Ухвала КАС ВС № 640/23235/19

УХВАЛА 05 травня 2025 року м. Київ справа №640/23235/19 адміністративне провадження № К/990/10807/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинити дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позов до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 22 жовтня 2019 року № 1169ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 23 жовтня 2019 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в органі прокуратури з 23 жовтня 2019 року; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2019 року по дату винесення судового рішення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 22 жовтня 2019 року № 1169 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 23 жовтня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в органі прокуратури з 23 жовтня 2019 року. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2019 року по 18 квітня 2024 року у розмірі 2 562 035, 50 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та в частині стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року змінено, виклавши абзаци третій та четвертий резолютивної частини у такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в органі прокуратури з 24 жовтня 2019 року. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2019 року по 18 квітня 2024 року у розмірі 2 562 035,50 грн.". В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року залишено без змін. 13 березня 2025 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 640/23235/19 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Також, роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. 09 квітня 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 31 березня 2025 року Офісом Генерального прокурора надано уточнені касаційні скарги. Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (пунктів 7, 9, 10, пунктів 1 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, пункту 5 частиною першою статті 15, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", абзацу 2 пункту 2 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 640/22657/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 640/25387/19, від 30 серпня 2022 року у справі № 640/1514/20, від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/3612/20, від 31 січня 2023 року у справах № 160/7620/20, № 640/23690/19, від 11 квітня 2024 року у справі № 640/22750/19, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Суд звертає увагу на те, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження №11-377апп18). Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Разом з тим доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Водночас скаржник лише цитує норми законодавства, які застосовані у постановах Верховного Суду, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилання касатора на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. Проте, заявником не наведено належних обґрунтувань можливості відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній ним постанові Верховного Суду, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до викладення загальних мотивів щодо реформування органів прокуратури, необхідності проходження атестації усіма працівниками прокуратури, цитування норм законодавства, посилання на відсутність поняття «слідчий» та наявності прогалини в законодавстві з цього питання, що не є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня. Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто. Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню. Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов