Постанова 4854 № 420/3720/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3720/24 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В. Дата і місце ухвалення 30.07.2024 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент з питань виконання кримінальних покарань України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент з питань виконання кримінальних покарань України, в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 120 000 грн., встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно; - стягнути з Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на користь ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди у розмірі 120000 грн., встановлену постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22.03.2022 постановою КМУ № 350, із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно; - зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та провести виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 120000 грн., на підставі постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22.03.2022 постановою КМУ № 350, із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно. 02 квітня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 13.05.2022 року. Зобов`язано Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 13.05.2022 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції та ухвалою про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду, Державна установа «Північна виправна колонія (№90)» подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, а також скасувати ухвалу про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення додаткової виплати за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року. При цьому, позивач звільнений зі служби 23.02.2023 року та з вимогою щодо виплати йому додаткової грошової винагороди, у відповідності до Постанови №168, до установи не звертався, а до суду з позовом звернувся лише у січні 2024 року без заяви про поновлення строку, тобто, поза межами строків, визначених ст.122 КАС України та ст.233 КЗпПУ. Крім того, апелянт зазначав про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової грошової допомоги за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року у відповідності до Постанови №168, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження несення позивачем служби у спірний період, які б надавали йому право на виплату додаткової грошової винагороди. Скаржник наголошує, що ДУ «Північна виправна колонія (№90)» розташована на території Херсонської міської територіальної громади, яка до 11.11.2022 року входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309. З метою соціального захисту персоналу на період тимчасової окупації, з 14.05.2022 року було оголошено простій у роботі установи до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи. За таких обставин, з 14.05.2022 року по 11.11.2022 року ДУ «Північна виправна колонія (№90)» фактично не здійснювала жодну діяльність, її робота була зупинена. Також, апелянт звертає увагу суду на те, що з початку дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та до моменту отримання відповідних роз`яснень від контролюючого органу, установа продовжувала здійснювати свої правозастосовні та правоохоронні функції на території м. Херсон, але у зв`язку з тим, що колишнє керівництво установи після наказу Міністерства юстиції України про простій установи, продовжувало виконувати свої функції співпрацюючи з окупаційною владою РФ, вивезення будь-якої документації з території установи було неможливим. Після деокупації м.Херсона, керівництвом установи встановлено факт втрати первинної документації, яка знаходилась в адміністративних будівлях державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» (за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, 234). Наразі інформація про місцезнаходження та взагалі про факт наявності первинної документації установи (особових справ персоналу установи, первинної фінансової документації, наказів по особовому складу та ін.), у керівництва установи відсутня, у зв`язку з втратою первинної документації. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду від 09 січня 2025 року задоволено частково касаційну скаргу адвоката Осипенка Артема Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 . Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року скасовано, справу №420/3720/24 направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, на посаді начальника відділу охорони державної установи «Північна виправна колонія (№ 90). Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 територія Херсонської міської територіальної громади, на якій розташована державна установа «Північна виправна колонія (№ 90)», з 01.03.2022 року до 11.11.2022 року входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації. Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 року №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», в державній установі «Північна виправна колонія (№90)» з 14.05.2022 року оголошено простій та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами установи. Наказом державної установи «Північна виправна колонія (№90)» №24/ОС-23 від 23.02.2023 року «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів згідно із п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно наказу Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» №24/ОС-23 від 23.02.2023 року вислуга років позивача станом на дату звільнення складала в календарному обчисленні 23 роки 06 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 30 років 06 місяців 12 днів. Так, у період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». На думку позивача, він має право на нарахування вказаної доплати, а тому вважає протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції, розглядаючи справу та приймаючи рішення, виходив з того, що Постанова №168 в редакції від 22.03.2022 року не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від виконання посадових обов`язків за місцем служби у період окупації території Херсонської області, як про це вказує відповідач, оскільки умовою призначення додаткової грошової винагороди у розмірі 30000 грн. щомісячно є, зокрема, несення служби. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, шляхом зобов`язання ДУ «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та виплатити на користь позивача додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 13.05.2022 року (до початку простою установи). Щодо вимоги позивача про стягнення з Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на його користь виплату додаткової винагороди у розмірі 120000 грн., суд першої інстанції зазначив, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки визначення конкретної суми, яка підлягає перерахуванню позивачу після сплати необхідних податків та зборів, належить до компетенції відповідача (роботодавця). Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 11 Кримінально-виконавчого кодексу України органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи управління, уповноважені органи з питань пробації. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Суд встановив, що позивач у період з 24.02.2022 року по 23.02.2023 року проходив службу на посадах рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, з 14.05.2022 року перебував у простої згідно наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 року №1951/5. 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з пунктом 5 Постанови №168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 350) внесено зміни шляхом доповнення абзацу першого після слів «та поліцейським» доповнено словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»». Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 793) в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». З викладеного вбачається, що Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Відповідно до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, Програма «єПідтримка» поширюється на Херсонську область. Доводи апеляційної скарги переважно ґрунтуються на тому, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції від 22.03.2022), оскільки він не відповідає вимогам, які передбачені зазначеною нормою матеріального права, а саме: не ніс службу в органах і установах зазначеної Служби у період окупації території Херсонської області, не залучався до участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 у справі № 160/11851/22 сформовано висновок щодо застосування пункту 1 Постанови №168 в аспекті аналогічних доводів скаржника, яку надалі підтримано Верховним Судом в інших справах за подібних обставин, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 200/297/23, від 25.01.2024 у справі № 520/8343/22, від 21.03.2024 у справі № 160/12980/22, від 28.03.2024 у справі № 480/1364/23, від 25.04.2024 у справі № 160/10532/22, від 25.07.2024 у справі № 400/1895/23, від 24.10.2024 року у справі № 200/5154/22, від 29.10.2024 року у справі № 160/4039/23 та від 31.10.2024 року у справі № 200/4975/22. У постанові від 02.11.2023 у справі № 160/11851/22, де позивач - підполковник внутрішньої служби, який обіймав посаду начальника Чечелівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області - оскаржував бездіяльність ДУ «Центр пробації» щодо ненарахування і невиплати йому винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Верховний Суд вже надав оцінку схожим доводам апелянта, який уважав, що право на отримання додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168, мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме «несуть службу» в органах та установах зазначеної Служби. Відповідаючи на такі аргументи, Верховний Суд у пунктах 41-43 постанови від 02.11.2023 у справі № 160/11851/22 зазначив, що у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання, проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Суд зауважив, що положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова № 168 (у редакції від 22.03.2022) не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач. У справі № 160/12980/22 Верховний Суд відхилив аргументи ДУ «Центр пробації» щодо відмінності терміну «несення служби» від «проходження служби», які були обґрунтовані посиланням на пункт 5 глави 13 розділу ІІІ Порядку № 925/5, оскільки розділ ІІІ під назвою «Компенсаційні виплати» містить лише 2 глави, в яких відсутнє поняття «несення служби». Верховний Суд зазначив, що таке визначення наведене лише в підпункті 5 пункту 13 «Порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу» розділу ІІ «Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу» Порядку № 925/5 і стосується саме преміювання. Аналіз змісту указаної норми свідчить про вузьке використання цього поняття лише в аспекті виконання службових обов`язків особами рядового і начальницького складу в нічний час, що жодним чином не стосується предмету спору у справі, що розглядається. У справі №200/297/23 Верховний Суд констатував безпідставність доводів ДУ «Центр пробації» про те, що за відсутності відповідних наказів командирів (начальників), на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, відсутні і підстави для нарахування та виплати такої винагороди, позаяк, вказане свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду. Отже, застосовуючи сформований у подібних правовідносинах Верховним Судом підхід щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168, колегія суддів вважає, що на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, зокрема, позивачу, який ніс службу в Державній установі «Північна виправна колонія (« 90)», що розташовувалась на території м.Херсон, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення у період з 24.02.2022 по 13.05.2022 року (до введення простою) включно за несення служби в органах і установах, що розташовані в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка». З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, якими повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права. Крім того, колегія суддів зазначає, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 08.05.2025 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька