Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/44633/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/44633/24 Суддя першої інстанції: Жук Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді доповідача - Штульман І.В., суддів - Кобаля М.І., Черпака Ю.К., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство "Інфоресурс", про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач; МОН України), третя особа - Державне підприємство "Інфоресурс" (далі - третя особа; ДП "Інфоресурс"), в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, пов`язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО), за яких у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО освіти від 27 серпня 2024 року №215493 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти (навчання); - визнати протиправними дії МОН України щодо невнесення до системи ЄДЕБО інформації щодо ОСОБА_1 в частині послідовності здобуття освіти (навчання); - зобов`язати МОН України забезпечити внесення змін до системи ЄДЕБО, за яких у довідці про здобувача освіти щодо ОСОБА_1 у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII "Про освіту"" (далі - Закон №2145-VIII) відображалося значення "Так, не порушує". В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27 серпня 2024 року було сформовано довідку №215493 про здобувача освіти ОСОБА_1 за даними ЄДЕБО, в якій зазначено, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. Позивач вважає таку інформацію протиправною, оскільки на підставі наказу Національного транспортного університету (далі - НТУ) від 23 серпня 2024 року №664 він зарахований студентом та навчається за денною формою навчання і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше ним здобутий. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, Халько Вікторія Анатоліївна , - представник МОН України, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Свою позицію представник відповідача обґрунтовує тим, що факт присвоєння особі ступеня вищої освіти не в повній мірі відповідає вимогам пункту першого частини третьої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (далі - Закон №3543-XII), в яких законодавець визначив здобуття освіти на рівні, що є вищим ніж раніше здобутий рівень (не ступінь) освіти. Халько В.А. відмітила, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі, у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти, а відтак, особа яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. 19 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року - без змін. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. ОСОБА_1 звернув увагу, що здобутий рівень освіти встановлюється за результатами проведеної атестації та підтверджується офіційним документом про освіту: свідоцтвом, атестатом - у випадку, що стосується здобуття середньої освіти; дипломом - у випадку, що стосується здобуття вищої освіти. Відмітив, що у 2016 році він дійсно був зарахований на контракт на заочну форму навчання за освітнім рівнем бакалавра до Київського національного торговельно-економічного університету (далі - КНТЕУ) за спеціальністю «Маркетинг», проте навчання не закінчив, оскільки 20 січня 2020 року був відрахований з навчального закладу у зв`язку із сімейними обставинами. Позивач ОСОБА_1 зазначив, що НТУ виконує виключно технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних Електронної бази. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. За приписами частини другої статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 08 травня 2025 року. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 21 квітня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про прискорення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу представника МОН України необхідно залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року - без змін, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 01 вересня 2016 року був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до КНТЕУ та в подальшому відрахований 20 січня 2020 року. Офіційний документ, який засвідчує здобуття освітнього (кваліфікаційного) ступеня здобувачем вищої освіти в КНТЕУ та має законодавчу визначену форму, а саме диплом про вищу освіту будь-якого рівня та ступеня,- ОСОБА_1 не отримав. На підставі наказу Національного транспортного університету (далі - НТУ) від 23 серпня 2024 року №664, рішенням Приймальної комісії від 23 серпня 2024 року, ОСОБА_1 зарахований студентом 1 курсу, денної форми здобуття освіти до НТУ для здобуття ступеня бакалавра на основі повної загальної середньої освіти за спеціальностями та освітніми програмами за кошти фізичних та/або юридичних осіб. З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок №560), для отримання довідки з ЄДЕБО позивач ОСОБА_1 звернувся до НТУ та 27 серпня 2024 року отримав довідку №215493, сформовану на підставі даних, що містяться в Реєстрі документів про освіту та картках фізичних осіб. У полі «Інформація про документи про освіту» вказаної довідки зазначено про здобуття позивачем ОСОБА_1 таких рівнів освіти: - базової загальної середньої освіти (свідоцтво про базову загальну середньою освіту від 12 червня 2013 року серії НОМЕР_1 ); - повної загальної середньої освіти (атестат про повну загальну середню освіту від 30 травня 2015 року серії НОМЕР_2 ). У полі «Інформація про поточне здобуття освіти» зазначено зарахування на денну форму здобуття освіти до НТУ для здобуття ступеня бакалавра. Проте, у полі довідки з ЄДЕБО від 27 серпня 2024 року №215493 проставлена відмітка про те, що позивачем ОСОБА_1 порушена послідовність отримання освіти, визначена частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. На звернення ОСОБА_1 від 18 вересня 2024 року до МОН України про виправлення відомостей ЄДЕБО, листом від 24 вересня 2024 року відповідач відмовив у задоволенні вимог вказаної заяви, у зв`язку з непослідовним порядком здобуття освіти позивачем. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії МОН України щодо зазначення у довідці від 27 серпня 2024 року №215493 про здобувача освіти ( ОСОБА_1 ), за даними ЄДЕБО, поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є протиправним. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що МОН України та ДП "ІНФОРЕСУРС",- технічний адміністратор ЄДЕБО, мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги представника МОН України, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначає та регулює Закон України від 05 вересня 2017 року №2145-VIIІ "Про освіту" (далі - Закон №2145-VIIІ). Згідно з частиною другою статті 10 Закону №2145-VIIІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) рівнями освіти є: - дошкільна освіта; - початкова освіта; - базова середня освіта; - профільна середня освіта; - перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; - другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; - третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; - фахова передвища освіта; - початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; - перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; - другий (магістерський) рівень вищої освіти; - третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIIІ визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти. Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01 липня 2014 року №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII). Рівні та ступені вищої освіти передбачені статтею 5 Закону №1556-VII. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: - початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; - перший (бакалаврський) рівень; - другий (магістерський) рівень; - третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Частиною другою статті 5 Закону №1556-VІІ здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва; Згідно приписів частини четвертої статті 5 Закону №1556-VІІ бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів Європейської кредитно трансферно-накопичувальної системи (далі - ЄКТС). Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. Отже, освітній ступінь (рівень) «бакалавр» присуджується закладом вищої освіти лише у разі успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон №3543-XII. Приписами пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Отже, право на відстрочку виникає у випадку, якщо військовозобов`язаний здобуває рівень освіти вищий за раніше здобутий, який повинен підтверджуватись відповідним дипломом. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що законодавцем граматична конструкція норм Закону №3543-XII викладено, як така, що вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти. Ключовим є розуміння терміну "здобутий" означає "вже завершений", у свою чергу "здобуває" вказує на процес, який триває. Законодавство України про освіту, зокрема Закон №2145-VIIІ, чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома. На переконання суду апеляційної інстанції, законодавець однозначно використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти. Так, незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Це положення закріплене в статті 23 Закону №3543-ХІІ, яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий. Отже, Закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що в жодному із зазначених вище нормативних актів не встановлено будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу. Як встановлено вище, 30 травня 2015 року позивач ОСОБА_1 закінчив навчання у закладі загальної середньої освіти - Гімназія №39 Деснянського району міста Києва, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 (а.с.11, 13). У 2016 році позивач ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Київського національного торговельно-економічного університету, звідки 20 січня 2020 року був відрахований, не закінчивши навчального процесу та не отримавши диплома про здобуття відповідного рівня освіти. На підставі наказу Національного транспортного університету від 23 серпня 2024 року №664, рішення Приймальної комісії від 23 серпня 2024 року, протоколу №74, позивач ОСОБА_1 зарахований студентом 1 курсу денної форми навчання до НТУ для здобуття ступеня бакалавра на основі повної загальної середньої освіти за спеціальностями та освітніми програмами за кошти фізичних та/або юридичних осіб (а.с.10). З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, поточне здобуття позивачем ОСОБА_1 вищої освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки станом на 23 серпня 2024 року офіційний рівень його освіти - базова середня освіта. Враховуючи викладене вище, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком Київського окружного адміністративного суду, що зазначення у довідці 27 серпня 2024 року № 215493 про здобувача освіти за даними ЄДЕБО стосовно ОСОБА_1 , що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, є протиправним. Крім того, 16 жовтня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України №630 затверджено «Положення про Міністерство освіти і науки України» (далі - Положення №630). В пункті 1 Положення №630 зазначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (абзац перший). Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (абзац другий). Пунктом другим Положення №620 передбачено, що МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Згідно з підпунктом 78 пункту 4 Положення №630 МОН України забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції. Як встановлено вище, суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом №2145-VIII. Відповідно до частини першої статті 74 Закону №2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база). Порядок функціонування ЄДЕБО визначено Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року №620, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за №1132/32584 (далі - Положення №1132/32584). Відповідно до пункту 1 розділу І Положення №1132/32584, це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Відповідно до пункту 5 розділу І Положення №1132/32584 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором ДП «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №1132/32584, зокрема, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису. Адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО. Отже, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава, розпорядником ЄДЕБО є МОН України, а технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Обробка і захист інформації здійснюються в ЄДЕБО відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації, що перебуває у власності держави. Таким чином, саме МОН України та технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС", мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VІІ. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що процес здобуття освіти позивачем ОСОБА_1 є послідовним у розумінні пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ та частини другої статті 10 Закону №2145-VІІІ, проте МОН України, в порушення чинного законодавства України, не забезпечило належного функціонування системи ЄДЕБО, що призвело до неможливості позивачу отримати відстрочку від призову на період навчання. Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2019 року у справі №855/21/19 вказав, що Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року №512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають. Принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. Беручи це до уваги, особа може впевнено планувати свої дії. З наведеного вбачається, що принцип правової визначеності фактично означає, що кожна особа повинна мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах. Це вимагає щоб правила або нормативні акти суб`єктів владних повноважень були чітко визначені та оголошені. Суд апеляційної інстанції вважає, що одностороння зміна підходу до тлумачення норм законів Міністерством освіти і науки України є порушенням цього принципу, оскільки створює нестабільність і непередбачуваність правового регулювання. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (пункт 1 статті 6 Конвенції). Для дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II). Враховуючи викладене вище, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що дії МОН України пов`язані із зазначенням у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 27 серпня 2024 року №215493 відомостей про порушення позивачем ОСОБА_1 послідовності навчання є протиправними. Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 є зобов`язання МОН України вжити заходи щодо внесення змін до ЄДЕБО інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО стосовно позивача у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» було зазначено "Так, не порушує". Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №320/44633/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач І.В. Штульман Судді М.І. Кобаль Ю.К. Черпак