Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 615/1686/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2025 р.Справа № 615/1686/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 21.01.2025 (суддя: Токмакова А.П., м. Валки, Валківський район, Харківська область) по справі № 615/1686/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №405/5102-п від 28.08.2024, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог вказує на необґрунтованість спірної постанови фактичними обставинами та неправомірність накладення стягнення, оскільки 18.03.2024 позивач завірив персональні дані та надав до ТЦК та СП усі необхідні для цього копії документів, долучені до особової справи, пройшов ВЛК. 16.05.2024 подав заяву та отримав відстрочку від мобілізації до 11.08.2024, так як має на утриманні батька інваліда 2 групи. Але через народження сина ІНФОРМАЦІЯ_4 , який потребує стаціонарного лікування, прибув до ТЦК та СП лише 23.08.2024 із заявою про продовження відстрочки від мобілізації. Тоді ж представником ТЦК та СП вказано на порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та складено протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що відповідачем порушено його конституційне право на правову допомогу при складанні оскаржуваної постанови, не повідомлено про дату та місце розгляду протоколу, розгляд проведено за його відсутності, тим самим не встановлено факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, так як, на думку позивача, всі необхідні дані ТЦК та СП були відомі. Постанова не містить інформації, які саме дані він не оновив, які норми Закону порушив, не надано докази неможливості отримання цієї інформації самостійно із Державних реєстрів, коли і яким чином виявлено правопорушення, строки притягнення до адміністративної відповідальності. На думку позивача, дії ТЦК та СП під час провадження у справі не відповідають вимогам ст.245, 251, 280 КУпАП. Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 21.01.2025 по справі № 615/1686/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено. Постанову №405/5102-п від 28.08.2024 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП залишено без змін. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Валківського районного суду Харківської області від 24.02.2025 по справі № 615/2345/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги докази, надані позивачем, а також не врахував примітки КУпАП, наведені в статтях 210, 210-1 КУпАП щодо того, що якщо Міністерство оборони України як держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей. Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовити повністю. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що, за повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №1451 від 16.05.2024, на підставі абз.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та звільнений від призову на військову службу до 11.08.2024. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №405/2831, складеним 23.08.2024 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , 23.08.2024 о 08:40 в м. Валки під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 .. Солдат запасу ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , в особливий період, в порушення вимог абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (Закон 3633-ІХ), абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснені положення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, зміст яких викладений у протоколі. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 28.08.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . У поясненнях ОСОБА_1 вказав, що вину в інкримінованому правопорушенні не визнає, оскільки 16.05.2024 отримував відстрочку від призову на військову службу, відтоді всі його персональні дані відомі РТЦК, не змінювалися та є актуальними. Другий примірник протоколу позивач отримав 23.08.2024, що підтверджується його підписом. 28.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив закрити відносно нього справу за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. На підставі протоколу про адміністративне правопорушення №405/2834 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 28.08.2024 винесено постанову №405/5102-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, який своїми діями порушив вимоги абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (Закон 3633-ІХ), абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.. Відповідно до листа т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 №5166/ю від 30.08.2024, заяву ОСОБА_1 від 28.08.2024 розглянуто та повідомлено про відсутність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, так як він є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , але не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП. На ім`я ОСОБА_1 видано військовий квиток серії НОМЕР_1 , за даними якого останній зарахований у запас 29.01.2013 на підставі п.п.1 п.1 ст.18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», взятий на військовий облік військовозобов`язаних 14.07.2023 першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 (штих-код № НОМЕР_2 ). За даними військово-облікового документу та витягу з Резерв+, ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний, 23.08.2024 уточнив дані щодо місця проживання, контактного номеру телефону та електронної пошти. Не погоджуючись з постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 від 28.08.2024 №405/5102-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.08.2024 №405/5102-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тобто вказана норма відсилає до інших нормативно-правових актів. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. За приписами вимог абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Отже, враховуючи вимоги абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов`язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6 частини третьої вказаної норми, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Приведені вище положення, зокрема, абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції Закону №3633-ІХ від 11.04.2024, набрали свою силу 15 травня 2024 року. Поряд з цим, за положеннями пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX (надалі - Закон № 3633-IX), зокрема, визначено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX: - громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: - у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. При цьому, останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16.07.2024. Як встановлено колегією суддів, за повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №1451 від 16.05.2024, на підставі абз.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та звільнений від призову на військову службу до 11.08.2024. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №405/2831, складеним 23.08.2024 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , 23.08.2024 о 08:40 в м. Валки під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 .. Солдат запасу ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , в особливий період, в порушення вимог абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (Закон 3633-ІХ), абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у ТЦК та СП, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`ясненні положення ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, зміст яких викладений у протоколі. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 28.08.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . У поясненнях ОСОБА_1 вказав, що вину в інкримінованому правопорушенні не визнає, оскільки 16.05.2024 отримував відстрочку від призову на військову службу, відтоді всі його персональні дані відомі РТЦК, не змінювалися та є актуальними. Другий примірник протоколу позивач отримав 23.08.2024, що підтверджується його підписом. 28.08.2024 ОСОБА_1 подав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, в якій просив закрити відносно нього справу за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. На підставі протоколу про адміністративне правопорушення №405/2834 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 28.08.2024 винесено постанову №405/5102-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, який своїми діями порушив вимоги абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (Закон 3633-ІХ), абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у ТЦК та СП, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.. Відповідно до листа т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 №5166/ю від 30.08.2024, заяву ОСОБА_1 від 28.08.2024 розглянуто та повідомлено про відсутність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, так як ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , але не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП. Як вбачається з матеріалів справи, на ім`я ОСОБА_1 видано військовий квиток серії НОМЕР_1 , за даними якого останній зарахований в запас 29.01.2013 на підставі пп.1 п.1 ст.18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», взятий на військовий облік військовозобов`язаних 14.07.2023 першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 (штих-код № НОМЕР_2 ). За даними військово-облікового документу та витягу з Резерв+, ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний, 23.08.2024 уточнив дані щодо місця проживання, контактного номеру телефону та електронної пошти. З приведеного вище вбачається, що за оскаржуваною постановою від 28.08.2024 №405/5102-п, позивач, не уточнивши протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП, порушив абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (Закон 3633-ІХ), абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи учасників справи, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного. Так, за приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами. Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII). Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру: 1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру; 2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри"; 4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру; 5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом. Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію. Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", "Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом. З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами. При цьому, Другим апеляційним адміністративним судом витребувано у відповідача докази можливості або неможливості отримання відомостей щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». У відповідь на запит суду, відповідач надав пояснення, в яких зазначив про те, що у зв`язку з відсутністю персональних даних, які неможливо отримати при електронній взаємодії з іншими електронними реєстрами, відповідачем при здійсненні провадження про адміністративне правопорушення та винесенні постанови №405/5102-п від 28.08.2024 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 досліджено всі обставини справи, встановлено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 210-1 КУпАП. В той же час, відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції доказів вчинення відповідачем дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, а також відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб. Відповідно до положень частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від, зокрема: 1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону; 2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону; 10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону; 15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону; 17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону; При цьому, як передбачено пунктами 7, 7-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать місце проживання та місце перебування, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У контексті зазначеного, колегія суддів акцентує увагу на тому, що, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано ані у суді першої, ані апеляційної інстанцій. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що приміткою до ст. 210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування. Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачем, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано. Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови №405/5102-п від 28.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі. Підсумовуючи все приведене вище, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19). За викладених обставин, колегія суддів вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Згідно з частинами першою-четвертою статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 21.01.2025 по справі № 615/1686/24 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 №405/5102-п від 28.08.2024, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. . Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова