Постанова Одеський апеляційний суд № 509/225/25

Номер провадження: 33/813/568/25 Номер справи місцевого суду: 509/225/25 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.04.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю секретаря Козлової В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі сторін, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з нього стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів,01.01.2025 року, о 07 год. 12 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai i30», д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, по вул. Софіївській, 2, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою приладу «Драгер», результат тесту 0,52 %. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2025 рокупро визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.15-17). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.19-32). Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин. Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. У відповідності до ст.252 КУпАПоцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п.п. «а» п.2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , додержався вимог статей 245та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 4); - висновком приладу «Драгер», тест № 00841, результат тесту 0,52% (а.с. 5); - направленням ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я Біляївської ЦРЛ від 01.01.2025 року (а.с. 6); - письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , з яких вбачається, що він дійсною 01.01.2025 року керував транспортним засобом марки «Hyundai i30», д/н НОМЕР_1 в с. Петродолинське, по вул. Софіївській та був зупинений працівниками поліції під час керування вказаним транспортним засобом, з оглядом проведеним був згодний та відмовився від огляду у лікарні у зв`язку з тим, що на передодні вживав алкогольні напої (а.с. 8); - відеофіксацією правопорушення, доданою до вказаного адміністративного протоколу (а.с.14). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 року в порушенні ним вимог п. 2.9а ПДР, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції(далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103. Відповідно до ч.2. ч.3, ч.4 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. За змістом п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що у працівників поліції виникає обов`язок пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у разі незгоди водія з результатами такого огляду. На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги, в частині того, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не вручались, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки законом не передбачено його обов`язкове вручення особі, яка згодна з результатами огляду на місці зупинки. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 ставить під сумнів результат огляду, посилаючись на те, що сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки на підтвердження справності пристрою за допомогою, якого проходив огляд, в матеріалах справи відсутні. Проте вищезазначені доводи, апеляційний суд відхиляє, оскільки з досліджених матеріалів справи, зокрема відеозаписів вбачається, що істотних порушень вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції під час проведення огляду апеляційним судом не встановлено. Будь-яких зауважень щодо процедури на місці проведення огляду ОСОБА_1 також не заявляв. При цьому, слід зазначити, що незгоди з продемонстрованим йому результатом проведеного огляду на місці зупинки ОСОБА_1 не висловив. Як вбачається з матеріалами справи на запитання працівника поліції: «З даним приладом згодні чи бажаєте пройти огляд в медичному закладі?», ОСОБА_1 відповів, що з результатами приладу згоден (урив. 07:15:16). Працівником поліції було роз`яснено, що допустима норма проміле алкоголю в крові повинна становити не більше 0,2 проміле. Роздруківку з газоаналізатору «Alcotest Drager 6820» (тест № 841) та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів підписав без будь-яких зауважень (а.с.4; 5). Крім того, всупереч заявленим доводам, сертифікатів, свідоцтва про повірку під час проходження огляду ОСОБА_1 не просив, а під час апеляційного перегляду клопотань про витребування таких доказів також не заявляв. Посилання в апеляційній скарзі на неналежність та не допустимість вказаних відеозаписів не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, зафіксовані на відеозаписи обставини адміністративного правопорушення в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що мала місце 01.01.2025 року та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було виконано вимог щодо фіксування події від початку зупинки, є необґрунтованими, оскільки зафіксовані на відеозаписи обставини, зокрема: рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зупинка ОСОБА_1 , огляд ОСОБА_1 на місці зупинки за допомогою приладу «Alcotest Drager», повідомлення ОСОБА_1 , що на нього буде складений протокол за ст. 130 КУпАП в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Більше того, апелянтом не вказано про події, які сталися між фрагментами відеозапису, які б могли вплинути на факт спростування вчинення адміністративного правопорушення. А тому у апеляційного суду не виникає сумнівів щодо достовірності наявних відеозаписів у матеріалах справи. Сама по собі не безперервність відеозаписів, не спростовує належності фіксації факту правопорушення у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 , оскільки вони дозволяють об`єктивно встановити обставини справи. Доводи апелянта щодо незалучення свідків, є безпідставними, так як обставини, які викладені в протоколі серії ААД № 930719 від 01.01.2025 року фіксувалися спеціальними технічними засобами на портативні відеореєстратори, а тому з огляду на положення ч.2 ст. 266 КУпАП України, працівники поліції не зобов`язані були залучати свідків для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Неспроможними є також доводи апеляційної скарги, в частині того, що поліцейськими не було зазначено які дії або ознаки поведінки свідчили про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на таке. Положеннями п. 2 - 3 розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд. Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, який ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень (а.с. 4). Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції. Відповідно до даного пункту одними із ознак алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, що і стало підставою до пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 , в частині безпідставної зупинки, оскільки на місці зупинки останній жодним чином не оспорював правомірність такої зупинки. Доказів оскарження дій працівників поліції в установленому законом порядку апелянт також не надав. Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що незгода водія із причинами зупинки, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений пунктом 2.5 ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинки транспортного засобу або при складанні протоколу, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України, як вже зазначалось вище, матеріали справи не містять. Щодо доводів апеляційної скарги, в частині наявних виправлень в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД № 930719 від 01.01.2025 року, апеляційний суд зазначає наступне. З дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 930719 від 01.01.2025 року вбачається, що в «даті», а саме в році його складення, є незначні виправлення, проте вказані виправлення жодним чином не спотворюють самого змісту правопорушення. Доводи скаржника щодо не роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а відтак порушення права на захист, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначена обставина не спростовує порушення ним п. 2.9 ПДР та не може свідчити про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також дані доводи апеляційної скарги спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД № 930719, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень та з якого вбачається, що останньому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП були роз`ясненні. Судом першої та апеляційної інстанції вжито всіх заходів для реалізації ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі права на захист та доступ до правосуддя. Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуються зібраними по справі доказами. Підстави вважати вказані докази неналежними, у суду апеляційної інстанції відсутні. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час апеляційного розгляду не встановлено. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда