Постанова Миколаївський апеляційний суд № 485/2510/24

05.05.25 22-ц/812/591/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 485/2510/24 Головуюча у 1-й інстанції Квєтка І.А. Провадження № 22ц/812/591/25 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 05 травня 2025 року м. Миколаїв справа №485/2510/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В. В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Носіковим І.М., без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Квєтка І.А. в приміщення цього суду в м. Снігурівка зі складанням його повного тексту того ж дня, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС» або Товариство) звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним. 15 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500672633 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого останній надано кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі ліміту 22 000 грн. На підставі вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 15 жовтня 2021 року перерахувало ОСОБА_1 на її банківську картку № НОМЕР_1 кредитні кошти у сумі 22 000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася загальна заборгованість у сумі 93 211,60 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 22 000 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 71 211,60 грн. Позивач вказував, що 28 листопада 2018 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (дія якого згідно з додатковими угодами продовжена до 31 грудня 2024 року), відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 15 жовтня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №169 від 18 січня 2022 року у сумі 69 610 грн. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 93 211,60 грн. 07 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №0711/24/Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на суму 93 211,60 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 93 211,60 грн, судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. У відзиві на позов ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивувала тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження переходу прав вимоги за вказаним кредитним договором, а також сума заборгованості необґрунтована та не підтверджена належними та допустимими доказами, а саме нарахування відсотків здійснювалось поза межами строку дії договору. Крім того, просила зменшити суму судових витрат через їх неспівмірність. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №500672633 від 15 жовтня 2021 року в загальному розмірі 93 211,60 грн, з яких 22 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 71 211,60 грн заборгованість по процентам, а також 5 972,40 грн судових витрат. У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено. Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про укладеність кредитного договору, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за кредитним договором за договорами факторингу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідач вказувала, що кредитний договір було укладено 15 жовтня 2021 року, тобто на три роки пізніше ніж договір факторингу №28/1118/-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Станом на 2018 рік у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало право вимоги до неї. Також звертала увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором відступлення права вимоги. Зазначала, що позивачем здійснено нарахування відсотків поза межами строку договору кредитування. Починаючи з дати операції в період з 16 листопада 2021 року по 30 травня 2023 року нарахування відсотків згідно п. 1.9.1 договору у сумі 71 211, 60 грн незаконні, тому що нараховані поза межами строку кредитування. Вказувала, що позивач звертаючись з позовом не заявляв вимог щодо стягнення відсотків в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому суду першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та задовольнив не заявлені вимоги, а саме щодо стягнення процентів в розмірі 71 211,60 грн, які були нараховані поза межами строку кредитування та повинні бути заявлені позивачем як проценти в розумінні ст. 625 ЦК України, але заявлені не були. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору в сумі 4542 грн до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС», посилаючись на безпідставність її доводів, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані - в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 15 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №500672633, за яким відповідач отримала кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. Договором передбачено, що кредит надається на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.72-зворот-75). Відповідно до умов договору клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 22 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 14 грудня 2021 року (п. 1.3 договору). Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту (далі Дисконтний період), а саме до 14 грудня 2021 року ( п. 1.7 договору). Згідно п.1.8 договору, сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк Дисконтного періоду, та відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Пунктом 1.9. договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 409,20 процентів річних, що становить 1,12 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. 1.9.3. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. Пункт 1.12. Договору передбачає, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії договору на наступних умовах: 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У пункті 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. У пункті 4.15 Договору зазначено, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV46HU5, відправленого 15 жовтня 2021 року о 15:26:27 годин та введеного 15 жовтня 2021 року о 15:27:00 годині із застосуванням телефонного номеру НОМЕР_2 . Отже, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ коштів ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 у відповідності до платіжного доручення від 15 жовтня 2021 року (а.с.21). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118/-01, за умовам якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги строком до 28 листопада 2019 року, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором (а.с.24-27). 28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу №20/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладено додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії вищевказаного договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с.30). 31 грудня 2020 року між цими ж сторонами знову укладено додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою вищевказаний договір викладено у новій редакції та продовжено строк його дії до 31 грудня 2021 року (а.с.31 - 35). Предметом договору стали зобов`язання клієнта відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. Пунктом 5.3.4. договору факторингу визначено право Фактора нараховувати боржникам після відступлення права вимоги проценти та інші обов`язкові платежі за кредитними договорами. 31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу №20/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладено додаткову угоду №27, згідно з якою строк дії вищевказаного договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с. 36). Згідно Реєстру прав вимоги №169 від 18 січня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №500672633 у розмірі 69 610 грн, з яких 22 000,00 грн заборгованість по основному боргу та 47610,00 грн заборгованість по відсоткам (а.с.39-40). Строк дії договору факторингу №20/1118-01 від 28 листопада 2018 року також продовжено додатковими угодами: №31 від 31 грудня 2022 року до 31 грудня 2023 року; №32 від 31 грудня 2023 року до 30 грудня 2024 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01 (строк дії продовжено додатковими угодами: №2 від 03 серпня 2021 року до 31 грудня 2022 року; №3 від 30 грудня 2022 року до 30 грудня 2024 року), згідно якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.41-49) З наданого позивачем Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 500672633, загальна сума заборгованості - 93 211,60 грн, з яких: заборгованість по основному боргу - 22 000 грн, заборгованість за відсотками 71211,60 грн. (а.с.48-49). 07 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №0711/24/Е, згідно якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрах прав вимоги, у тому числі і за кредитним договором №500672633, боржник ОСОБА_1 (а.с.50-55). Отже, позивачем правомірно набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке виникло з підстав невиконання нею кредитного зобов`язання за електронним кредитним договором, яке первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передав ТОВ «Таліон Плюс» не лише на підставі договору факторингу, а і у відповідності до додаткових угод, укладених до нього з приєднанням витягів з реєстрів прав вимоги до боржників, яке в подальшому відійшло до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», та яке, в свою чергу, набув позивач. За такого, позивач, як кредитор у зобов`язанні має право на задоволення вимог до боржника ОСОБА_1 . За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 500672633 від 15 жовтня 2021 року та розрахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 станом на 11 листопада 2024 року (за період з 15 жовтня 2021 року по 04 березня 2022 року), становить 93 211,60 грн, а саме: заборгованість за основним боргом 22 000,00 грн; заборгованість по відсотках 71211,60 грн (а.с.58-60). Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування з огляду на наступне. Умовами кредитного договору передбачено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду (14 грудня 2021 року) є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії договору на наступних умовах: 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У пункті 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідачем не спростовано факт користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду, тому за умовами договору строк дії кредитної лінії був продовжений. Також з наданих позивачем розрахунків «ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не вбачається нарахування відсотків поза межами строку кредитування з урахуванням його продовження. Отже, нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомлена та підписанням електронним одноразовим ідентифікатором підтвердила та погодилась з умовами даного кредитного договору. Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. Колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №500672633 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім в повному обсязі зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами, а також перехід прав вимоги за цим договором до ТОВ «ФК «ЕЙС», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам у справі та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, то у відповідності до змісту статті 141 ЦПК України судові витрати, сплата яких була відстрочена ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року, слід стягнути з відповідача в дохід держави в розмірі 4 542 грн. Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн, сплату якого було відстрочено відповідно до ухвали Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повна постанова складена 05 травня 2025 року.