Ухвала КГС ВС № 910/6041/24

УХВАЛА 12 травня 2025 року м. Київ cправа № 910/6041/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 (колегія суддів: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В., Демидова А.М.) у справі за позовом Першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бахмацької міської ради до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 27 298,29 грн, В С Т А Н О В И В:

1. В травні 2024 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бахмацької міської ради до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 27 298,29 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.10.2024 у задоволенні позову відмовив. Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.04.2025 це рішення скасував та ухвалив нове про задоволення позову. 3. 05.05.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

7. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

8. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).

9. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

11. Скаржник оскаржує судове рішення, яким вирішено спір про стягнення 27 298,29 грн, а тому воно не підлягає касаційному оскарженню.

12. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.

13. Скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки протяжність колії в межах регіональної філії "Південно-Західна залізниця" становить 4 366,1 км, уздовж 4 236,8 км з яких розташовані захисні лісонасадження; щороку на таких землях відбуваються сотні незаконних порубок; більше 350 судових актів містить реєстр судових рішень за контекстним пошуком.

14. Разом з тим, саме лише посилання на випадок, зазначений у пп."в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.

15. Верховний Суд звертає увагу на те, що скаржник здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку, а тому обставини, пов`язані з можливою відсутністю (нестачею) коштів для здійснення господарської діяльності не можуть вважатися достатньою підставою для допуску до касаційного перегляду справи через її виняткове значення для скаржника.

16. Крім того, скаржник вказує, що ця справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб, які є лісокористувачами, оскільки покладення на АТ "Укрзалізниця" відповідальності за незаконні дії інших осіб є несправедливим та призводить до понесення останнім додаткового фінансового навантаження, оскільки, крім відшкодування шкоди завданої діями інших (невстановлених) осіб, змушене вживати невідкладних заходів для відновлення знищеного лісу.

17. Скаржник також вважає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування судами норми матеріального права, а саме, 1) застосування ст.25 Закону "Про залізничний транспорт" в частині суб`єкта, якому заподіяно шкоду від знищення захисних лісових насаджень на землях залізничного транспорту; 2) співвідношення ст.86 Лісового кодексу України та ст/25 Закону "Про залізничний транспорт"; 3) статусу смуги відведення залізниць під захисними та укріплювальними насадженнями - землі залізничного транспорту чи землі лісового фонду; 4) застосування ч.2 ст.86 Лісового кодексу України з огляду на те, що центральним органом не затверджувався перелік протипожежних та інших заходів.

18. Разом з тим, фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

19. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника.

20. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

21. Верховний Суд дослідив та оцінив доводи скаржника, ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що справа має виняткове значення для скаржника.

22. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

23. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

24. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

25. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

26. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

27. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

28. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

29. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/6041/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець