. 192 СК України. У позовній заяві позивачка посилається на зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника аліментів чи отримувача аліментів, але не надала до суду достовірних і достатніх доказів на підтвердження того, що її матеріальне становище значно погіршилось, а відповідача - значно покращилося, а лише вказує на зростання цін, та вказує на те, що розмір витрат на потреби за один місяць становить біля 1600 євро, що в два рази більше, ніж розмір щомісячної фінансової допомоги від Німеччини. За відсутності фактичного бази для порівняння з минулим станом сторін у суду немає можливості з`ясувати та обґрунтовано встановити наявність визначених у ч. 1 ст. 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів. Таким чином, відповідно до ст. 13 ЦПК України розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивачка не виконала вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, її вимоги ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях та жодним чином не доведені належними та допустимими доказами. Доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та спростовують висновки суду першої інстанції, а висловлені у відзиві на скаргу аргументи мають юридичне значення для стягнення додаткових витрат на дитину, перебувають поза межами позову про збільшення розміру аліментів, а тому колегія суддів їх відхиляє. Враховуючи, що позивачкою не було доведені підстави для збільшення присуджених раніше аліментів, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до п.п., 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Давидюк Олександра Миколайовича задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовити. Судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1288 грн 32 коп. компенсувати за рахунок держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 14 травня 2025 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова.