Постанова 4824 № 761/33402/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/9530/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 761/33402/23 02 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Самчук Марини Валеріївни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Савчук Ю.Н. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и в: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - передано до Господарського суду м. Києва, на розгляді якого перебуває справа № 910/6826/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 21 березня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Самчук М.В. подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до Шевченківського районного суду м. Києва. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процессуального права. Зазначає, що 15 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» (перейменовано на ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ») було укладено Договір № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за Договором кредиту № 500940318 від 16.05.2014 року було відступлено ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС». Звернувшись до ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» із адвокатським запитом щодо наявності у Товариства прав вимоги за Кредитним договором № 500940318 від 16.05.2014 року, представник позивача, адвокат Самчук М.В., отримала лист ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» за вих. № 80-10/24 від 09.10.2024. Зі змісту цього листа стало відомо, що 15 лютого 2023 року на підставі Договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги до ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» (ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» перейменовано на ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ») перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 500940318 від 16.05.2014. 11 травня 2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було укладено Договір № 11-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500940318 від 16.05.2014 відступлено ТОВ «ДЕБТ ФОРС». Зазначає, що лист ТОВ "ДЕБТ ФОРС" № 387-11 від 13.11.2024 року підтверджує, що право вимоги за Договором кредиту № 500940318 від 16.05.2014 року належить ТОВ "ДЕБТ ФОРС" що підтверджуєтеся доданими до нього документами. Зважаючи на зазначене, на момент звернення до суду із заявою про залучення до участі у справі правонаступника відповідача право вимоги за Кредитним договором № 500940318 від 16.05.2014 року, за яким позичальником є ОСОБА_1 , перейшло та належить ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а не ТОВ «Вердикт Капітал». Таким чином, належним відповідачем у цій справі є саме ТОВ «ДЕБТ ФОРС», місцезнаходженням якого: Україна, 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201/203, літера 2А, офіс 602, ідентифікаційний код (код за ЄДРПОУ): 43577608. Крім того, оскаржуване рішення про передачу справи до Господарського суду м. Києва є неправомірним, оскільки кредитні зобов`язання не входять до ліквідаційної маси ТОВ «Вердикт Капітал», а питання щодо виконавчого напису нотаріуса не є предметом розгляду у справі про банкрутство. Крім того, ухвалюючи рішення про передачу справи, суд порушив принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може передавати справу до іншого суду (іншої юрисдикції). Натомість Позивач звернувся з заявою, в якій просив суд залучити правонаступника відповідача - ТОВ «ДЕБТ ФОРС», що відповідає як фактичним обставинам справи, так і чинному законодавству. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Передаючи дану справу на розгляд до Господарського суду м.Києва, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Вердикт Капітал», суд першої інстанції посилався на те, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.07.2024 р. у справі № 910/6826/24 порушено справу про банкрутство ТОВ «Вердикт Капітал», а тому дана справа підлягає передачі саме до Господарського суду м.Києва. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. (Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц (провадження № 14-6цс18)). Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства(що набув чинності 21.04.2019), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Частиною 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи. З введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови від 15 січня 2020р. по справі № 607/6254/15-ц, від 28 січня 2020р. по справі № 50/311-б). Процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідача, стосовно яких у ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи. Встановивши, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 24 липня 2024 року відкрито провадження у господарській справі № 910/6826/24 про неплатоспроможність ТОВ «Вердикт Капітал», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що дана справа підлягає передачі до Господарського суду м. Києва. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Самчук М.В. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Самчук Марини Валеріївни залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: