Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/1249/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2025 року Справа № 906/1249/24 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 у справі № 906/1249/24 (суддя Давидюк В.К., повний текст складено 07.03.2025) за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" до Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про стягнення 472 922, 14 грн за участю представників сторін: позивача - Чорноморець Я.А.; відповідача - Чернюк А.В., Любар О.В.; ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - позивач, АТ "Укртелеком") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради (далі - відповідач, Департамент) 462 134, 77 грн заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 8 318, 43 грн інфляційних втрат та 2 468, 94 грн 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Житомирській об`єднаній територіальній громаді на час надання послуг пільговим категоріям громадян, проте всупереч вимогам чинного законодавства не виконав обов`язків щодо відшкодування витрат, які були понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня по серпень 2024, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 462 134, 77 грн. Також, враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати за жовтень 2024 в сумі 8 318, 43 грн та 3 % річних за період з 26.09.2024 по 29.11.2024 в сумі 2 468, 94 грн. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 позов задоволено. Судове рішення мотивоване доведеністю позовних вимог позивачем стосовно невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо компенсації витрат, понесених позивачем з січня по серпень 2024 у зв`язку з наданням телекомунікаційних послуг абонентам на пільгових умовах, що стало підставою для задоволення позову. До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 у справі № 906/1249/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким в позові відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів: - посилання суду першої інстанції на Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 є неправомірним, оскільки відбулися зміни в законодавстві, відповідно до яких функції із забезпечення збирання, накопичення, захисту, обліку, відображення, оброблення реєстрових даних і надання реєстрової інформації про фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до законів України передано від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення до органів Пенсійного Фонду України. Рішення суду першої інстанції не містить аналізу вказаних змін до чинного законодавства та реалізації їх на практиці, а саме в Управліннях соціального захисту населення Богунського та Корольовського районів департаменту соціальної політики Житомирської міської ради відсутні повноваження з наповнення реєстру з січня 2023. Цю функцію здійснюють лише органи Пенсійного фонду України. Органи соціального захисту населення не мають доступу до реєстру осіб, які мають право на пільги, як це стверджує позивач посилаючись на листи Міністерства соціальної політики та ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві; - відповідач не вносить у реєстр відомості та не фінансує пільги з послуг зв`язку, наданих у спірному періоді; - суд першої інстанції, процитувавши постанову Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 "Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення", не зазначає про наявність чи відсутність бюджетних коштів, спрямованих з Державного бюджету України місцевому бюджету на фінансування пільг з послуг зв`язку; на виконання Комплексної Програми соціального захисту населення Житомирської міської об`єднаної територіальної громади на 2021-2025 кошти на 2024, не виділено; - судом першої інстанції не взято до уваги повноваження сільських, селищних, міських рад в частині фінансування вищевказаних видатків. Пільги з послуг зв`язку можуть фінансуватись з місцевих бюджетів, однак це не обов`язок міських рад. Рада на власний розсуд, в межах, визначених чинним законодавством, розпоряджається коштами місцевого бюджету. В умовах повномасштабного вторгнення рф значні кошти спрямовані на військові закупівлі; - відповідач посилається на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2023 у справі № 911/2245/23, в якому суд, зокрема зазначив, що виходячи з приписів чинного законодавства витрати на пільги з послуг зв`язку можуть фінансуватися з видатків місцевих бюджетів, проте органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету, а відтак відшкодування таких витрат здійснюється радою не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки рада не є уповноваженим органом у розумінні положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №

117. Тобто в цьому випадку відшкодування витрат на послуги зв`язку є правом, а не обов`язком відділу соціального захисту та соціального забезпечення ради; - відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18, в якій суд, зокрема, зазначив, що органи місцевого самоврядування не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету; - відповідач зауважує, що відносини між Департаментом соціальної політики Житомирської міської ради та АТ "Укртелеком" залежать від наявності чи відсутності укладеного договору. Однак такий договір на 2024 між сторонами не укладався з огляду на відсутність фінансування пільг послуг зв`язку; - відповідач звертає увагу на постанову Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №922/1418/22, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 925/1743/23, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №917/720/24 рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі №911/2657/24, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2024 у справі №912/766/24. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. Листом від 20.03.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області. 01.04.2024 до суду надійшли матеріали справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (із урахуванням ухвали від 22.04.2025 про виправлення описки) відкрито провадження за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 у справі № 906/1249/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.05.2025 о 14:15 год. АТ "Укртелеком" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне: - щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на зміни в законодавстві щодо передачі Пенсійному фонду України повноважень, позивач наголошує, що суд першої інстанції врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" з 01.01.2023 органам Пенсійного фонду України передано функції в частині призначення, нарахування і виплати житлових субсидій і пільг на житлово-комунальні послуги, крім пільг з оплати послуг зв`язку; - суд першої інстанції врахував, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19. Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства; - враховуючи те, що бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів, а відповідач, як представницький орган місцевого самоврядування не скористався своїм правом та не запланував у своєму бюджеті, і відповідно не отримав фінансування на відшкодування пільг своїм жителям, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме відповідач є органом, до компетенції якого належить питання соціального захисту населення на території Житомирської міської об`єднаної територіальної громади. Іншого органу, створеного для виконання зазначених функцій, суд не встановив; - суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також врахував, що ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №924/781/17); - відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно встановив, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надавались позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок законів. Як наслідок, уповноважений на те державою орган (в даному випадку відповідач), в силу закону, має відшкодувати такі витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів. До того ж, суд встановив, що в матеріалах справи наявні докази надання позивачем в спірний період послуг зв`язку споживачам, які проживають на території м.Житомир, які згідно з нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян на суму 462 134,77 грн; - суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме відповідач, як орган, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту населення окремих категорій населення відповідного району, який організовує, координує та контролює надання пільг громадянам, зобов`язаний належно, відповідно до вимог чинного законодавства, виконати обов`язок з виплати позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, згідно складених позивачем та надісланих відповідачу розрахунків видатків; - посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладену у постановах від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 та у постановах від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18, від 20.01.2022 у справі №904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 та від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 є безпідставним, оскільки правовідносини у зазначених справах і даній справі не є подібними, а фактичні обставини справ є різними. Представники відповідача в судовому засіданні 07.05.2025 підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне. Як встановлено апеляційним судом, АТ "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філії АТ "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, яке надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України. Позивачем надано протягом січня - серпня 2024 послуги зв`язку на пільгових умовах частині населення в м. Житомирі, яке включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, що має право на пільги і підпадає під дію Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в розмірі 462 134, 77 грн. Позивач помісячно направляв на адресу відповідача для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів відповідні розрахунки та акти звіряння (т. 1, а. с. 87-249). Листами № 528/04 від 19.02.2024, № 342/04-01 від 22.02.2024, № 769/04-01 від 17.04.2024, № 886/04 від 18.03.2024, № 1244/04 від 15.04.2024, № 1220/04-01 від 19.06.2024, № 2059/04 від 20.06.2024, № 2743/04 від 22.08.2024, № 1695/04-01 від 03.09.2024, № 2619/вих від 24.09.2024, відповідач повернув позивачу розрахунки та акти звіряння розрахунків, без розгляду (т. 1, а. с. 17-21). Також листом № 80С914.012-326 від 06.09.2024 позивач просив відповідача перерахувати на рахунок позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за спірний період у добровільному порядку (т. 1, а. с. 110). У відповідь листом № 2619/вих від 24.09.2024 відповідач повідомив, що департаменту не передбачено видатків для відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг громадянам Житомирської міської об`єднаної територіальної громади за надані телекомунікаційні послуги на 2024 рік і що повертає отримані документи без розгляду (т. 1, а. с. 21 (на звороті)). Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення із відповідача 462 134,77 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 8 318, 43 грн інфляційних втрат та 2 468, 94 грн 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1, 2 ст. 509, ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки. Відповідно до ст.1 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати послуг зв`язку для визначеної цими Законами категорій осіб. Згідно з ч. 6 ст. 48 БК України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Пунктом 14 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 № 1789-VIII, ч.1 ст. 91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 20-4, зокрема: до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Реєстр осіб, які мають право на пільги" запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Зобов`язано Міністерство соціальної політики забезпечити внесення до Реєстру інформації про: осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою", "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про освіту", "Про прокуратуру", "Про Службу безпеки України", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про захист рослин", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", "Про охорону дитинства", "Про соціальний захист дітей війни", "Про культуру", Основ законодавства України про охорону здоров`я і пенсіонерів за віком. Відповідно до абз. 2 п. 1 Реєстру, останній складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад. Згідно з п. 3 Реєстру, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма 1 - пільга затверджується Мінсоцполітики. Відповідно до абз. 1 п. 4 Реєстру, уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію", Про захист персональних даних" мають право: отримувати від пільговиків документи, що підтверджують їх право на пільги; проводити перевірку достовірності поданих документів; отримувати відомості від пільговиків, а також від державних органів, де перебувають на обліку пільговики, підприємств та організацій, що надають послуги, житлово-експлуатаційних організацій... Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 затверджено "Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення". Пунктами 2, 3 Порядку визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України. Відповідно до п. 5 Порядку, розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, кількості малих групових будинків та дітей, які перебувають в них, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми. Пунктами 7-9 Порядку визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення подають щомісяця: до 25 числа регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць; до 8 числа заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на поточний місяць. Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення. Колегія суддів зазначає, що АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. В той же час, Департамент соціальної політики Житомирської міської ради є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п. 1.10. Положення про Департамент соціальної політики Житомирської міської ради, яке затверджене рішенням міської ради 21.12.2023 № 974 (т. 1, а. с. 22-29), Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, постановами Верховної ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України та Міністерства у справах війни, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, а також цим Положенням. Відповідно до пунктів 1.2 та 1.6. Положення, Департамент є підзвітним та підконтрольним міській раді, підпорядковується виконавчому комітету міської ради, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та міському голові; Департамент є головним розпорядником бюджетних коштів, а також інших коштів, спрямованих з державного та місцевих бюджетів на соціальний захист населення. Основними завданнями Департаменту відповідно до підпунктів 1, 3, 5, 12 пункту 2.1. розділу 2 Положення є: забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, соціальної підтримки ветеранів та членів їх сімей, дітей, внутрішньо переміщених осіб; призначення та виплата соціальної допомоги адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством; розроблення та організація виконання комплексних програм і заходів щодо поліпшення становища соціально вразливих верств населення; забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг, державними органами та іншими установами та організаціями щодо надання соціальної підтримки населенню тощо. Відповідно до підпунктів 1, 3, 4, 5 пункту 3.1. Положення, Департамент відповідно до делегованих повноважень: організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики, Мінветеранів з питань соціальної політики та забезпечує контроль за їх реалізацією; розробляє проєкт Комплексної міської програми соціального захисту населення, бере участь у підготовці пропозицій до проєктів програм соціально-економічного розвитку міста; вносить пропозиції щодо відповідного місцевого бюджету; забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів. Відповідно до підпунктів 1, 4, пункту 4.1. Положення, Департамент має право: отримувати в установленому законодавством порядку від інших структурних підрозділів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, їхніх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання делегованих повноважень; користуватись в установленому порядку інформаційними базами органів виконавчої влади, системами зв`язку та комунікації, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами. Також, як встановлено апеляційним судом, рішенням Житомирської міської ради від 13.01.2021 № 7 затверджено Порядок відшкодування витрат на надання пільг за послуги зв`язку окремим категоріям громадян Житомирської об`єднаної територіальної громади (т. 1, а. с. 42-44), який визначає механізм відшкодування витрат оператору телекомунікацій з місцевого бюджету за надані пільги з послуг зв`язку окремим категоріям громадян, які зареєстровані на території Житомирської об`єднаної територіальної громади. Відповідно до п. 2 Порядку головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення зазначених заходів є Департамент соціальної політики Житомирської міської ради. В той же час, рішенням Житомирської міської ради від 24.12.2020 № 35 затверджено Комплексну Програму соціального захисту населення Житомирської міської об`єднаної територіальної громади на 2021- 2025 роки та додатки до неї (т. 1, а. с. 45-88). Відповідно до абз. 2 розділу 8 Програми організаційну роботу щодо виконання визначених програмою заходів та контроль за ходом їх виконання здійснює Департамент соціальної політики Житомирської міської ради. Згідно з п. 4.3.1. додатку 1 до Програми забезпечення надання пільг окремим категоріям громадян мешканцям Житомирської міської об`єднаної територіальної громади з послуг зв`язку на протязі 2021-2025 років здійснюється Департаментом соціальної політики Житомирської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету. З огляду на викладене, саме відповідач є органом, до компетенції якого належить питання соціального захисту населення на території Житомирської міської об`єднаної територіальної громади. Іншого органу, створеного для виконання зазначених функцій, судом не встановлено. Апеляційний господарський суд, враховуючи приписи законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вважає, що саме відповідач має законодавчо встановлений обов`язок по відшкодуванню або фінансуванню пільг з послуг зв`язку, наданих у спірному періоді. Відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги. Матеріалами справи підтверджується, що в період з січня по серпень 2024 позивач надав послуги зв`язку на суму 462 134, 77 грн споживачам, які проживають на території м. Житомир та належать до пільгових категорій громадян (т. 1, а. с. 178-248). Тобто у позивача виникло право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). Із урахуванням того, що відповідач не виконав своїх зобов`язань з відшкодування пільгової вартості послуг зв`язку за період з січня по серпень 2024 у розмірі 462 134,77 грн, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19. Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства, а тому посилання відповідача на відсутність між сторонами відповідного договору на 2024, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на зміни в законодавстві щодо передачі Пенсійному фонду України повноважень, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" з 01.01.2023 органам Пенсійного фонду України передано функції в частині призначення, нарахування і виплати житлових субсидій і пільг на житлово-комунальні послуги, крім пільг з оплати послуг звязку. В той же час, колегія суддів зазначає, що ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17). Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Зокрема, у п. 3.2 рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Згідно з практикою ЄСПЛ, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України"). У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Враховуючи викладене, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надавались позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок. Як наслідок, уповноважений на те державою орган (відповідач), в силу закону, має відшкодувати такі витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 8 318, 43 грн інфляційних втрат та 2 468, 94 грн 3 % річних, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови). Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунків позивача, встановив, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильним, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 468, 94 грн за період з 26.09.2024 по 29.11.2024 та інфляційних втрат за жовтень 2024 в сумі 8 318, 43 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В той же час, посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22, 02.03.2021 у справі №640/21817/18, від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 та від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 є безпідставним, оскільки правовідносини у зазначених справах і даній справі не є подібними, а фактичні обставини справ є різними. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на висновки, викладені у рішеннях суду першої інстанції та постановах суду апеляційної інстанції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України. Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції. Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 у справі № 906/1249/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради - без задоволення. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2025 у справі № 906/1249/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складено 13 травня 2025 Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В.