Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/19/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/19/24 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючої судді Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І.; Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29) Секретар судового засідання (за доручення головуючого судді): Романенко Д.С.; Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Болотова Е.І.; Від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" Кравченко О.Б.; розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 (повний текст складено та підписано 31.01.2025) по справі № 915/19/24 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення заборгованості у розмірі 1232280,00 грн (суддя першої інстанції: Давченко Т.М., дата та місце ухвалення рішення: 21.01.2025, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14), У січні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СП "Нібулон") 1232280,00 грн плати за користування вагонами. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем ініційовано приєднання до договору шляхом надання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020. Укладення договору (приєднання до умов публічного договору) було погоджено Позивачем шляхом оформлення повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 №40-14291113/2020-001. Вказує, що дата повідомлення 26.06.2020 є датою укладення договору. Позивач зазначає, що для забезпечення заявки навантаження на 23.02.2022 на станцію Решетилівка регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Південна залізниця" на адресу ТОВ СП "Нібулон" прибули 50 порожніх вагонів власності перевізника ЦТЛ під навантаження вантажу зерно кукурудзи, в тому числі вагони №95531281, 95587633, 58564766, 95309225, 95334157, 95615647, 95668307, 95713277 під навантаження вантажу "кукурудза", згідно умов аукціону № RCE001-UA-20220209-24291. В подальшому проводилось подавання вагонів під навантаження згідно умов договору про подачу та збирання вагонів від 30.05.2017 № 4230. Позивач зазначає, що після завантаження кожна група вагонів виставлялась з під`їзної колії та були затримані на станційних коліях в очікуванні накопичення маршруту та оформлення накладної. З метою отримання перевізником належних платежів, на підставі актів форми ГУ-23 працівниками станції Решетилівка сформована відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та нарахована плата за користування вагонами. Відповідач був повідомлений про складання відомості плати за користування вагонами в ручному режимі та про необхідність її підписання, яка вантажовласником була підписана із зауваженнями, про що був складений акт загальної форми ГУ-23 № 560 від 01.06.2022. Позивач стверджує, що на адресу Позивача від Відповідача не надійшло повідомлення протягом 10-ти днів про неможливість виконання зобов`язання за договором. Жодного документа в обґрунтування настання форс-мажорних обставин Відповідачем ані на дату відмови в підписанні відомості плати за користування вагонами із зауваженнями, ані на даний час Позивачу так і не було надано. У зв`язку з тим, що вагони простоювали на під`їзній колії Відповідача, не оформлені відправленням на іншу станцію призначення, що не підпадає під конвенційну заборону, посилання на конвенцію ЦЦО/99 від 24.02.2022 є безпідставним. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.012025 у задоволенні позову АТ "Українська залізниця" до ТОВ СП "Нібулон" про стягнення заборгованості у розмірі 1232280,00 грн - відмовлено в повному обсязі. У своєму рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що неможливість надання послуг з перевезення та затримка в користуванні вагонами Акціонерного товариства "Українська залізниця" у спірний період відбулись саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", оскільки саме Акціонерним товариством "Українська залізниця" 24.02.2022 було введено конвенційну заборону приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення, що і призвело до вимушеної затримки в користуванні вагонами з боку Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" та неможливості для товариства проведення вантажних операцій та передачі завантажених вагонів для подальшої відправки на підставі перевізного документа. Не погоджуючись з таким рішенням, Позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 у справі №915/19/24 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду Миколаївської області, не відповідають обставинам справи та наданим документам, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного. У своїй скарзі апелянт зазначає, що судом не було враховано відсутність у Відповідача належних та допустимих доказів та відповідних пояснень щодо підстав для неповернення вагонів: якщо вживаються самим Відповідачем такі організаційні заходи, то з яких підстав не могли бути повернуті на цей час вагони для подальшого ненарахування з 12.03.2022 плати за користування вагонами, адже з саме з 12.03.2022 причини неповернення вагонів залежалли тільки від Відповідача та були виключно наслідком його волевиявлення. Апелянт вважає, що судом не врахований факт ненадання Відповідачем доказів про неможливість формування перевізних документів та відправленням вагонів на інші станції в період з 12.03.2022 по 07.04.2022. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що вагони були подані на під`їзну колію Відповідача до введення конвенційної заборони і саме з вини Відповідача вони не були завантажені та пред`явлені Позивачу до перевезення до початку військової агресії, жодним чином не досліджувалась обставина затримки Відповідачем навантаження вагонів до 24.02.2024. Окрім того, статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. При цьому, підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачено статтею 121 Статуту та пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, які є вичерпними. Документ сформований в системі "Електронний суд" 19.02.2025. Статтею 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Матеріали справи не містять доказів про існування вищезазначених підстав для звільнення Позивача від плати за користування вагонами. У своїй скарзі апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано при ухваленні рішення принципу добросовісності у спірних відносинах. При правильній оцінці поведінки Відповідача щодо неповернення вагонів Позивача у період 11.03.2022 22.05.2022 на предмет добросовісності, є обґрунтованим висновок про те, що вчинення таких дій свідчить про непослідовну суперечливу поведінку Відповідача. Наведене виключає можливість врахування аргументів останнього про те, що неможливість відправлення вагонів викликана виключно діями Позивача при прийнятті конвенційної заборони від 24.02.2022 №ЦЦО/99 та не залежали від нього, позаяк особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки. Стратегія захисту не може будуватися одночасно на взаємозаперечувальних доводах та діях, вчинених в межах спірних правовідносин. З огляду на зазначене, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Позивача задовольнити в повному обсязі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/19/24; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/19/24. 03.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/19/24. Крім того, 03.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/19/24. У своєму відзиві Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 13 "Правил користування вагонами і контейнерами", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі Правила користування вагонами і контейнерами) плата за користування стягується з вантажовласника у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. А відповідно до п.п.3.4.4 п.3.4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. ТОВ СП "Нібулон" вважає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що неможливість надання послуг з перевезення та затримка в користуванні вагонами АТ "Українська залізниця" відбулись саме з вини Відповідача. Адже саме АТ "Українська залізниця" 24.02.2024 було введено конвенційну заборону приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення, в тому числі Одеська дир. зал. перевезень ДН-1 (1). Разом з тим, реалізація АТ "Українська залізниця" такої складової господарських повноважень, як тимчасові обмеження щодо перевезення, здійснюється виключно за погодженням із центральним органом виконавчої влади Міністерством інфраструктури України, яке Позивачем отримане не було, запроваджуючи відповідні тимчасові обмеження щодо перевезень АТ "Українська залізниця" не дотрималась порядку, визначеного статтею 13 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтею 29 Статуту залізниць України. А отже відправка спірних вагонів була обмежена Позивачем всупереч наведеним положенням законодавства України та Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. АТ "Українська залізниця" при цьому вийшла за межі повноважень, визначених ст.29 Статуту залізниць України та ст.13 Закону України "Про залізничний транспорт". Таким чином, саме незаконні та протиправні дії АТ "Українська залізниця" щодо введення конвенційної заборони (заборони приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів) призвели до вимушеної затримки в користуванні вагонами, що відбулось саме з вини АТ "Українська залізниця" та унеможливило для ТОВ СП "НІБУЛОН" передачу вагонів з вантажем для подальшої відправки на підставі перевізних документів. В свою чергу, вантажовідправник ТОВ СП "НІБУЛОН", керуючись приписами п.31 "Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, був вимушений після одержання повідомлення від АТ "Українська залізниця" протягом 12 годин припинити відвантаження продукції. Разом з тим Відповідач вказує, що в період дії конвенційної заборони саме АТ "Українська залізниця" були запроваджені обмеження (заборони) в електронній базі АС Клієнт АТ "Укрзалізниця" щодо можливостей вантажовідправника ТОВ СП "НІБУЛОН" оформляти електронні перевізні документи, вчиняти дії з можливості перевезення вантажу. ТОВ СП "НІБУЛОН" зазначає, що запроваджуючи обмеження щодо роботи електронної системи Позивача та щодо здійснення перевезень, саме на АТ "Укрзалізниця" (як ініціатора таких обмежень) покладався добросовісний обов`язок визначення алгоритму дій сторін при неможливості здійснення перевезень у ті чи інші пункти призначення. Тобто саме з боку залізниці, як суб`єкта господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень, мали надійти пропозиції/розпорядження щодо доцільності подальшого формування маршрутного поїзда за призначенням, зміни маршруту тощо. Відповідач відхиляє посилання АТ "Українська залізниця", що такі дії мав вчинити Відповідач, адже це суперечить принципам справедливості, добросовісності, рівності та розумності договірних зобов`язань. У відзиві Відповідач вважає, що Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами фактів того, що затримка в користуванні вагонами відбувалась саме з вини вантажовідправника ТОВ СП "НІБУЛОН". В свою чергу затримка вагонів в даному випадку залежала саме від перевізника АТ "Українська залізниця", у зв`язку з чим правові підстави для стягнення плати за користування вагонами відсутні Відповідач акцентує увагу, що відомості плати за користування вагонами відповідно до вимог п.5 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами за перші 15 діб, а потім за кожні наступні 5 діб не складались та ТОВ СП "НІБУЛОН" (повноважному представнику ТОВ СП "НІБУЛОН") на підпис не надавались. В додаток до цього, Позивачем недотримано положень чинного законодавства щодо процедури та порядку складання, повноти відображення даних та заповнення відомостей плати за користування вагонами (форма ГУ-46), за якими згідно вимог законодавства проводиться облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними, також свідчать про безпідставність вимог АТ "Українська залізниця" щодо стягнення зазначеної плати з ТОВ СП "НІБУЛОН". У відомостях плати за користування вагонами відсутні посилання на відповідні підтверджуючі документи та відсутні належні розрахунки часу користування (затримки в користуванні) нарахування АТ "Українська залізниця" плати за користування вагонами. Відповідач зазначає, що ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України не підпадають під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину пунктом 7 "Прикінцевих положень" Господарського кодексу України, а положення пунктів 12, 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України до строків позовної давності в спірних правовідносинах не повинні застосовуватися. Як наслідок, ТОВ СП "НІБУЛОН" вважає, що Позивачем належними засобами доказування не доведено наявність умов та підстав для притягнення ТОВ СП "НІБУЛОН" до відповідальності у вигляді стягнення 1232280,0 грн. плати за користування вагонами. Керуючись викладеним вище, Відповідач просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/19/24 залишити без змін. 03.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/19/24. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/19/24 призначено на 28.04.2025 року об 12-00 год. 10.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Українська залізниця надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства Українська залізниця про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №915/19/24 поза межами приміщення суду, розгляд справи призначено на 28.04.2025 року об 12-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON. 28.04.2025 у судове засідання, яке відбувалося в режимі відеоконференції з`явилися представники Позивача та Відповідача, які підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" в порядку, встановленому ст.634 Цивільного кодексу України, направлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020. Заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020. 26.06.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" направлено Відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким Позивач засвідчив прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496, платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору. Редакція Типового договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 опублікована на сайті ЦТЛ https//uz-cargo.com/. Згідно з п. 1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в редакції від 25.02.2022, вводиться в дію 01.03.2022) (далі - Договір) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою. Відповідно до п. 1.2 Договору при його виконанні сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів: - Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України); - Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила №644); - Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів); - Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами); - Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно); - Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС); - Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ). Відповідно до п. 1.3 Договору наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні, зокрема: - маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами; - первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші; - послуги, пов`язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються перевізником замовнику згідно з договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника. Відповідно до п. 1.4 Договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами. Пунктами 1.5, 1.6 Договору передбачено, що він є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3 та п. 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП). Відповідно до п. 1.7 Договору договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору. Пунктом 1.10 Договору визначено, що він є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору. Згідно з п. 2.1 Договору замовник зобов`язаний, зокрема: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (п. 2.1.4.); - відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.); - у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.); Пунктом 2.3. Договору передбачено, що перевізник зобов`язаний, зокрема: - приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п.2.3.2); - складати документи, передбачені п.п. 1.3, 1.4 та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5). За умовами п. 3.1. Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів. Відповідно до п. 3.2. Договору, замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з 1) плати за перевезення (провізної плати) навантаження власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника. Пунктом 3.4. Договору встановлено, що замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника). Згідно з п. 4.2. Договору оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору. Відповідно до п. 5.1. Договору у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, перевізник має право припинити надання послуг за договором, у т.ч., приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості перевізник має право, відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України, затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості. Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік (п. 7.3 договору). Зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден із внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку, передбаченому пунктом 9.3 договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього (п. 9.4). За умовами п. 10.3 Договору документи направлені перевізником замовнику для підписання і не підписанні останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями, але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання до них заперечень замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т.ч. автоматизованими системами перевізника і із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до договору, визначених в розділі 9 договору. Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 Договору). Пунктом 14 Договору передбачено, що його невід`ємною частиною є додатки, зокрема: додаток 1-1 Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами; додаток 1-4 Умови накопичення вагонів. Додаток № 1-4 до Договору Умови накопичення вагонів (далі додаток) містить наступні погоджені сторонами умови. Відповідно до п. 1 додатку № 1-4 до Договору Умови організації накопичення вагонів на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів). Відповідно до п. 2 додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення. Згідно з п. 3 додатку для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову. Відповідно до п. 4 додатку в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки. Відповідно до п. 5 додатку на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення. Відповідно до п. 6 додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Відповідно до п. 7 додатку часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Відповідно до п. 8 додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. Відповідно до п. 9 додатку за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: - плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1); - за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2); - за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору (п. 9.3). Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується. Відповідно до п. 10 додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги. 30.05.2017 між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про подачу та збирання вагонів ТОВ СП "Нібулон" при станції Решетилівка Південної залізниці. Згідно з п. 1 Договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить користувачу, примикає через стрілку № 9 до колії № 10 станції Решетилівка Південної залізниці і яка обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", який встановлено на відстані 156 м від вістря стрілки №

9. За умовами п. 6 Договору вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження; здача вагонів проводиться: на місцях завантаження, вивантаження; загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 08 одиниць. Згідно з п. 7 Договору про готовність вагонів до забирання користувач під`їзної колії передає залізниці повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Міністерством транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими Міністерством юстиції України 15.03.1999 № 165/3458. Пунктом 8 Договору передбачено, що приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на місцях завантаження, вивантаження. З під`їзної колії вагони приймаються у кількості не менше одночасно переданої партії вагони приймаються, якщо до передачі підготовлено всі наявні на під`їзній колії вагони і вантажні операції з ними закінчені. Відповідно до п. 9 Договору максимальна переборна спроможність вантажних пунктів: 60 вагонів навантаження зернових різних за добу. 9 вагонів вивантаження добрив мінеральних з напіввагонів. Пунктом 10 Договору встановлено, що час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання. У всіх випадках вагони приймаються залізницею від користувача після оформлення належним чином перевізних документів. За умовами п. 11 Договору термін виконання технологічних операцій з вагонами: навантаження: зернові різні 2 вагони х 0,67 год. з одночасною подачею 8 вагонів, вивантаження добрив мінеральних з на піввагонів 1 вагон х 2,25 год. з одночасною подачею 8 вагонів. Середній час перебування вагонів на під`їзній колії 18 годин. Відповідно до п. 14 Договору власник сплачує залізниці плату: за подачу, забирання вагонів, за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, ставками Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги. За час перебування на під`їзній колії вагонів, що належать підприємствам, чи орендовані ними, плата не вноситься, якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї, або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків, -за складування вантажів або примикання під`їзних колій у смузі відведення, компенсує плату за земельну ділянку, зайнятої під`їзною колією і спорудами користувача за узгодженим тарифом, -інші збори і плати, які встановлені Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів згідно Збірника тарифів або за узгодженими тарифами. Збори і плати вносяться: 100% попередня оплата. Договір укладається терміном з 25.06.2027 по 24.06.2022 включно (п. 20 Договору). Для забезпечення виконання плану перевезень на 23.02.2022 на станцію Решетилівка регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 23.02.2022 о 23:37 год. на адресу ТОВ СГ "Нібулон" прибули 50 порожніх вагонів власності перевізника ЦТЛ під навантаження вантажу "зерно кукурудзи", в тому числі вагони: №№ 95531281, 95587633, 58564766, 95309225, 95334157, 95615647, 95668307, 957113277 згідно умов аукціону №RCE001-UA-20220209-24291. Призначення перевезення: станція Миколаїв Вантажний (код станції 415207). В подальшому проводилось подавання вагонів під навантаження згідно умов договору про подачу та забирання вагонів. Згідно пам`ятки ТОВ СГ "Нібулон" № 27 про подавання вагонів форми ГУ-45 на під`їзні колії ТОВ СГ «Нібулон» були подані 8 вагонів (24.02.2022 о 00:45). Акціонерне товариство "Українська залізниця" телеграмою (повідомленням) від 24.02.2022 №ЦЦО/99 ввела обмеження перевезень з областю призначення, зокрема: Донецька Дон (48), Куп`янська дир. зал. перевезень ДН-5 (5), Сумська дир. зал. перевезень ДН-3 (3), Харківська дир. зал. перевезень ДН-2 (2), Київська дир. зал. перевезень ДН-1 (1), Конотопська дир. зал. перевезень ДН-5 (5), Коростенська дир. зал. перевезень ДН-4 (4), Одеська дир. зал. перевезень ДН-1 (1), Порт. Припорт. дир. зал. перевезень ДН-5 (5) для всіх одержувачів. Судовою колегією встановлено, що станція Миколаїв Вантажний відноситься до Одеської дирекції залізничних перевезень. 24.02.2022 станцією Решетилівка був складений акт загальної форми № 1 про те, що у період з 08:00 24.02.2022 до 08:00 год 11.03.2022 8 вагонів простоюють на під`їзній колії ТОВ СП "Нібулон" і не навантажуються з технічних причин, згідно ЦЦО/99 24.02.2022. Матеріали справи містять повідомлення про настання форс-мажору від 02.03.2022 №ЦТЛ-19/178, згідно якого АТ "Українська залізниця" повідомила замовників послуг про те, що АТ "Українська залізниця" не може надавати послуги/виконувати свої зобов`язання за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом внаслідок виникнення обставин непереборної сили: військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Зазначає, що вказані обставини непереборної сили засвідчені загальним офіційним листом ТТП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Згідно листа АТ "Українська залізниця" від 02.04.2024 №ЦЦМ-12/144 у відповідь на адвокатський запит Позивач повідомив, зокрема, що лист від 02.03.2022 №ЦТЛ-19/178 станом на момент формування відповіді не скасовано. Після одержання повідомлення від Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо введення вищезазначених обмежень Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" вживало організаційні заходів щодо пошуку інших пунктів відвантаження. На виконання плану перевезень ТОВ СП "Нібулон" у квітні 2022 року призначенням на станцію Колосівка вагони: №95531281, 95587663 з вантажем «кукурудза» передані залізниці (Повідомлення про закінчення вантажних операцій №23 передано 07.04.2022 о 16-10) та прийняті залізницею до перевезення 07.04.2022 за накладною № 43577675. Забирання вагонів відповідно до пам`ятки № 25 про забирання вагонів - 09.04.2022 о 12:40 год. На виконання плану перевезень ТОВ СП "Нібулон" у травні 2022 року призначенням на станцію Ізмаїл вагони: 58564766, 95309225, 95334157, 95615647, 95668307, 95713277 з вантажем "кукурудза" передані залізниці (Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами №26 передано 22.05.2022 о 8-05) та прийняті залізницею до перевезення 22.05.2022 за накладною 43862192. Забирання вагонів відповідно до пам`ятки № 27 про забирання вагонів - 22.05.2022 о 11:40 год. Позивачем були сформовані відомості плати за користування вагонами форми ГУ46 № 14040003р, №31050004р та нарахована плата за користування вагонами в розмірі 116025,00 грн та 910875,00 грн відповідно. Загальна сума нарахованої Позивачем плати за користування вагонами склала 1232280,00 грн з ПДВ. За даними Позивача, Відповідач був повідомлений про складання відомостей плати Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" відомості плати ф.ГУ-46 № 14040003р, №31050004р були підписані із зауваженнями: «Зі зняттям коштів за користування ТОВ СГ "Нібулон" не згоден, так як на 24.02.2022 було заплановано відвантаження 50 вагонів зі ст. Решетилівка до ст. Миколаїв- вантажний, але через початок бойових дій на території України (форс-мажорні обставини) було накладено конвенцію ЦЦО/99 від 24.02.2022 на відправку до місця призначення і діє до сьогоднішнього дня. Тому за можливості навантажені два вагони були за першої нагоди відправлені на іншу станцію. Вини в тому, що вагони залишалися так довго під навантаженням за собою не вбачаємо та знаттям коштів не згідні», про що були складені акти загальної форми ГУ-23 № 262 від 16.04.2022, № 560 від 01.06.2022. З метою з`ясування питання погодження з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту Міністерством інфраструктури України запровадження АТ "Українська залізниця" конвенційної заборони, оформленої телеграмою від 24.02.2022 №ЦЦО/99, до АТ «Українська залізниця» в інтересах ТОВ СП "Нібулон" було направлено адвокатський запит від 20.03.2024 №11/2024, в тому числі з проханням надати копію цього погодження. Матеріали справи містять лист АТ "Українська залізниця" від 18.04.2024 №ЦЦМ-12/168, згідно з яким Позивачем повідомлено, що в режимі негайного реагування на виникнення непередбачуваних ситуацій під час дії воєнного стану запровадження АТ "Українська залізниця" обмеження на перевезення вантажів від 24.02.2022 №ЦЦО/99 в день початку збройної агресії було вимушеною мірою та одним із невідкладних заходів, направлених на забезпечення збереження вантажів, рухомого складу та безпеки перевезень для усіх учасників перевізного процесу. З метою з`ясування питань впливу всіх конвенційних заборон 2022 року на спроможність АТ "Українська залізниця" щодо перевезення вантажу в окремі області призначення, а також стосовно правомірності нарахування плати за користування вагонами, в інтересах ТОВ СП "Нібулон" до АТ "Українська залізниця" були направлені адвокатські запити та отримані відповіді на них. Так, адвокатський запит від 02.08.2024 №02/08, в якому поставало питання: чи існували в період дії заборони, введеної АТ "Українська залізниця" повідомленням від 24.02.2022 №ЦЦО/99, у вантажовідправника ТОВ СП "Нібулон" обмеження (заборони) щодо можливості оформлення та відправки в електронному вигляді в Автоматизованій системі Клієнт УЗ електронних перевізних документів на вагони з вантажем - сільськогосподарською продукцією, зокрема, областю призначення станція Миколаїв вантажний Од (415207) (в період дії конвенційної заборони від 24.02.2022 №ЦЦО/99). У відповідь на лист представнику ТОВ СП "Нібулон" направлено відповідь від 06.08.2024 №Ц-2-94/690-24, згідно якої, АТ "Українська залізниця" повідомила, що згідно з умовами тимчасового обмеження на перевезення від 24.02.2022 №ЦЦО/99 з 24.02.2022 для всіх вантажовідправників із УЗ (22), в тому числі і для ТОВ СП "Нібулон", оформлення перевізних документів в електронному вигляді в Автоматизованій системі Клієнт УЗ на всі вантажі та порожні вагони призначенням станція Миколаїв Вантажний (415207) було заборонено. Адвокатським запитом від 05.08.2024 №48/2024 представника ТОВ СП "Нібулон", в якому, зокрема задані питання: - чи існували в період дії заборони, введеної АТ "Українська залізниця" повідомленням від 24.02.2022 №ЦЦО/99, у АТ "Українська залізниця" в Автоматизованій системі Клієнт УЗ обмеження (заборони) щодо прийняття в електронному вигляді від вантажовідправника ТОВ СП "НІБУЛОН" електронних перевізних документів на перевезення вагонів з вантажем сільськогосподарською продукцією областю призначення, зокрема, станція Миколаїв вантажний Од (415207) (в період дії конвенційної заборони від 24.02.2022 №ЦЦО/99); - чи мала можливість АТ "Українська залізниця" в період дії вищезазначеної заборони приймати в електронному вигляді в Автоматизованій системі Клієнт УЗ від вантажовідправника ТОВ СП «Нібулон» електронні перевізні документи на перевезення вагонів з вантажем сільськогосподарською продукцією, зокрема, областю призначення станція Миколаїв Вантажний Од (415207) (в період дії конвенційної заборони від 24.02.2022 №ЦЦО/99). У відповідь на адвокатський запит 06.08.2024 Позивачем надана відповідь від 06.08.2024 №Ц-2-94/689-24, згідно якої АТ "Українська залізниця" повідомила, що згідно з умовами тимчасового обмеження на перевезення від 24.02.2022 №ЦЦО/99 з 24.02.2022 для всіх вантажовідправників із УЗ (22), в тому числі і для ТОВ СП "Нібулон", оформлення перевізних документів в електронному вигляді в Автоматизованій системі Клієнт УЗ на всі вантажі та порожні вагони призначенням станція Миколаїв Вантажний (415207) було заборонено. Водночас зазначається, під час дії обмежень на перевезення (конвенційних заборон) створення електронних перевізних документів в Автоматизованій системі Клієнт УЗ неможливе. Колегія суддів, оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, дійшла наступних висновків. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України). За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України). Разом з цим, права й обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках. Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та іншими актами законодавства України, в т. ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2020, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083. Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Пункт 2 Статуту визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту). У ст. 71 Статуту зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникли з вини залізниці, встановлюється Правилами. Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України). Відповідно до пункту 13 "Правил користування вагонами і контейнерами" затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами) плата за користування стягується з вантажовласника у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. А відповідно до п.п.3.4.4 п.3.4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом плата за користування власними вагонами Перевізника нараховується та сплачується Замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від Перевізника. Як було встановлено судовою колегією, АТ "Українська залізниця" телеграмою (повідомленням) від 24.02.2022 №ЦЦО/99 з посиланням на ст.29 Статуту залізниць України ввела конвенційну заборону станціям АТ "Українська залізниця" приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони зокрема областю призначення Одеська дир. зал. перевезень ДН-1 (1) для всіх одержувачів, чим фактично було в односторонньому порядку призупинено всі перевезення. Зазначене свідчить про відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" в затримці та користуванні вагонами Акціонерного товариства "Українська залізниця", з огляду на що Відповідач не може нести будь - які негативні наслідки у зв`язку з такою забороною. При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження). Відповідно до ст.29 Статуту залізниць України Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Аналогічна норма міститься і в ст.13 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р.№273/96-ВР, де визначено, що АТ "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Згідно до п.31 "Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, відповідно до статі 29 Статуту залізниць України приймання вантажів до перевезення може бути тимчасово припинене або обмежене, про що залізниця повідомляє вантажовідправника в порядку, визначеному договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, форма якого наведена у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №864/5085. Після одержання повідомлення відправник протягом 12 годин повинен припинити або обмежити до встановлених залізницею розмірів відвантаження продукції. Як встановлено судовою колегією матеріали справи не містять погодження з Міністерством інфраструктури України тимчасових обмежень щодо перевезень. Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування (підпункт 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20). Тож Міністерство інфраструктури України як орган виконавчої влади та суб`єкт владних повноважень має власну компетенцію щодо установлення процедури та строків припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу. Акціонерне товариство "Укрзалізниця" є суб`єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях; за статтею 13 цього Закону, організовуючи роботу залізничного транспорту в умовах надзвичайних обставин, Акціонерне товариство "Укрзалізниця" вправі запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Акціонерне товариство "Укрзалізниця" як суб`єкт господарювання здійснює дії з обмеження перевезень у межах своєї власної господарської компетенції щодо організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів; Отже, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження). Однак ототожнення у зв`язку із цим організаційно-господарської функції, яка здійснюється в межах своєї компетенції суб`єктом господарювання, з владно-управлінськими функціями органу виконавчої влади - суб`єкта владних повноважень є помилковими; Акціонерне товариство "Укрзалізниця" не є суб`єктами владних повноважень, спірні дії Акціонерного товариства "Укрзалізниця" стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої сторони не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, а рішення Акціонерного товариства "Укрзалізниця", які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії в розумінні КАС України (аналогічна правова позиція викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 904/3926/22, від 17.04.2024 у справі № 907/609/22). З наведеного слідує, що реалізація Залізницею такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється виключно за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження), а саме - Міністерством інфраструктури України. Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає, що АТ "Українська залізниця" 24.02.2022 ввела конвенційну заборону №ЦЦО/99 всупереч положенням статті 13 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 29 Статуту, за відсутності повноважень на введення таких обмежень. Виходячи із зазначеного судова колегія, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що неможливість надання послуг з перевезення та затримка в користуванні вагонами Акціонерного товариства "Українська залізниця" у спірний період сталася саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", оскільки саме Акціонерним товариством "Українська залізниця" 24.02.2022 було введено конвенційну заборону приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення, що і призвело до вимушеної затримки в користуванні вагонами з боку Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" та неможливості для Відповідача проведення вантажних операцій та передачі завантажених вагонів для подальшої відправки на підставі перевізного документа. Відтак, доводи апелянта щодо неповернення вагонів з причин, які не залежать від Відповідача та стали наслідком його волевиявлення, не знайшли свого підтвердження. Як було встановлено судовою колегією, матеріали справи не містять доказів вручення Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарську підприємству "Нібулон" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" повідомлень (листів, телеграм) щодо відкликання (скасування) або змін в конвенційну заборону, введену телеграмою (повідомленням) від 24.02.2022 №ЦЦО/99, або внесення змін до неї, які б надавали можливість Позивачу приймати до перевезення вантажі призначенням станція Миколаїв Вантажний. У зв`язку з чим, Відповідачем самостійно було ініційовано питання, щодо з`ясування впливу всіх конвенційних заборон 2022 року на спроможність АТ "Українська залізниця" щодо перевезення вантажу в окремі області призначення, а також стосовно правомірності нарахування плати за користування вагонами, в інтересах ТОВ СП "Нібулон" до АТ "Українська залізниця" внаслідок чого були направлені адвокатські запити та отримані відповіді на них. Відповідно, до отриманих відповідей №№Ц-2-94/690-24 та Ц-2-94/689-24 від 06.08.2024 Відповідачу, було повідомлено, що оформлення перевізних документів в електронному вигляді в Автоматизованій системі Клієнт УЗ на всі вантажі та порожні вагони призначенням станція Миколаїв Вантажний (415207) було заборонено. Водночас зазначається, під час дії обмежень на перевезення (конвенційних заборон) створення електронних перевізних документів в Автоматизованій системі Клієнт УЗ неможливе. Виходячи з вищевикладеного, судова колегія доходить висновку, що запроваджуючи обмеження щодо роботи електронної системи Позивача, саме на АТ "Укрзалізниця" (як ініціатора таких обмежень) покладався добросовісний обов`язок визначення алгоритму дій сторін при неможливості здійснення перевезень у ті чи інші пункти призначення. Тобто саме з боку Залізниці, як суб`єкта господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень, мали надійти пропозиції/розпорядження щодо доцільності подальшого формування маршрутного поїзда за призначенням, зміни маршруту тощо. З огляду на вказане, апеляційний господарський суд відхиляє доводи Позивача, що такі дії мав вчинити Відповідач, адже це суперечить принципам справедливості, добросовісності, рівності та розумності договірних зобов`язань. Зазначена позиція висловлена і Верховним Судом в постанові від 17.04.2024 по справі №907/609/22. Разом з тим, Верховний Суд також зазначив, що ураховуючи, що спірні правовідносини виникли з 24.02.2022, тобто після запровадження Позивачем в електронній базі АС Клієнт АТ "Українська залізниця" заборони на вчинення дій з перевезення, з огляду на відсутність зі сторони залізниці та/або інших уповноважених органів (зокрема, Міністерства інфраструктури України) роз`яснень/розпоряджень щодо подальших дій суб`єктам господарювання (зокрема і Відповідачу) після запровадження розпорядження від 24.02.2022 №ЦЦО/99, колегія суддів відзначає, що обставини оформлення/неоформлення Відповідачем усіх Електронних перевізних документів на спірні вагони на правову кваліфікацію судом спірних правовідносин не впливають. Враховуючи зазначені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" вживало організаційних заходів з пошуку інших кінцевих пунктів вивантаження. Як наслідок: - на виконання плану перевезень ТОВ СП "Нібулон" у квітні 2022 року призначенням на станцію Колосівка 2 вагони №95531281, 95587663 з вантажем кукурудза передані залізниці (Повідомлення про закінчення вантажних операцій №23 передано 07.04.2022 о 16-10) та прийняті залізницею до перевезення 07.04.2022 за накладною № 43577675; - на виконання плану перевезень ТОВ СП "Нібулон" у травні 2022 року призначенням на станцію Ізмаїл 6 вагонів 58564766, 95309225, 95334157, 95615647, 95668307, 95713277 з вантажем кукурудза передані залізниці (Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами №26 передано 22.05.2022 о 8-05) та прийняті залізницею до перевезення 22.05.2022 за накладною 43862192. Окрім того, судова колегія вважає прийнятними доводи Відповідача про те, що Позивачем не були у повній мірі дотримані положення чинного законодавства щодо процедури та порядку складання, повноти відображення даних та заповнення відомостей плати за користування вагонами (форма ГУ-46) ГУ-46 №14040003 та №31050004, а також актів загальної форми (форма ГУ 23), які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Відповідача у вигляді плати за користування вагонами, що також свідчить про безпідставність вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" щодо стягнення зазначеної плати в загальному розмірі 1232280,00 грн. Щодо заяви Відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Суд зауважує, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес Позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Враховуючи, що Позивачем не було доведено порушення права, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, відсутні підстави для застосування у цій справі інституту строку позовної давності. Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження, а позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ СП "Нібулон" коштів є необґрунтованими, оскільки підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Згідно частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не спростовує вірних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок суду. Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга АТ "Українська залізниця" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/19/24 залишається без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/19/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 по справі №915/19/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки передбаченими статтями 268-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 05.05.2025 Головуюча cуддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І.Діброва А.І. Ярош