Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/3706/18

12.05.25 22-ц/812/759/25 Провадження № 22-ц/812/759/25 П О С Т А Н О В А іменем України 05 травня 2025 року м. Миколаїв справа № 473/3706/18 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О., із секретарем Травкіною В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену 14 березня 2025 року суддею Лузан Л.В. в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 17 березня 2025 року), у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У лютому 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Вуїв О.В. подав до суду зазначену вище скаргу, в якій просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту та зобов`язати зняти арешт належного йому рухомого та нерухомого майна, накладений постановою від 05 травня 2023 року. На обґрунтування скарги зазначено, що на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 57711341 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно та до повноліття дітей, відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2018 року. В порядку виконання вищевказаного рішення суду ОСОБА_1 здійснював переказ грошових коштів стягувачці, але в зв`язку з відсутністю документального підтвердження виконання боржником свого обов`язку щодо утримання дітей, державний виконавець нарахував боржнику заборгованість за аліментами, виніс постанови про встановлення тимчасових обмежень та наклав арешт на рухоме та нерухоме майно боржника (постанова від 05 травня 2023 року), та вніс відомості щодо нього до Єдиного реєстру боржників. У подальшому, після надання заявником доказів щодо сплати аліментів, державним виконавцем були скасовані тимчасові обмеження, внесені відповідні зміни до Єдиного реєстру боржників, знятий арешт з рухомого майна, а саме автомобіля марки Mercedes-Benz Vario 815-D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Проте інше майно залишилося під арештом з метою забезпечення виконання рішення суду. Наразі у заявника виникла необхідність продати належний йому автомобіль марки Mercedes-Benz Vario 614-D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , проте при зверненні до Територіального сервісного центру № 4844 РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області, отримав повідомлення про неможливість відчуження транспортного засобу в зв`язку з наявною забороною на вчинення відповідної дії, встановленою державним виконавцем постановою від 05 травня 2023 року. Посилаючись на відсутність заборгованості за аліментами, а отже на безпідставність подальшого продовження арешту майна, ОСОБА_1 просив про задоволення скарги. Державний виконавець Кашарайло К.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на те, що у даному випадку зняття арешту можливе лише за умови, якщо виконання рішення про стягнення аліментів може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у заявника існувала заборгованість зі сплати аліментів, у зв`язку із чим і був накладений арешт на його майно. Доказів того, що виконання рішення суду про стягнення аліментів може бути забезпечено в іншій спосіб, ніж застосування арешту на вищевказаний транспортний засіб, заявником не надано. При цьому, з матеріалів справи вбачається та підтверджено заявником у судовому засіданні, останній не має постійного офіційного доходу. Доказів наявності в нього грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду про сплату аліментів заявником не надано. Аргументи заявника щодо можливості накладення арешту на інший транспортний засіб з метою забезпечення виконання рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки, як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні, автомобіль був відчужений ним за довіреністю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвал суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та задовольнити його скаргу. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована необ`єктивністю та упередженістю суду першої інстанції. Узагальнені доводи інших учасників Начальник Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буланча О.В. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначала, що станом на 01 квітня 2025 року у боржника наявна заборгованість по аліментах в сумі 29 692,39 грн., що перевищує сумарну кількість платежів понад чотири місяці. Враховуючи те, що боржник є недобросовісним платником аліментів вважає, що зняття арешту з майна є передчасним і може ускладнити подальше виконання рішення суду. 2.

Мотивувальна частина Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , який просив про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 57711341 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно та до повноліття дітей, відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2018 року. У межах вказаного виконавчого провадження 05 травня 2023 року старшим державним виконавцем Вознесенського відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло К.С. винесено, зокрема, постанову про арешт майна боржника, з огляду на наявність заборгованості, яка станом на 01 травня 2023 року складає 31 562,64 грн. В подальшому, в зв`язку погашенням боржником заборгованості за аліментами, постановою старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло К.С. винесено постанову про зняття арешту з майна, відповідно до якої знятий арешт з рухомого майна, а саме з автомобіля марки Mercedes-Benz Vario 815-D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Інше майно залишилося під арештом з метою забезпечення виконання рішення суду. Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру № 4844 РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області станом на 19 лютого 2025 року за ОСОБА_1 зареєстрований на праві власності транспортний засіб автомобіль марки Mercedes-Benz Vario 614-D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу СГ №4065 від 25 листопада 2021 року. Згідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна на вищевказаний транспортний засіб накладено обтяження Вознесенським відділом Вознесенського відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно постанови від 05 травня 2023 року, виконавче провадження № 57711341, строком до 17 травня 2028 року. 24 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з належного йому транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes-Benz Vario 614-D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , посилаючись на необхідність відчуження вказаного транспортного засобу. Станом на лютий 2025 року заборгованість у ОСОБА_1 зі сплати аліментів відсутня. У повідомленні від 03 лютого 2025 року начальник Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначав про відсутність законних підстав для зняття арешту з вищевказаного автомобіля. Такого висновку начальник Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) дійшов з тих підстав, що арешт на майно боржника було накладено у зв`язку з існуванням заборгованості зі сплати аліментів. З матеріалів справи вбачається та підтверджено заявником у судовому засіданні, що останній не має постійного офіційного доходу. Доказів наявності в нього грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду про сплату аліментів заявником не надано. Доказів, що виконання рішення суду про стягнення аліментів може бути забезпечено в іншій спосіб, ніж застосування арешту на вищевказаний транспортний засіб, заявником не надано. Аргументи заявника щодо можливості накладення арешту на інший транспортний засіб з метою забезпечення виконання рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки, як пояснив останній у судовому засіданні, автомобіль був проданий ним за довіреністю. Позиція апеляційного суду Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України). Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"). На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Підстави для зняття арешту з майна наведені у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, відповідно до пункту 7 частини четвертої вказаної статті підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Оскільки забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним, то арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення такого виконання, і гарантії його виконання до досягнення дітьми повноліття в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, повинні бути беззаперечними. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Крім того, 02 травня 2025 року до апеляційного суду надійшло клопотання В.о. начальника відділу ДВС Д.Багній про розгляд справи без участі представника. Одночано суд повідомлено про те, що 30 квітня 2025 року заявник ОСОБА_1 погасив наявну заборгованість у розмірі 35 100 грн. До заяви додано копію платіжної інструкції про сплату боргу. За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 визнав наявну у нього заборгованість зі сплати аліментів та погодився з визначеної державним виконавцем сумою боргу. Отже, приймаючи рішення за скаргою ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно статті 375 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Однак, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, понесені ним витрати при поданні апеляційної скарги, залишаються за його рахунок. сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: Т.Б.Кушнірова Н.О.Шаманська --------------------------------- Повну постанову складено 12 травня 2025 року