Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/4336/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/4336/24 Номер провадження 22-ц/814/2008/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіна О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника Омельченко Олексія Миколайовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2025 року та на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро Край» про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів за користування двома земельними ділянками кадастровий номер 5320485500:00:002:0121 та 5320485500:00:002:0123. Ухвалою від 28 листопада 2024 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів від ТОВ «Агро-Край», а саме: 1) оригіналів платіжних відомостей, чи будь-яких інших документів, які підтверджують факт проведення розрахунків, сплати орендної плати у будь-якій формі (грошовій чи натуральній) за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5320485500:00:002:0121 та 5320485500:00:002:0123, цільове призначення для ведення товарного сількогосподарського виробництва, які належать ОСОБА_1 з 2021 року і по теперішній час; 2) довідки про розмір заборгованості за договором оренди землі за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5320485500:00:002:0121 та 5320485500:00:002:0123, де орендар ТОВ «Агро-Край», орендодавець ОСОБА_1 ; 3) детального розрахунку нарахування орендної плати за договорами оренди за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5320485500:00:002:0121 та 5320485500:00:002:0123, де орендар ТОВ «Агро-Край», орендодавець ОСОБА_1 ; 4) належним чином засвідчених копій всіх існуючих додаткових угод до договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Агро-Край» та ОСОБА_1 , де об`єктами оренди є земельні ділянки з кадастровими номерами 5320485500:00:002:0121 та 5320485500:00:002:0123. Вказана ухвала була отримана ТОВ «Агро-Край» 28.11.2024 року в електронному кабінеті системи «Електронний суд», але витребуваних доказів так і не було надано у зазначений судом строк. Також, вказана ухвала суду була отримана 02 грудня 2024 року безпосередньо в приміщенні суду представником ТОВ «Агро-Край» Гузій С.М., про що мається розписка в матеріалах справи, однак ТОВ «Агро-Край» не було надало до суду витребувані докази, жодних відомостей про неможливість подати докази не надходило до суду. Ухвалою суду від 09 січня 2025 року вказані вище документи були повторно витребувані судом із зазначенням дати виконання 20 січня 2025 року. Вказана ухвала була отримана ТОВ «Агро-Край» 09 січня 2025 року в електронному кабінеті системи «Електронний суд», але витребуваних доказів так і не було надано у зазначений судом строк. ТОВ «Агро-Край» до моменту винесення даної ухвали не було надало до суду витребуваних доказів, як і не надано відповіді про неможливість подати докази до суду та поважність причин невиконання двох ухвал суду. Суд зауважує, що в даному випадку, ненадання до суду витребуваних доказів перешкоджає подальшому розгляду справи по суті, прийняття законного та об`єктивного судового рішення, а також призводить до порушення строків розгляду справи та порушує права та обов`язки сторін та учасників справи. Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2025 року було застосовано відносно ТОВ «Агро-Край» захід процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання обов`язку щодо надання до суду витребуваних доказів. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» в дохід державного бюджету штраф в розмірі 6056 грн. Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року заяву ТОВ «Агро-Край» про скасування ухвали 23.01.2025 року - залишено без задоволення. Крім того, рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів було задоволено. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками (кадастровий номер 5320485500:00:002:0121 та 5320485500:00:002:0123) за 2021 та 2022 рік у загальному розмірі 66092.33 грн, з яких 46302.96 грн орендна плата, 3339.52 грн - 3% річних, 12386.76 грн - інфляційні втрати, 4063.09 грн пеня. Стягти з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Не погодившись з вказаною ухвалою та рішенням суду представником Омельченко О.М., який діє в інтересах ТзОВ «Агро-Край» та подав апеляційні скарги, в яких прохає скасувати ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2025 року про застосування заходів процесуального примусу, крім того прохає змінити рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу. Апелянт зазначає, що ТОВ «Агро-Край» є досить великим регіональним товариством, що здійснює свою діяльність у сфері виробництва сільськогосподарської продукції і відповідно на юристів покладений обов`язок не лише щодо ведення судових справ, а також супровід Товариства по інших важливих питаннях з метою забезпечення його діяльності. Стверджує, що поважність причин пропуску процесуального строку ТОВ «Агро-Край» не мав на меті здійснити неповагу до суду чи ігнорування вимог закону, а навпаки поведінка Відповідача до цього часу свідчить про свідоме дотримання загальноприйнятих норм та моральних цінностей. Акцентує увагу, що відсутність документів, що випробовувалися Ухвалою суду не перешкоджала прийнятті рішення по справі за наявними матеріалами. Що стосується в частині оскарження рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року, зокрема вказує, що апелянт повною мірою не погоджується з висновками суду першої інстанції, розподіляючи понесені позивачем витрати, суд мав врахувати обсяг і характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставин справи й її складність. Крім того, зазначає, що відповідач вважає, що розмір адвокатських витрат в сумі 5000 грн не є співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, а тому відповідач просить апеляційну інстанцію зменшити розмір витрат на правову допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Рой І.В. прохає відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Агро-край" на ухвалу Гадяцького районного суду. Оскільки, ЦПК України передбачає, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (ч. 7 ст. 84 ЦПК України). Відповідно до ч. 8 ст. 84 ЦПК України, у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Крім того зазначає, що ТзОВ «Агро-край» не надано до суду витребуваних доказів та не вчинено жодних дій, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків. Учасник справи повинен усвідомлювати настання відповідних процесуальних наслідків у результаті вчинення або невчинення ними процесуальних дій (обов`язків), що також передбачає настання відповідальності, у передбаченому законом порядку. У даному випадку, процесуальна поведінка ТзОВ «Агро-край» свідчить про неподання доказів без поважних причин, що є підставою для застосування до відповідної особи заходів процесуального примусу, передбачених ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 рокупредставник ОСОБА_1 адвокат Рой І.В. прохає відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Агро Край», оскільки витрати позивача на надання правничої допомоги у цій справі супроводження справи судді першої інстанції 5000 грн (консультація з вивченням документів, подання адвокатського запиту відповідача, складання позовної заяви та направлення її до суду, подання до суду заперечення в разі подання відповідачем відзиву, подання до суду клопотань по справі.) Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, приходить до таких висновків зважаючи на наступне. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 28 листопада 2024 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів від ТзОВ «Агро-Край». Вказана ухвала була отримана ТзОВ «Агро-Край» 09 січня 2025 року в електронному кабінеті системи «Електронний суд», але витребуваних доказів так і не було надано у зазначений судом строк. ТзОВ «Агро-Край» до моменту винесення даної ухвали не було надало до суду витребуваних доказів, як і не надано відповіді про неможливість подати докази до суду та поважність причин невиконання двох ухвал суду, крім того суд зауважує, що в даному випадку, ненадання до суду витребуваних доказів перешкоджає подальшому розгляду справи по суті, прийняття законного та об`єктивного судового рішення, а також призводить до порушення строків розгляду справи та порушує права та обов`язки сторін та учасників справи. Суд першої інстанції застосовуючи заходи процесуального примусу відносно ТзОВ «Агро-Край» виходив з того, що ТОВ «Агро-Край» витребувані докази у встановлені строки не були надані до суду без поважних причин, про неможливість їх неподання не було повідомлено теж без поважних причин, суд приходить до переконання, що з метою запобіганню створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства та спонукання володільця документів надати відповідні докази, на підставі ч.1ст.148ЦПК України, відносно володільця документів необхідно застосувати захід процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка складає 6056,00 гривень (3028,00 грн. х 2). Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справи, докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин в частині застосування заходів процесуального примусу. Відповідно до частин другої, третьої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, з`являтися в судове засідання, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Частинами шостою, сьомою статті 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. Відповідно до частини першої статті 143, пункту 5 частини першої статті 144, пункту 3 частини першої статті 148 ЦПК України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу як захід процесуального примусу. Підставою для застосування заходів процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки особи, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або неповідомлення про неможливість їх подання. Вжиття заходів процесуального примусу є правом суду за конкретні цивільні процесуальні правопорушення. При цьому, такі заходи, у тому числі штраф, мають бути застосовані, якщо заявник знав про необхідність вчинення певних процесуальних дій, проте умисно їх не вчиняв. Матеріалами справи встановлено, що на вимогу суду про витребування доказів від ТзОВ «Агро-Край» відповідь не була отримана, оскільки вказана ухвала була отримана ТзОВ «Агро-Край» 28.11.2024 року в електронному кабінеті системи «Електронний суд», але витребуваних доказів так і не було надано у зазначений судом строк. Крім того, вказана ухвала суду була отримана 02 грудня 2024 року безпосередньо в приміщенні суду представником ТзОВ «Агро-Край» Гузій С.М., про що мається розписка в матеріалах справи, однак ТзОВ «Агро-Край» не було надало до суду витребувані докази, жодних відомостей про неможливість подати докази не надходило до суду. Ухвалою суду від 09 січня 2025 року вказані вище документи були повторно витребувані судом із зазначенням дати виконання 20 січня 2025 року. Вказана ухвала була отримана ТзОВ «Агро-Край» 09 січня 2025 року в електронному кабінеті системи «Електронний суд», але витребуваних доказів так і не було надано у зазначений судом строк. ТзОВ «Агро-Край» до моменту винесення даної ухвали не було надало до суду випробовуваних доказів, як і не надано відповіді про неможливість подати докази до суду та поважність причин невиконання двох ухвал суду. Судом першої інстанції наголошено, що ненадання до суду витребуваних доказів перешкоджає подальшому розгляду справи по суті, прийняття законного та об`єктивного судового рішення, а також призводить до порушення строків розгляду справи та порушує права та обов`язки сторін та учасників справ Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Колегія суддів зазначає, що встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що ігнорування ТзОВ «Агро-Край» судового рішення про витребування доказів призводить до порушення строків судового розгляду, безпідставної тяганини у справі свідчить про створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Такі дії є зловживанням процесуальними правами, що тягне правові наслідки, встановлені статтею 44 ЦПК України, у тому числі залишення відповідних клопотань (заяв) без розгляду судом. Таким чином ухвала суду першої інстанції від 23 січня 2025 року. про застосування заходів процесуального примусу до ТзОВ «Агро-Край» є законною та обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних ухвал, а тому апеляційна скарга залишається апеляційним судом без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін. Що стосується оскарження рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, колегія суддів перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з тим, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Відповідно до частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 26 квітня 2022 року у постанові № 289/1560/20. Із матеріалів справи вбачається, в позовній заяві представник ОСОБА_1 адвокат Рой І.В. прохає стягнути з відповідача в сумі 5000 грн витрати на правову допомогу (консультація з вивчення документів; складання та подання адвокатського запиту відповідачу; складання позовної заяви та направлення її до суду; подання до суду клопотань по справі). Крім того в матеріалах справи міститься посилання на докази понесених судових витрат на правничу допомогу, а саме: копія договору про надання адвокатських послуг № б/н (а.с.36-37), копія додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги № б/н від 30.08.2024 року (а.с.38), та актом виконання робіт №1 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 30.08.2024 року. Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги при підготовці відзиву на апеляційну скаргу, критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені витрати у розмірі 5000,00 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому рішення районного суду слід змінити в частині стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. Керуючись ст.ст. 137, 368, 375,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Омельченко Олексія Миколайовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2025 року - залишити без задоволення. Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2025 року - залишити без змін. Апеляційну скаргу представника Омельченко Олексія Миколайовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року - задовольнити. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року змінити, зменшити відшкодування витрат на правову допомогу з Товариства з обмеженою відповідальності «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 в розмірі з 5000 до 3000 тисяч грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2025 року. Головуючий суддя : ____________________________ Г.Л. Карпушин Судді: ____________________ С.Б. Бутенко ___________________ О.І. Обідіна