LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС907/815/24

від 12.05.2025 · Господарська
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 907/815/24 за касаційною скаргою Комунального підприємства Хустської міської ради "Хусттепло" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 т…

УХВАЛА 12 травня 2025 року м. Київ cправа № 907/815/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д., розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства Хустської міської ради "Хусттепло" на рішення Господарського суду Закарпатської області у складі судді Андрейчука Л. В. від 10.12.2024 та на постанову Західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Зварич О. В., Матущак О. І., Панова І. Ю. від 01.04.2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Комунального підприємства Хустської міської ради "Хусттепло" про стягнення 93 707,98 грн, ВСТАНОВИВ: У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Комунального підприємства Хустської міської ради "Хусттепло" про стягнення 93 707,98 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Комунальним підприємством Хустської міської ради "Хусттепло" норм чинного законодавства, зокрема, строків періодичної повірки ЗТВ, у зв`язку з чим у останнього виникло зобов`язання компенсувати Оператору ГРМ вартість необлікованого об`єму природного газу. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 у справі № 907/815/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства Хустської міської ради "Хусттепло" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 93 707,98 грн, в тому числі 89 321,43 грн основного боргу - вартості перерахованого об`єму природного газу, 1 230,00 грн 3% річних, 3 156,55 грн інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову. Постановою від 01.04.2025 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 у справі № 907/815/24. 22 квітня 2025 року Комунальне підприємства Хустської міської ради "Хусттепло" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 907/815/24. Перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства Хустської міської ради "Хусттепло", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20). Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн. Ціна позову у даній справі становить 93 707,98 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн). Таким чином справа № 907/815/24 є малозначною. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997). Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. В своїй касаційній скарзі Комунальне підприємство Хустської міської ради "Хусттепло" зазначає, що підставою для звернення до суду касаційної інстанції є наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, так як судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 915/316/20, та правового висновку, викладеного в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №

14. Крім того, Комунальне підприємство Хустської міської ради "Хусттепло" зауважує, що підставою касаційного звернення є також відсутність правового висновку щодо застосування норм права в разі підписання акту прийому-передачі газу за період в якому було оформлено акт про порушення у зв`язку з порушенням строку повірки лічильника газу непобутовим споживачем, а також наголошує, що суди допустили неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильних рішень, тощо. Водночас в своїй касаційній скарзі Комунальне підприємство Хустської міської ради "Хусттепло" не зазначає про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України й, відповідно, не обґрунтовує їх. Суд звертає увагу, що саме пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, та відсутність обґрунтування/посилання на наявність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 907/815/24 за касаційною скаргою Комунального підприємства Хустської міської ради "Хусттепло" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 907/815/24 за касаційною скаргою Комунального підприємства Хустської міської ради "Хусттепло" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий Н. М. Губенко Судді Г. О. Вронська І. Д. Кондратова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»