Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/1172/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/328/25 Справа № 216/1172/24 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/1172/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саєнко Дмитро Миколайович, до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саєнко Дмитро Миколайович, на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року, встановив: У лютому 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саєнко Д.М., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Позов обґрунтований тим, що 26 березня 2022 позивач уклала шлюб з відповідачем. Від сімейних відносин у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає. 07 травня 2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ по справі №216/2089/21 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та гарантовано не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття. Постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.06.2021 року відкрито виконавче провадження №65631721. Постановою державного виконавця від 11.06.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, з доходів боржника утримувались за місцем роботи аліменти у розмірі 33,3%. ІНФОРМАЦІЯ_5 старша дитина досягла повноліття, внаслідок чого, з урахуванням ч.3 ст. 183 сімейного кодексу України, аліменти за судовим наказом №216/2089/21 стягуються за вирахуванням частки, яка припала на повнолітнього, тобто на молодшу неповнолітню дитину стягуються аліменти у розмірі 1/6 частки від доходу відповідача. Матеріальне становище відповідача змінилось, оскільки він більше не сплачує аліменти на утримання сина, і наразі розмір стягуваних аліментів на утримання доньки становить 1/6 частки від усіх видів доходу. Шлюб розірвано 18.01.2024 року. Таким чином, сімейний стан відповідача також змінився, він не одружений. У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що аліменти на рівні 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача на утриманні неповнолітньої дитини, буде забезпечено на належному рівні. З урахуванням викладеного, просить суд збільшити розмір стягнутих аліментів з 1/6 частки до 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року позов ОСОБА_1 залишений без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саєнко Д.М., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на теперішній час матеріальне становище відповідача змінилося, оскільки він більше не сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який досяг повноліття, і, наразі, розмір стягнутих аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 становить 1/6 частку від усіх видів доходу відповідача. Відповідно листа військової частини НОМЕР_1 від 22.09.23 вих. №325 військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 (яка знаходиться на фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 згідно наказу № 177 від 30.08.2023 року вибув до нового місця служби Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил України м. Київ, внаслідок чого у відповідача збільшилася заробітна плата за новою посадою, що також підтверджується інформацією зі звіту про здійснення відрахувань та виплат. 18 січня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Посилається, що сімейний стан відповідача також змінився, він не одружений. На даний час він працевлаштований, працездатний, має регулярний та стабільний заробіток, інших утриманців та зобов`язань не має. Вважає, що, враховуючи зміну матеріального та сімейного стану має можливість надавати матеріальну допомогу у більшому розмірі. Зазначає, що неповнолітня дитина в свою чергу, у зв`язку із своїм зростанням, постійно розвивається, потребує залучення педагогів та вчителів для розвитку, зростають потреби при відвідуванні шкоди, які потребують більших матеріальних витрат. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. 19 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» від 19 червня 2024 року № 3831-IX. (далі по тексту Закон № 3831-IX) Відповідно п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3831-IX установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 3831-IX) визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга у даній справі подана до набрання чинності Законом № 3831-IX. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно ч. 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає. Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції прийняв до уваги, що зазначені позивачем обставини не відносяться до істотних в розумінні статті 192 СК України та не є підставою для збільшення розміру аліментів, належних та допустимих доказів, які б свідчили, що у неї значно змінилося матеріальне становище, позивачем не надано, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявленого позову. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України). Відповідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Разом із тим, стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, згідно з частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Крім того, відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Аналогічний висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 766/5464/16-ц. Так, встановлено, що судовим наказом Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та гарантовано не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття. На теперішній час, з огляду на досягнення сином позивачки та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, відповідач у справі ОСОБА_2 припинив сплачувати аліменти на його утримання, що свідчить про покращення його матеріального стану. Згідно із звітом про здійснення відрахування та виплати ОСОБА_2 є військовослужбв/ч НОМЕР_1 ), йому нараховується заробітна плата, відсоток (частка) утриманої суми на сплату аліментів за період з січня 2023 року по травень 2023 року становить 33,3%, за період з червня 203 року по серпень 2023 року 16,65%. Аналізуючи обставини справи, колегія суддів апеляційного суду також враховує, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з матір`ю. Виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір. Апеляційний суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18, які фактично зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Таким чином, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених СК України. На час розгляду справи судом встановлена зміна сімейного стану ОСОБА_2 та зміна його матеріального стану у зв`язку з досягненням старшим сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття та припиненням сплати аліментів на його утримання. Вказане судом першої інстанції не прийнято до уваги, внаслідок чого оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саєнко Д.М., та приходить до висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде визначення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На думку апеляційного суду, саме такий розмір буде відповідати інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Відповідно п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на те, що судом першої інстанції оскаржуване рішення було ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів. Згідно п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивача звільнено від сплати судового збору в даній справі відповідно пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи вищезазначене та те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та задоволення її позову, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 1211,20 гривень та 1 816,80 гривень у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саєнко Дмитро Миколайович, задовольнити. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини задовольнити. Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно судового наказу, виданого Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 07 травня 2021 року по справі №216/2089/21, збільшивши їх розмір з 1/6 до 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 1211,20 гривень та витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1816,80 гривень, а всього 3 028 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста