Ухвала ККС ВС № 754/6069/18

УХВАЛА 05 травня 2025 року м. Київ справа № 754/6069/18 провадження № 51-1436ск25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, встановив: Захисник ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу захисником подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 цієї статті. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції. Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, захисник у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення процесуального закону, допущені судом першої інстанції, як на підставу, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, для скасування оскарженого вироку, доводів на обґрунтування того, у чому саме полягали такі порушення із урахуванням положень ст. 412 КПК, не наводить. Не містить касаційна скарга і доводів на обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність як підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК для визнання оскаржених судових рішень незаконними у розумінні положень ст. 413 цього Кодексу. Натомість захисник у касаційній скарзі в обґрунтування незаконності ухваленого вироку, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Крім цього, касаційна скарга захисника взагалі не містить мотивів та доводів на обґрунтування незаконності чи необґрунтованості рішення апеляційного суду з огляду на положення ч. 1 ст. 438 КПК із урахуванням статей 412-414 цього Кодексу. Захисник, як убачається із мотивувальної частини скарги зазначає лише про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК, однак не конкретизує, на які саме доводи апеляційної скарги апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду, відповідей у постановленому судовому рішенні не надав та які доводи не перевірив. Також у касаційній скарзі захисника не наведено обґрунтування вимоги про закриття кримінального провадження з огляду на положення статей 284, 440 КПК у їх взаємозв`язку із зазначенням передбачених для того підстав. Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу захисника без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали. У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3