Постанова 4876 № 912/305/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.01.2025 року м.Дніпро Справа № 912/305/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б. секретар судового засідання: Логвиненко І.Г. представники сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Гаврилов Д.О. (поза межами суду); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 (повне рішення підписано 29.05.2024, суддя Бестаченко О.Л.) та на додаткове рішення від 03.06.2024 (повне рішення підписано 10.06.2024) у справі за позовом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" про стягнення 1 105 435,20 грн, ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство) в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Кіровоградській області (далі - Позивач), яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" (далі - Відповідач) про стягнення 1 105 435,20 грн шкоди, заподіяної рибному господарству, з покладенням на відповідача судового збору. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" було завдано шкоду рибному господарству України внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних біоресурсів, що спричинило збитки у розмірі 1 105 435,20 грн. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" на користь держави в особі Великоандрусівської територіальної громади 516 009,60 грн шкоди, заподіяної рибному господарству. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" на користь Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області 7 740,26 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням від 03.06.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" від 24.05.2024 про стягнення судових витрат та клопотання Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області від 27.05.2024 задоволено частково. Стягнуто з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 7002,00 грн. У задоволенні іншої частини клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" від 24.05.2024 про стягнення судових витрат та клопотання Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області від 27.05.2024 відмовлено. Не погодившись із зазначеними рішеннями, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська", в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю; додаткове рішення змінити, а саме стягнути з позивача на користь відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 40 000, 00 грн.; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката за подання апеляційної скарги в розмірі 20000 грн. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не зазначено про наявність та розмір завданої матеріальної шкоди. В якості доказу наявності шкоди в розмірі 1 105 435,20 грн. Позивачем надано лише копію розрахунку збитків до протоколу про адміністративне правопорушення № 030282 від 05.07.2021. Окремого розрахунку розміру шкоди до позову не надано. Також, розмір шкоди відсутній в протоколі про адміністративне правопорушення. Додаток до протоколу не є належним та допустимим доказом. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 виловив 527 особин судака непромислового розміру вагою 257 кг. Однак, якщо рахувати перевищення прилову від 257 кг, то 257 кг х 17,5% складає 44,97 кг. Тобто, Братчун виловив більше дозволеного на 44,97 кг. Але зараз порахувати скільки риби поштучно в 44,97 кг неможливо, а тому визначити розмір збитків без наявності кількісного складу риби також неможливо. Отже, позивачем не доведено розмір шкоди, наявність якої є однією з 4-х необхідних умов для відшкодування завданої шкоди. Господарський суд протиправно посилався на докази, зазначені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 524/6677/21, як на встановлені, та які не підлягають доказуванню. Всі ці обставини повинні були бути доведені саме в цій господарській справі належними та допустимими доказами, які в матеріалах справи відсутні. Постанова іншого органу, відмінного від суду, в тому числі постанова Азовського рибоохоронного патруля, в розумінні ч. 6 ст. 75 ГПК України - не є належним доказом при вирішенні питання, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У матеріалах справи відсутні відповідні докази наявності повноважень Азовського рибоохоронного патруля виконувати роботу на території Кіровоградської області. Доказів того, що риболовецьке судно № ЯКД 0246 належить користувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" - позивачем не надано. Позивач не надав жодних доказів того, що на час вчинення правопорушення особа - ОСОБА_1 , відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, був працівником ТОВ «РПА «Андрусівська», як то зазначено у протоколі, тобто перебував у трудових відносинах з Відповідачем у даній справі. Вважає, що суд безпідставно зменшив витрати на правову допомогу з 40 000 грн. до 13 332,04 грн. Тобто, в даному випадку суд недооцінив роботу адвоката взагалі. Вважає, що вартість роботи адвоката, зазначена в договорі, у порівнянні з ціною позову (1 105 435,20 грн.) у процентному співвідношенні складає всього 3,6 % від ціни позову. При цьому, вартість послуг адвоката складає мінімум 5 % від ціни позову. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права. Зазначає, що при розгляді справи в господарському суді позивач неодноразово зазначав та звертав увагу суду і відповідача на те, що доказами підстав для стягнення шкоди є протокол про вчинення адміністративного правопорушення № 030282 від 05.07.2021, який підтверджує вчинення відповідальною особою відповідача ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та постанова про накладення на нього адміністративного стягнення від 06.07.2021. Наявність матеріальної шкоди підтверджується ще і розрахунком збитків до протоколу №030282 від 05.07.2021. Крім того, ці докази визнані належними та допустимими судом апеляційної інстанції, а саме постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №524/6677/23. Зазначеною постановою (абз. 3 стор. 6) встановлено факт перевищення позивачем нормативу прилову молоді. Доводи відповідача про те, що наявність матеріальної шкоди необхідно підтвердити протоколом, де це зазначено, спростовується цією ж постановою. Крім того, в абз. 3 стор. 7 апеляційною інстанцією зроблено висновок, що у протоколі зазначені місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також результати проведеного вимірювання прилову риби. Жодних зауважень щодо неправильності складання інспектором протоколу у постанові не зазначено, навпаки, зроблено висновок про те, що «зміст наведеної постанови вимогам закону відповідає, в ній зазначено, зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.». Доводи апелянта щодо відсутності доказів трудових відносин є хибним, оскільки в протоколі від 05.07.2021 №030282 ОСОБА_1 власноруч написав, що є відповідальним за промисел ТОВ «РПА «Андрусівська», мав у наявності всі дозвільні документи відповідача, отже, він не був браконьєром, відповідно, не був притягнутий до кримінальної відповідальності. Суб`єкт господарювання ТОВ «РПА «Андрусівська» є юридичною особою та користувачем водних біоресурсів і має дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів № 45 від 27.03.2017. ОСОБА_1 є відповідальним за вилов водних біоресурсів ТОВ «РПА «Андрусівська», про що зазначено у додатку до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 10 від 11.06.2021 та здійснював промисловий лов на підставі дозвільних документів користувача водних біоресурсів ТОВ «РПА «Андрусівська» в порядку спеціального використання водних біоресурсів, а не як громадянин в порядку Правил любительського та спортивного рибальства. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.06.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 01.07.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через необхідність уточнення прохальної частини скарги та, в залежності від частини оскарження, необхідності сплати судового збору. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 та на додаткове рішення від 03.06.2024 у справі №912/305/24; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.10.2024. В судовому засідання 22.10.2024 оголошено перерву до 27.01.2025 В судовому засіданні 27.01.2025 Центральним апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Відповідно до наказу Азовського рибоохоронного патруля від 01.07.2021 № 03-ВД, виданого на підставі доручення т.в.о. Голови Держрибагентства від 01.07.2021 № 35, група державних інспекторів ВРП № 2 Азовського рибоохоронного патруля була направлена у відрядження в зону діяльності Кіровоградського рибоохоронного патруля. Наказом Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Азовський рибоохоронний патруль) від 01.07.2021 № 03-ВД створена рейдова група для проведення рибоохоронних заходів у складі працівників відділу рибоохоронного патруля № 2: головних державних інспекторів ОСОБА_2 і Волкова Д.В., провідного державного інспектора ОСОБА_3 05.07.2021 під час проведення рибоохоронного рейду на Кременчуцькому водосховищі рейдова група державних інспекторів Азовського рибоохоронного патруля перевірила законність промислу риболовецького судна № ЯКД 0246, яке, за доводами Позивача, належить користувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" (а.с. 63, т.1). В Акті перевірки проведення промислового, науково-промислового лову від 05.07.2021 зафіксовано, що відповідальний за лов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" ОСОБА_1 , до перевірки надано копію дозволу від 27.03.2017 № 45 на спеціальне використання водних біоресурсів, журнал вилучених водних біоресурсів та додаток до вказаного журналу від 11.06.2021 №

10. У процесі перевірки наданих документів, опитування ОСОБА_1 , огляду знарядь лову та виловленої риби, складання акту перевірки проведення промислового лову було встановлено, що в загальному улові 1 405 особин риби знаходяться 527 особин риби судак непромислового розміру, які не були повернуті в природне середовище (випущені) відповідальним за лов ОСОБА_1 відповідно до вимог рибоохоронного законодавства. Щодо ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 030282 за ознаками ст. 91-2 КУпАП від 05.07.2021, копія якого вручена ОСОБА_1 (а.с. 61, т.1). При цьому, в графі 8 вищевказаного протоколу ОСОБА_1 власноручно надав пояснення, в якому підтвердив факт та визнав вчинене правопорушення. Крім того, за вказаним протоколом був розрахований збиток, нанесений рибному господарству України, який склав 1 105 435,20 грн. 06.07.2021 головний державний інспектор ВРП № 2 Затула М.М. у присутності ОСОБА_1 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 030282, згідно якої на ОСОБА_1 - відповідального за лов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн, як на посадову особу (а.с. 62, т.1). Після винесення постанови 13.07.2021 листом № 1-8-16/1207-21 Азовський рибоохоронний патруль направив матеріали справи № 030282 до Кіровоградського рибоохоронного патруля для реєстрації та зберігання матеріалів, а також для вжиття заходів щодо стягнення нанесеної шкоди. За твердженням Позивача, 20.07.2021 ОСОБА_1 подав до суду скаргу на постанову по справі № 030282. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.11.2021 позов ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 апеляційну скаргу Азовського рибоохоронного патруля було задоволено. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.11.2021 по справі № 524/6677/21 скасовано. Ухвалою від 13.03.2023 Касаційний апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" є юридичною особою та користувачем водних біоресурсів і має дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів від 27.03.2017 №

45. ОСОБА_1 є відповідальним за вилов водних біоресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська", про що зазначено у додатку до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 10 від 11.06.2021 та здійснював промисловий лов на підставі дозвільних документів користувача водних біоресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" в порядку спеціального використання водних біоресурсів, а не як громадянин в порядку Правил любительського та спортивного рибальства. Розрахунок збитків до протоколу № 030282 не оскаржувався ні Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська", ні ОСОБА_1 . Азовським рибоохоронним патрулем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" листом від 24.03.2023 № 1-8-16/139-23 направлено претензію № 01/2023 про добровільну сплату збитків, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська отримало, але кошти не сплатило та ніяк не відреагувало (а.с. 65-66, т.1). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Другим апеляційним адміністративним судом у справі № 524/6677/21 встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91-2 КУпАП, що слугувало висновку, що рішення, прийняте посадовою особою Азовського басейнового управління Державного агентства меліорації та рибного господарства (Азовський рибоохоронний патруль) у формі постанови по справі про адміністративне правопорушення від 06.07.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення, - є законним та обґрунтованим. Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що встановлена постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 524/6677/21 обставина скоєння ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, є преюдиційною при розгляді зазначеної справи у розумінні ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та повторному доказуванню не підлягає. Суд вважає вірогідними доказами перебування ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" у трудових відносинах з огляду на: акт перевірки проведення промислового, науково-промислового лову від 05.07.2021; протокол № 030282 від 05.07.2021 про адміністративне правопорушення, в яких зафіксовано наявність у ОСОБА_1 на час вчинення адміністративного правопорушення дозволу від 27.03.2017 № 45, журналу вилучених біоресурсів від 11.06.2021 № 10, посвідчення рибалки від 10.05.2021, яке видано Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська". У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 справа № 524/6677/21 встановлено, що ОСОБА_1 на час виявлення правопорушення був відповідальний за лов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська". Здійснивши дослідження розрахунку збитків до протоколу про адміністративне правопорушення від 05.07.2021 № 030282, з урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок не відповідає Методиці, суд вважає доведеним нанесення відповідачем збитків саме у розмірі 516 009,60 грн. Приймаючи додаткове рішення, господарський суд дійшов висновку, що витрати Відповідача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 40 000,00 грн є завищеними та підлягають частковому зменшенню згідно клопотання Позивача до 13 132,04 грн. Враховуючи, що позов задоволено частково (46,68 % задоволених позовних вимог), витрати Відповідача на професійну правничу допомогу покладаються на Позивача у сумі 7002,00 грн. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Це принцип відображено у ст.4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.5 Закону України «Про тваринний світ», ст.37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів». Статтею 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною. Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Приписами частин 1,4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до ст. ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Частиною 1 ст. 17, 25, ч. 1 ст. 26, 27 Закону України "Про тваринний світ" визначено, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України. У порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України. Згідно з приписами пунктів 2, 4, 6.1.1., 9.5 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999 № 33 (далі - Правила), чинних на момент нанесення шкоди, користувачі водних живих ресурсів - підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, а також громадяни України та особи без громадянства, які використовують водні живі ресурси. Контроль за використанням водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України здійснюється державними органами рибоохорони та іншими уповноваженими на це державними органами. При здійсненні промислу водних живих ресурсів зобов`язані здійснювати промисел згідно з Правилами, Режимами рибальства та іншими вимогами законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Забороняється вилучення заборонених, незаконно встановлених знарядь лову та незаконно вилучених водних живих ресурсів без відповідного запису в судновому журналі і без оповіщення державних органів рибоохорони. За змістом п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Отже, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Разом з цим, відповідно до положень частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Таким чином, окрім загальних підстав, відповідальність суб`єкта господарювання за шкоду настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з особою до якої подано позов у трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. З огляду на зазначені нормативні положення, встановленню підлягає доведеність факту перебування особи, яка вчинила правопорушення, у трудових відносинах із відповідачем та завдання такої шкоди під час виконання своїх трудових обов`язків. Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, вважав вірогідними доказами перебування ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" у трудових відносинах з огляду на: акт перевірки проведення промислового, науково-промислового лову від 05.07.2021; протокол № 030282 від 05.07.2021 про адміністративне правопорушення, в яких зафіксовано наявність у ОСОБА_1 на час вчинення адміністративного правопорушення дозволу від 27.03.2017 № 45, журналу вилучених біоресурсів від 11.06.2021 № 10, посвідчення рибалки від 10.05.2021, яке видано Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська"; постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 524/6677/21, якою встановлено, що ОСОБА_1 на час виявлення правопорушення був відповідальний за лов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська". Колегія суддів вважає такий висновок передчасним огляду на наступне. Із акту перевірки проведення промислового, науково-промислового лову від 05.07.2021, протоколу про адміністративне правопорушення № 030282 від 05.07.2021, складеному відносно ОСОБА_1 , вбачається, що останній відповідальний за лов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська", посвідчення рибалки № 18 від 10.05.2021. Разом з цим, Відповідачем ТОВ "Рибопромислова артіль "Андрусівська" заперечується видача посвідчення ОСОБА_1 та взагалі перебування останнього у трудових відносинах із Відповідачем. Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на наявність трудових відносин між ОСОБА_1 і Відповідачем, повинен довести зазначені обставини, за наявності заперечень останнього. Однак, Позивач не надав жодних доказів того, що на час вчинення правопорушення особа - ОСОБА_1 , відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, був працівником ТОВ «РПА «Андрусівська», як то зазначено у протоколі, тобто перебував у трудових відносинах з Відповідачем у даній справі. Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять наступних доказів, на які посилається Позивач: - дозволу від 27.03.2017 № 45 на спеціальне використання водних біоресурсів; - журналу вилучених водних біоресурсів від 11.06.2021 № 10 із додатками; - посвідчення рибалки № 18 від 10.05.2021, яке видано Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська". На підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Відповідачем Позивачем навіть не надано до суду відомості з Державної податкової служби щодо працевлаштованих найманих працівників станом на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , які б підтверджували наявність трудових відносин між останнім та ТОВ "Рибопромислова артіль "Андрусівська". Посилання Позивача на те, що у поясненнях до протоколу ОСОБА_1 підтвердив факт вилову водних біоресурсів не підтверджують наявність трудових відносин останнього із Відповідачем. Більш того, матеріали справи не містять доказів того, що риболовецьке судно № ЯКД 0246, яке було об`єктом перевірки, належить користувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська", або перебувало у його користуванні. Позивачем не надано жодної інформації щодо осіб, які мають право плавання під Державним прапором України на судні з бортовим реєстраційним номером ЯКД 0246. Будь-яких інших відомостей, згідно з якими можливо було б встановити, що ОСОБА_1 дійсно здійснював промисловий лов саме при виконанні службових (трудових) обов`язків, які пов`язують його з ТОВ "Рибопромислова артіль "Андрусівська" із поданих до суду доказів не вбачається. Під час прийняття рішення суд першої інстанції посилався як на доказ на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 524/6677/21, при цьому вважаючи наведені в ній обставини такими, що не підлягають доказуванню. При цьому, при винесенні рішення суд першої інстанції застосував постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 524/6677/21 як єдиний основний доказ у справі, на підставі якого прийшов до висновку про стягнення з відповідача 516 009,60 грн шкоди, заподіяної рибному господарству. Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказуванню обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. У справі № 524/6677/21, на яку послався господарський суд, до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відповідача Азовського басейнового управління Держрибагентства (Азовський рибоохоронний патруль). Справа № 524/6677/21 розглядалась в порядку КАС України, оскільки розглядалась вимога про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яку виніс Азовський рибоохоронний патруль. Тобто, ані Позивач у цій справі - Управління Держрибагентства в Кіровоградській області, ані Державне агентство меліорації та рибного господарства, ані Відповідач - ТОВ «РПА «Андрусівське» у справі № 524/6677/21 участі не брали. Таким чином, не дотримана основна умова частини 4 статті 75 ГПК України для застосування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 524/6677/21 як доказу, який не підлягає доказуванню, а саме: у даній справі не беруть участь ті самі особи, які брали участь у справі № 524/6677/21. Враховуючи наведене, Господарський суд Кіровоградської області протиправно послався на обставини, зазначені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 524/6677/21 як на встановлені, та які не підлягають доказуванню. Всі ці обставини повинні мали бути доведені саме в цій господарській справі належними та допустимими доказами, які в матеріалах справи відсутні. Більш того, колегія суддів зазначає, що з аналізу постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 524/6677/21 не вбачається дослідження та встановлення судами обставин перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ "Рибопромислова артіль "Андрусівська", не зазначено про наявність доказів, на підтвердження відповідних обставин. Тобто, зі змісту вказаного судового рішення не вбачається зокрема того, що стосовно обставин перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ "Рибопромислова артіль "Андрусівська" у справі № 524/6677/21 мав місце спір і такі обставини були предметом судового розгляду з відображенням у мотивувальній частині рішення відповідних обставин. З огляду на що, встановлені у справі № 524/6677/21 обставини не можуть вважатися преюдиційними для даної справи в контексті вирішення питання про перебування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у трудових відносинах із суб`єктом господарювання - відповідачем у справі про стягнення майнової шкоди, завданої підприємством навколишньому природному середовищу. Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тобто, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 75 ГПК України під час вирішення питання чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою ( ОСОБА_1 ) повинна враховуватись саме постанова суду, якою особу притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, КУпАП розмежовує терміни «постанова суду» та «постанова іншого органу», а також встановлює різний порядок їх оскарження. Тому неможливо ототожнювати «постанову суду» з «постановою іншого органу». ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Азовського рибоохоронного патруля № 031417 від 17.08.2021, тобто не постановою суду, а постановою іншого органу, який не є судом. Також, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 524/6677/21 ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а лише залишено в силі постанову Азовського рибоохоронного патруля № 031417 від 17.08.2021. Таким чином, для застосування частини 6 статті 75 ГПК України повинна бути постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, якої наразі не існує. Отже, постанова іншого органу, відмінного від суду, в тому числі постанова Азовського рибоохоронного патруля, в розумінні ч. 6 ст. 75 ГПК України - не є належним доказом при вирішенні питання, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З огляду на що посилання господарського суду на частину 6 статті 75 ГПК України є безпідставним. Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом Частиною 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтями 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність. Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. В даному випадку першочерговим є доведеність того факту, що особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, була працівником ТОВ «РПА «Андрусівська» і завдала шкоди під час виконання своїх трудових обов`язків, оскільки ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Отже, крім загальних підстав, відповідальність суб`єкта господарювання за шкоду настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з особою до якої подано позов у трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. В той же час, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Відповідачем та здійснення правопорушення особою під час виконання службових (трудових) обов`язків. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про доведеність того, що саме Відповідач порушив права Позивача є передчасним. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Не доведення Позивачем факту перебування особи, яка вчинила правопорушення, у трудових відносинах із Відповідачем та завдання такої шкоди під час виконання своїх трудових обов`язків є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги, які не впливають на правильність прийнятого рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, знайшли своє підтвердження, а тому рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 у справі №912/305/24 слід скасувати у задоволеній частині вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області 516 009,60 грн шкоди. Необхідно ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" про стягнення 1 105 435,20 грн, - відмовити у повному обсязі. Щодо додаткового рішення. Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності). У матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що 01.03.2024 між ФОП Гавриловим Д.О., який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 001134 видане рішенням Ради адвокатів Черкаської області від 15.05.2019 № 276 (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" (Клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 201/24 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, Клієнт доручає, а Адвокат надає Клієнту наступні види професійної правничої допомоги, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити вартість наступних видів правничої допомоги, але не обмежено, зокрема: - представництво інтересів Клієнта у всіх судах будь-якої інстанції та спеціалізації в т.ч. місцевих судах: місцевих загальних судах; місцевих господарських судах; місцевих адміністративних судах; апеляційних судах: апеляційних судах з розгляду цивільних і кримінальних справ; апеляційних господарських судах; апеляційних адміністративних судах; Верховному Суді; Конституційному Суді України під час здійснення цивільного, господарського, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства, у третейських судах під час третейського розгляду; у міжнародному комерційному арбітражі під час арбітражного провадження, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами. Згідно п. 3.1., 3.2. Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату зазначається в додатковій угоді до договору. Конкретний розмір, порядок обчислення гонорару, порядок його оплати (попередня оплата, післяплата, оплата частинами тощо), підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення тощо, а також конкретні види професійної правничої допомоги, які надаються Адвокатом за цим Договором визначаються у Додатковій угоді до Договору. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи; обсяг виконаних Адвокатом робіт; час, що витрачений адвокатом для надання відповідних послуг з професійної правничої допомоги; обсяг наданих адвокатом послуг з професійної правничої допомоги; ціна позову та/або значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини. Відповідно до п. 4.1. Договору за результатами надання правничої допомоги за цим Договором Адвокат складає та надсилає (надає) для підписання Клієнту Акт про надані послуги з професійної правничої допомоги (далі - Акт наданих послуг з професійної правничої допомоги), який Клієнт зобов`язується підписати та повернути протягом 10 днів після отримання. Акти наданих послуг з професійної правничої допомоги також можуть бути разовими, періодичними (щомісячними, щоквартальними тощо). В акті наданих послуг з професійної правничої допомоги зазначається перелік наданих Адвокатом послуг професійної правничої допомоги та розмір наданих послуг, що підлягають сплаті. Цей Договір укладений безстроково, він вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, і діє до моменту взаємної згоди Сторін про його припинення або до моменту розірвання з виконанням умов, передбачених Договором (п. 7.1. Договору). Договір підписано повноважними представниками сторін. 01.03.2024 між Адвокатом та Клієнтом укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до п. 2 якого сторони визначили запланований перелік та вартість послуг, що надаються Адвокатом за Договором: - надання консультацій щодо спірних правовідносин стосовно: застосування законодавства у сфері охорони водних біоресурсів та стягнення матеріальних збитків, ознайомлення із матеріалами справи, іншими документами, аналіз законодавства, що регулює дані відносини; вивчення практики застосування судами законодавства, що регулює дані правовідносини, які використані при складанні відзиву на позов та інших процесуальних документах; представлення інтересів клієнта у справі № 912/305/24, складання відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив (у разі необхідності), клопотань, інших процесуальних документів, направлення матеріалів до суду, участь в судових засіданнях в суді першої інстанції - вартість 40 000,00 грн. Відповідно до умов п. 3 Додаткової угоди № 1 до Договору оплата гонорару здійснюється у порядку, передбаченому п. 3.1. Договору, відповідно до якого: - оплата 100 % вартості наданих послуг здійснюється протягом 10 днів з дня винесення рішення господарським судом Кіровоградської області. - Клієнт також бере на себе зобов`язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо). Відповідно до Акта від 22.05.2024 № 1 про надання послуг з професійної правничої допомоги до Договору Адвокат передав, а Клієнт прийняв, надані в межах Договору професійні правничі послуги, а саме: - надання консультацій щодо спірних правовідносин стосовно: застосування законодавства у сфері охорони водних біоресурсів та стягнення матеріальних збитків, ознайомлення із матеріалами справи, іншими документами, аналіз законодавства, що регулює дані відносини; вивчення практики застосування судами законодавства, що регулює дані правовідносини, які використані при складанні відзиву на позов та інших процесуальних документах; представлення інтересів клієнта у справі № 912/305/24, складання відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив (у разі необхідності), клопотань, інших процесуальних документів, направлення матеріалів до суду, участь в судових засіданнях в суді першої інстанції - вартість 40 000,00 грн. Вартість наданих послуг з професійної правничої допомоги складає 40 000,00 грн. Оплата 100 % вартості наданих послуг здійснюється протягом 10 днів з дня прийняття рішення Господарським судом Кіровоградської області, але не пізніше 01.06.2024. Претензій до якості наданих послуг з професійної правничої допомоги Клієнт не має. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме: представником відповідача складені та підписані наступні документи: клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від 13.03.2024 з додатками, клопотання про стягнення судових витрат. Колегія суддів також враховує участь представника відповідача, адвоката Гаврилова Д.О. у трьох засіданнях суду - 27.03.2024 (підготовче засідання), 29.04.2024 та 20.05.2024 (розгляд справи по суті). Крім того, в матеріалах справи міститься Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 07.03.2024 серія СА № 1079613. Частиною 2 ст. 126 Господарського кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що сторони Договору дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката в суді - 40 000,00 грн. Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Разом з тим, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Відповідно до матеріалів справи Позивачем подано клопотання про зменшення судових витрат відповідача на оплату послуг з професійної правничої допомоги в розмірі до 0 грн. Виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи (4 засідання загальною тривалістю 2,2 год (без врахування часу на перебування суду у нарадчій кімнаті), провадження відкрито 15.02.2024, рішення ухвалено 20.05.2024)), а також враховуючи, що заявлені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 40 000,00 грн не є співмірними із: складністю справи та виконаними адвокатом відповідача роботами (справа № 912/305/24 не є занадто складною; часом витраченим адвокатом відповідача на виконання відповідних робіт (адвокатом фактично не було додано до матеріалів справи нових доказів, які було покладено в основу рішення суду); обсягом наданих адвокатом відповідача послуг та виконаних робіт (з огляду на об`єм документів та доказів, які містять матеріали справи, доказова база не є великою); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (вирішення даної справи жодним чином не впливає на репутацію сторони та не викликає публічного інтересу); беручи до уваги поведінку відповідача, що призвела до затягування розгляду справи (подання адвокатом клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного 13.03.2024), колегія суддів дійшла висновку, що витрати Відповідача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 40 000,00 грн є завищеними та підлягають частковому зменшенню згідно клопотання Позивача до 20 000,00 грн. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження. З огляду на що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та повну відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Позивача. Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 та на додаткове рішення від 03.06.2024 у справі №912/305/24 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 у справі №912/305/24 скасувати у задоволеній частині вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області 516 009,60 грн шкоди. Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" про стягнення 1 105 435,20 грн, - відмовити у повному обсязі. Судові витрати за подачу позову покласти на позивача. В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 у справі №912/305/24 залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2024 у справі №912/305/24 в частині витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" на оплату послуг з професійної правничої допомоги - скасувати. Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" від 24.05.2024 про стягнення судових витрат задовольнити частково. Стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 64/53; код ЄДРПОУ 43332895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" (27520, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Велика Андрусівка; код ЄДРПОУ 22225107) витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 грн. У задоволенні іншої частини клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" від 24.05.2024 про стягнення судових витрат відмовити. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2024 у справі №912/305/24 залишити без змін. Стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 64/53; код ЄДРПОУ 43332895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" (27520, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Велика Андрусівка; код ЄДРПОУ 22225107) 11 610,22 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Кіровоградської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена та підписана 13.05.2025. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Ю.Б. Парусніков