Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/9369/24

12.05.25 22-ц/812/787/25 Єдиний унікальний номер судової справи 487/9369/24 Номер провадження 22-ц/812/787/25 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 12 травня 2025 року місто Миколаїв справа №487/9369/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 березня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Гаврасієнка В.О. в приміщені цього ж суду в м. Миколаєві, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення недоотриманої суми пенсії в порядку спадкування за законом, установив: 23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Кійка Є.А. звернулися до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення по 1/2 недоотриманої суми пенсії померлої матері ОСОБА_3 в порядку спадкування в розмірі по 223 510,48 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк померла їх мати ОСОБА_3 , яка була зареєстрована в м. Донецьк і внаслідок тимчасової окупації Донецької області зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа в м. Первомайську Миколаївської області і отримувала пенсію у Первомайському підрозділі Пенсійного фонду України, підпорядкованому Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Після смерті матері позивачі звернулись до приватного нотаріуса для відкриття спадщини та нотаріусом видано свідоцтво про спадщину згідно якого спадкоємцями померлої ОСОБА_3 є донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , які в рівних частках по 1/2 спадкують пенсійні кошти в сумі 341698,02 грн недоотриманої пенсії. Зазначені пенсійні кошти належать спадкодавцю на підставі довідки № 1400-0401-8/32498 виданої 15 квітня 2024 року ГУ ПФУ в Миколаївській області на запит приватного нотаріуса Фесик С.В. Згідно листа ГУ ПФУ в Миколаївській області від 20 березня 2024 року №1400-0401-8/24521 остання виплата пенсії померлій ОСОБА_3 була здійснена за квітень 2016 року в сумі 7312,15 грн. З травня 2016 року пенсійні виплати було припинено. Позивачі вказували, що до складу спадщини померлої ОСОБА_3 фактично увійшли лише недоотримані пенсійні виплати за період не більше 3 років з дати звернення нотаріуса з 19 березня 2016 по листопад 2023 року дату смерті спадкодавця, але згідно закону мають увійти всі недоотримані пенсійні кошти з моменту припинення виплат з травня 2016 року по дату смерті в листопаді 2023 року. Посилаючись на порушення своїх прав на виплату недоотриманої пенсії, як спадщини, в повному обсязі з моменту припинення виплат з травня 2016 року по квітень 2021 року, позивачі просили позов задовольнити. У відзиві на позов, ГУ ПФУ в Миколаївській області, заперечуючи проти позову вказували, що з 01 серпня 2014 року по 30 квітня 2016 року ОСОБА_3 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області та отримувала пенсію у разі втрати годувальника, призначену відповідно до довідки управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області від 24 грудня 2014 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. 13 квітня 2016 року вона була знята з обліку у зв`язку з непідтверженням місця фактичного проживання особи. В результаті інформаційного обміну даними по внутрішньо переміщеним особам між органом соціального захисту населення та органом пенсійного фонду України по пенсійній справі автоматично проведено блокування виплати з 01 травня 2016 року. ОСОБА_3 за період з травня 2016 року по день смерті, а саме 23 жовтня 2023 року до органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталась. Приписами статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. На запит приватного нотаріуса від 20 березня 2024 року ГУ ПФУ в Миколаївській області було надано відповідь щодо неодержаної за життя пенсії за період з 13 травня 2021 року по 31 жовтня 2023 року, яка визначена відповідно до ст.46 зазначеного вище Закону, тобто з урахуванням дати звернення до органу Пенсійного Фонду України. Отже суму недоотриманої пенсії розраховано відповідно до норм статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням частки спадкового майна 1/2 частки, яка становить 162 191,78 грн за період 13 травня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та включено до переліку боргів, виплату якої буде проведено у порядку, визначеному Порядком 1165. Відповідач звертав увагу, що другий спадкоємець станом на дату надання відповіді до органів Пенсійного фонду України з питанням виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 не звертався. ГУ ПФУ в Миколаївській області наполягав, що недоотримана пенсія за минулий час у зв`язку зі смертю пенсіонера, яка не була нарахована і не була включена у відомості на виплату у місяці смерті виплачується з урахуванням вимог статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто період недоотриманої пенсії визначається з урахуванням дати звернення до територіального органу Пенсійного Фонду України, з усіма необхідними документами, зокрема із свідоцтвом про право на спадщину, але не більше ніж за три роки. Тому відповідач вважав, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 складає 341 698,02 грн., який розраховано за період з 13 травня 2021 року по 31 жовтня 2023 року. За період з 01 травня 2016 року по 18 березня 2021 року недоотримана пенсія ОСОБА_3 відсутня. Відтак вимога позивачів про стягнення недоотриманої суми пенсії померлої ОСОБА_3 за період з 01 травня 2016 року по 18 березня 2021 року в сумі 447020,96 грн є необґрунтованою та безпідставною, а отже не підлягає задоволенню, а дії відповідача відповідають нормам чинного законодавства. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відповіді на відзив представник позивачів - адвокат Кійко Є.О. зазначав, що протягом всього періоду з 2016 року по 2023 рік відповідач здійснював нарахування пенсійних виплат ОСОБА_3 , що відображено у роздруківках її особового пенсійного рахунку. Звертав увагу на те, що у вкладених роздруківках є розділ «Особливість» в якому міститься один із підрозділів ВПО не зареєстрована навпроти якого зазначено статус «не встановлено». Тому відповідач не може посилатись на припинення виплат пенсії внаслідок непідтвердження місця фактичного проживання особи, оскільки такий статус отримувача пенсії не було зазначено у облікових документах ОСОБА_3 в Пенсійному фонді. Також вказував, що померлій була призначена пенсія не за віком, а в результаті втрати годувальника чоловіка ОСОБА_4 , який мав інвалідність першої групи внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, яка була призначена в порядку ст.37, 47-50 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено довічну виплату пенсії в разі втрати годувальника і не передбачено припинення виплати цього виду пенсії. Зазначав, що згідно законодавства України суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 1/2 частку недоотриманої суми пенсії, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 223510,48 грн. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 1/2 частку недоотриманої суми пенсії, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 223510,48 грн. Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1788,50 грн кожному. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що право позивачів на недоотриману пенсію у встановленому розмірі закріплено законом, але спадкове майно отримано не було, тому права позивачів підлягають захисту шляхом стягнення за даним судовим рішенням недоотриманих коштів. Додатковим рішення цього ж суду від 14 березня 2025 року стягнуто з ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000 грн. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ГУ ПФУ в Миколаївській області оскаржив рішення суду в апеляційному порядку та просив скасувати й прийняти постанову про відмову у позові. Скаргу обґрунтував невідповідністю висновків суду обставинам справи та положенням чинного законодавства в сфері державного пенсійного страхування, цивільного та цивільно-процесуального законодавств, а саме, ігноруванням наданих ним заперечень проти позову, виклавши доводи в апеляційній скарзі аналогічні з доводами у відзиві на позов. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Кійко Є.А., не погодився з доводами скарги, посилаючись на їх необґрунтованість. В судове засідання апеляційного суду сторони не явилися, до апеляційного суду подали заяви про розгляд без їхньої участі. Апеляційний суд з огляду на приписи частини другої статті 372 ЦПК України вважав, що неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк Донецької області померла мати позивачів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію в разі втрати годувальника, призначену відповідно до законодавства. Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, що складається з недоотриманої пенсії. З метою отримання спадщини ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою і необхідними документами. 20 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. направлено запит до ГУ ПФУ України в Миколаївській області щодо надсилання довідки з відомостями про розмір нарахованої пенсії, що не була отримана спадкодавцем. Згідно повідомлення начальника ГУ ПФУ в Миколаївській області від 15 квітня 2024 року сума недоодержаної за життя пенсії (інших соціальних виплат) ОСОБА_3 за період з 01 березня 2021 року по 31 жовтня 2023 року становить 341698,02 грн, яка розрахована відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 14 травня 2024 приватним нотаріусом спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно пенсійні кошти у сумі 341698,02 грн, які належали до сплати померлій згідно довідки, виданої ГУ ПФУ в Миколаївській області від 15 квітня 2024 року за № 1400-0401-8/32498. Встановивши такі обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачі, як спадкоємці за законом, які в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті своєї матері, мають право на отримання нарахованої, але не отриманої ОСОБА_3 за життя пенсії. Судом також установлено, що з 01 травня 2016 року ОСОБА_3 пенсійні виплати були припиненні на підставі листа Первомайського РВ УДМС України в Миколаївській області щодо осіб, які фактично не проживають за місцем перебування в м. Первомайську Миколаївської області направленого до уповноважених органів для прийняття рішення щодо зняття обліку ОСОБА_3 . Згідно повідомлення заступника начальника ГУ ПФУ в Донецькій області від 18 березня 2024 року ОСОБА_3 перебувала на обліку в управлінні ПФУ у Ворошилівському районі м. Донецька та отримувала пенсію по втраті годувальника. 18 вересня 2014 року пенсійну справу ОСОБА_3 знято з обліку у зв`язку з переведенням до Первомайського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області. Згідно довідки начальника ГУ ПФУ в Миколаївській області від 09 жовтня 2024 року за матеріалами електронної пенсійної справи розмір пенсії ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2023 року складає 773 818,59 грн. У зв`язку з тим, що на день смерті ОСОБА_3 виплату пенсії було припинено, пенсія з 01 травня 2016 року не нараховувалась, тому розмір недоотриманої пенсії визначався відповідачем у відповідності до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після звернення одного із позивачів з заявою про її отримання. На частку недоотриманої пенсії ОСОБА_3 з 01 березня 2016 року по 18 березня 2021 року відповідачем відомостей нотаріусу не надано, і у зв`язку з тим, що сума недоотриманої за життя ОСОБА_3 пенсії є спірною, а тому нотаріус був позбавлений можливості видати свідоцтво, оскільки відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 із змінами та доповненнями при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Приписи частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачі успадкували право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу ПФУ не впливає на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат. Видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю у задоволенні позову про стягнення усіх нарахованих сум. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання. Судом установлено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мала статус внутрішньо переміщеної особи. У відповідь на запит приватного нотаріуса ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило, що сума недоодержаної за життя пенсії (інших соціальних виплат) ОСОБА_3 за період з 01 березня 2021 року по 31 жовтня 2023 року становить 341 698,02 грн. Приватним нотаріусом спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, у відповідності до якого розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії складає 341 698,02 грн. Відповідач не доводив, що нараховані суми пенсії не були виплачені з вини ОСОБА_3 . Розраховуючи заборгованість з пенсійних виплат за період з травня 2016 року по квітень 2021 року позивачі взяли за основу довідку ГУ ПФУ в Миколаївській області від 09 жовтня 2024 року №1400-0401-8/82409 складену за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2023 року. Апеляційний суд бере до уваги, що ГУ ПФУ в Миколаївській області не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру недоотриманої пенсії спадкодавця. Враховуючи ту обставину, що відповідач визнає, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 обліковується загальний борг з нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01 травня 2016 року по квітень 2021 року у розмірі 447 020, 96 грн, апеляційний суд, враховуючи стандарти доказування у цивільній справі, баланс прав та інтересів сторін спору, дійшов висновку, що розмір загального боргу з нарахованої та невиплаченої пенсії судом першої інстанції визначено правильно. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, оскільки його ухвалено з дотриманням вимог матеріального закону, який регулює спірні правовідносини, та дотриманням вимог процесуального законодавства. Додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2025 року ГУ ПФУ в Миколаївській області не оскаржував, тому воно відповідно до приписів статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду. З матеріалів справи убачається, що позивачами було подано позовну заяву в електронній формі і відповідно застосовано коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у розмірі 3 577 грн. (4470, 21 х 0,8). ГУ ПФУ В Миколаївській області шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернулося до суду із апеляційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2025 року та сплатило за подану апеляційну скаргу 4 292 грн 40 коп. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подачу апеляційної скарги ставка судового збору становила 5 364 грн 25 коп. (150% 4470, 21*150% грн* 0,8). Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Системне тлумачення зазначеної норми дає можливість дійти висновку, що вказаний коефіцієнт підлягає застосуванню одноразово, тобто розмір судового збору розраховується без врахування фактично сплаченого судового збору за звернення до суду першої інстанції. Отже, з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню недоплачений розмір судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 071 грн 85 коп. (5 364, 25 грн - 4 292,40 грн). Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 березня 2025 року залишити без змін. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159) в дохід держави недоплачений розмір судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 071 (одна тисяча сімсот одна) грн 85 коп. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повна постанова складена 12 травня 2025 року.