Постанова Київський апеляційний суд № 756/15727/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7370/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 756/15727/23 28 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, стосовно якої розглядалась справа про визнання її обмежено дієздатним та встановлення піклування, ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року, ухвалене у складі колегії під головуванням судді Майбоженко А.М., присяжних: Черкашиної Г.М., Урзана О.І., у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), ОСОБА_1 , Пуща-Водицький психоневрологічний інтернат, про визнання особи обмежено дієздатною, призначення піклування,- в с т а н о в и в: У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про визнання особи обмежено дієздатною, призначення піклування, заінтересовані особи: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), ОСОБА_1 , Пуща-Водицький психоневрологічний інтернат. Вимоги заяви обгрунтовані тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року її брат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа з інвалідністю ІІ групи з психічного захворювання, був визнаний недієздатним(справа №756/13286/18). Її було призначено опікуном над ОСОБА_1 . Дане рішення діяло протягом двох років з дня набрання ним законної сили. Зазначала, що в процесі розгляду питання щодо продовження рішення про визнання ОСОБА_1 недієздатним, за результатами останньої судово-психіатричної експертизи від 19 липня 2023 року № 729 встановлено, що ОСОБА_1 страждає на параноїдальну шизофренію, стан нестійкої медикаментозної ремісії, що істотно впливає на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними та має бути обмеженим у своїй цивільній дієздатності. Вона звернулася до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою та відповідним пакетом документів для розгляду питання щодо призначення її піклувальником над ОСОБА_1 , у разі обмеження його цивільної дієздатності. На засіданні опікунської ради 12 жовтня 2023 року питання щодо призначення заявниці піклувальником було вирішено та підготовлено відповідне подання до суду. На даний час ОСОБА_1 є мешканцем Пуща-Водицького психоневрологічного інтернату, який не заперечує щодо призначення її піклувальником над братом. З урахуванням наведених обставин, заявник ОСОБА_2 просила суд обмежити у цивільній дієздатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити її піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), ОСОБА_1 , Пуща-Водицький психоневрологічний інтернат, про визнання особи обмежено дієздатною, призначення піклування задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обмежено дієздатним та встановлено відносно нього піклування. Призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувальником обмежено дієздатного ОСОБА_1 . Витрати за проведення експертизи віднесено за рахунок держави. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, заінтересована особа, стосовно якої розглядалась справа про визнання її обмежено дієздатним та встановлення піклування, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/15727/23; призначити повторну судову психіатричну експертизу для з`ясування його психічного стану у юридично значимий проміжок часу, а саме на теперішний час (як це вимагає п. 10 порядку); ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необ`єктивним, необгрунтованим та ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно та неправильно досліджено та надано оцінку висновку судово - психіатричної експертизи № 724 від 18.06.2024 року. Зазначає, що висновок був складений експертами з порушенням порядку, визначеного ч. 1 ст. 102 та ч. 2 ст. 106 ЦПК України, відповідно до яких у висновку експерта повинно бути зазначено, хто був присутній при проведенні експертизи. Натомість, при проведенні експертизи була присутня психолог, думка якої та підпис відсутні у вказаному висновку. Також при проведенні експертизи був порушений Порядок проведення судово - психіатричної експертизи, затверджений наказом МОЗ України від 08.05.2018 року № 865 (в подальшому - порядок), а саме: п. 19 порядку, відповідно до якого дослідження має включати в себе обов`язкові елементи:дослідження особливостей перебігу когнітивних процесів (увага, пам`ять, мислення) - не менш двох методик, спрямованих на дослідження одного процесу; дослідження індивідуально -психологічних особливостей - не менш двох методик. Але жодних досліджень із використанням відповідних методик під час проведення експертизи проведено не було. До того ж, висновок є необгрунтованим та необ`єктивним, як того вимагає ч. 3 ст. 72 ЦПК України. В порушення вимог ч. 4 ст. 72 ЦПК України експерт, яка була запрошена та з`явилася до суду, не роз`яснила свій висновок. На його запитання, які ознаки хронічного стійкого психічного розладу виявлені під час проведення експертизи, яка симптоматика наявна в об`єктивному прояві, не відповіла. На його пропозицію роз`яснити, що є шизофренія пароноїдальна, паралогічне мислення, резонерське мислення, апатико дисоціативний тип дефекту, зниження вольового радикалу, тобто, значення спеціальних медичних термінів, вживаних у висновку, відмовила, мотивуючи це тим, що вона "не зобов`язана читати лекції з психіатрії". Не відповіла експерт на його запитанння та не обґрунтувала свою позицію в наступному: Що саме і яким чином із виявлених під час експертизи порушень в об`єктивному прояві істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними? В чому фактично полягає його не здатність усвідомлювати значення своїх дій (міркування, судження) та в чому фактично полягає некерованість його діями (поведінка, вчинки)?. Також в процесі складання та роз`яснення висновку були порушені ст. 3 та абз. 7 ст. 4, п.1, п.2 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу». Зазначає, що заявлене ним клопотання про відхилення висновку та призначення повторної судово - психіатричної експертизи суд першої інстанції не задовольнив та не скористався п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 103, ст. 110, ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 239 ЦПК України, чим недотримався вимог ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79, ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України. Вважає що, враховуючи необґрунтованість та необ`єктивність висновку, що був прийнятий до уваги, суд першої інстнації неправильно (некоректно) застосував ст. 36 та ст. 37 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У письмових поясненнях заінтересована особа Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування) просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним. Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Атраковича Костянтина Олеговича про призначення у справі повторної судово-психіатричної експертизи відмовлено. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Атракович Костянтин Олегович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду перешої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Представник Пуща-Водицького психоневрологічного інтернату в судовому засіданнні в судовому засіданнні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Представник заінтересованої особи: Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації в судове засіданння не з?явився, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлений в установленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд вважає можливим розгляд справи у відсутності вказаного представника. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що заявниця у даній справі ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та свідоцтв про шлюб. В провадженні Оболонського районного суду м.Києва перебувала цивільна справа № 756/13286/18 за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Відділ опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та за поданням Органу опіки та піклування Оболонського району м. Києва - Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про встановлення опіки та призначення опікуна недієздатній особі. Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта Київського міського центру судово-психіатричної експертизи № 180 від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 страждає на параноїдну шизофренію, стан нестійкої медикаментозної ремісії (F20.04), за своїм психічним станом не здатний розуміти значення своїх дій та керувати ними, потребує встановлення над ним опіки (т.1 а.с.47-49 справа ун.№756/13286/18). 10 грудня 2019 року рішенням Оболонського районного суду м.Києва заяву та подання задоволено в повному обсязі, визнано недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено опіку над ним, призначено ОСОБА_2 його опікуном. 04.11.2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про продовження строку рішення суду від 10.12.2019 року, у задоволенні якої рішенням суду від 24.11.2023 року у справі № 756/13286/18відмовлено. Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 0527 Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» від 14.06.2022 року, ОСОБА_1 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді: «Параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу, не різко виражений апатико-дисоціативний тип дефекту» (згідно з МКХ-10: F20.0). Даний психічний розлад істотно впливає на здатність ОСОБА_1 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_1 може приймати участь в судових засіданнях. (том 1, а.с.166-174 справа ун.№756/13286/18). Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 729 Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» від 19.07.2023 року, ОСОБА_1 страждає на параноїдну шизофренію, стан нестійкої медикаментозної ремісії згідно (МКХ-10, F20.04). Наявні у ОСОБА_1 психічні порушення істотно впливають на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може приймати участь в судових засіданнях. (том 2, а.с.32-36 справа ун.№756/13286/18). Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Лєгостаєва І.В. задоволено та призначено у цій справі амбулаторну комісійну судово-психіатричну експертизу психічного стану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої доручено експертам Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України». Відповідно до Висновку судово-психіатричної експертизи Державної установи «Інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» №724 від 18.06.2024 року, на теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді: «Параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу, нерізко виражений апатико-дисоціативний тип дефекту» (згідно з МКХ-10: F-20.04). Даний психічний розлад істотно впливає на здатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.84-95). Згідно з поданням органу опіки і піклування та доданими до нього документами, за результатом розгляду заяви орган опіки та піклування просить встановити піклування над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі обмеження його цивільної дієздатності та призначити ОСОБА_2 піклувальником над ним (а.с. 8-9). Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), ОСОБА_1 , Пуща-Водицький психоневрологічний інтернат, про визнання особи обмежено дієздатною, призначення піклування, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що наявні підстави для обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення піклування над ним та призначення піклувальником його сестру ОСОБА_2 , відповідно до подання органу опіки та піклування. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року відповідає. Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України). Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. У відповідних положеннях підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг. Згідно із статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Відповідно до ч.1 статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. (частини перша-третя статті 37 ЦК України). Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України). Статтею 59 ЦК України визначено,що піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦК України суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Згідно з частиною другою статті 69 ЦК України піклувальник над фізичною особаю, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов?язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов. Відповідно до частини першої статті 296 ЦПК України заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім`ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Частиною 1 статті 297 ЦПК України передбачено, що узаяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім`ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов`язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України). У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року роз`яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (частина перша статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»). Відповідно до положень статті 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. За положеннями частини шостої статті 300 ЦПК України визначено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» (в редакції, чинній на час подання заяви та розгляду справи судом першої інстанції) особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов`язаних із наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв`язку з цим їх прав. Таким чином, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її обмежено дієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз`яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої, суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт із такою особою, а краще опитати її (за необхідності - дистанційно, у режимі відеоконференції). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи питання щодо визнання ОСОБА_1 обмежено дієздатною особою, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у сукупності, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнанння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обмежено дієздатним, встановлення відносно нього піклуваннята призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,піклувальником обмежено дієздатного ОСОБА_1 . Заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження наявності хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді параноїдної шизофренії, безперервного типу перебігу, нерізко вираженого апатико-дисоціативного типу дефекту, який істотно впливає на здатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Так, на виконання приписів статті 298 ЦПК України, судом першої інстанції ухвалою від 01.04.2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Лєгостаєва І.В. та призначено у даній справі амбулаторну комісійну судово-психіатричну експертизу психічного стану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої доручено експертам Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України». Відповідно до Висновку судово-психіатричної експертизи, складеного експертами Державної установи «Інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» №724 від 18.06.2024 року, на теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді: «Параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу, нерізко виражений апатико-дисоціативний тип дефекту» (згідно з МКХ-10: F-20.04). Даний психічний розлад істотно впливає на здатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.84-95). З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , складеного 12.10.2023 року вбачається, що остання проживає в 3-х кімнатній квартиріта має належніумови проживання. Згідно довідки від 16.10.2023 року Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія» ОСОБА_2 під наглядом лікаря-психіатра не знаходиться. ОСОБА_2 єдина, хто звернулася до Органу опіки і піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації. Жодна інша особа не зверталася до Органу опіки і піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації із метою встановлення піклування над ОСОБА_1 . 12.10.2023 року відбулося засідання Опікунської ради при Оболонській районній в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до витягу з протоколу засідання опікунської ради при Оболонській районній в місті Києві державної адміністрації № 13/23 від 12.10.2023 року, на засіданні було встановлено, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи наявні підстави обмежити дієздатність ОСОБА_1 та забезпечити його піклуванням. Відтак, колегія суддів вважає, що вирішуючи вказану заяву, суд першої інстанції належним чином дослідивши та надав оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), ОСОБА_1 , Пуща-Водицький психоневрологічний інтернат, про визнання особи обмежено дієздатною, призначення піклування. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції неповно та неправильно досліджено та надано оцінку висновку судово - психіатричної експертизи № 724 від 18.06.2024 року, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Згідно із статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла, тощо, об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров`я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (частина перша статті 105 ЦПК України). Вказані приписи ст.105 ЦПК України кореспондуються з приписами ст. 298 ЦПК України, яка вказує на те, що суд, за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи, призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171. Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза. Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Згідно з пунктом 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Для з`ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі психіатрії, суд першої інстанції на виконання положень частини першої статтей 105, 298 ЦПК України, якими передбачено обов`язкове призначення експертизи для встановлення психічного стану особи, було призначено амбулаторну комісійну судово-психіатричну експертизу психічного стану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої доручено експертам Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України», за результатами, якої складено висновок судово-психіатричного експерта №724 від 18.06.2024 року. За загальним правилом, визначеним ЦПК України, висновок експерта може бути визнано судом необґрунтованим, якщо він суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Висновку судово-психіатричної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи № 180 від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 страждає на параноїдну шизофренію, стан нестійкої медикаментозної ремісії (F20.04), за своїм психічним станом не здатний розуміти значення своїх дій та керувати ними, потребує встановлення над ним опіки (т.1 а.с.47-49 справа ун.№756/13286/18). 10 грудня 2019 року рішенням Оболонського районного суду м.Києва заяву та подання задоволено в повному обсязі, визнано недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено опіку над ним, призначено ОСОБА_2 його опікуном. Відповідно до Висновку судово-психіатричної експертизи № 0527 Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» від 14.06.2022 року, ОСОБА_1 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді: «Параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу, не різко виражений апатико-дисоціативний тип дефекту» (згідно з МКХ-10: F20.0). Даний психічний розлад істотно впливає на здатність ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_1 може приймати участь в судових засіданнях. (том 1, а.с.166-174 справа ун.№756/13286/18). Згідно Висновку судово-психіатричної експертизи № 729 Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» від 19.07.2023 року ОСОБА_1 страждає на Параноїдну шизофренію, стан нестійкої медикаментозної ремісії згідно (МКХ-10, F20.04). Наявні у ОСОБА_1 психічні порушення істотно впливають на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може приймати участь в судових засіданнях. (том 2, а.с.32-36 справа ун.№756/13286/18). Отже, матеріалами даної справи підтверджується, що на протязі тривалого часу ОСОБА_1 страждає на психічне захворювання - параноїдну шизофренію, що підтверджується переліченими вище висновками експертів. Висновок судово-психіатричної експертизи № 724 від 18.06.2024 року не суперечить висновкам експертиз № 180 від 28 березня 2019 року, № 0527 від 14.06.2022 року, № 729 від 19.07.2023 року та іншим матеріалам даної справи, відтак, як у суду першої інстанції, так і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання висновку експерта № 724 від 18.06.2024 рокунеобґрунтованим, а тому суд підставно поклав вказаний висновок в основу судового рішення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те що, в порушення вимог ч. 4 ст. 72 ЦПК України, експерт, яка була запрошена та з`явилася до суду першої інстанції, не роз`яснила свій висновок № 724 від 18.06.2024 року. На його запитання, які ознаки хронічного стійкого психічного розладу виявлені у нього під час проведення експертизи, яка симптоматика наявна в об`єктивному прояві, не відповілата свою позицію не обґрунтувала, а суд першої інстанції необгрунтовано відхилив клопотання апелянта про призначення повторної судово - психіатричної експертизи, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до положень Закону України «Про судову експертизу» незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта, кримінальною відповідальністю судового експерта за свідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, можливістю призначення додаткової та повторної судової експертизи. Висновок експерта згідно зі статтею 110 ЦПК України є доказом, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Сама по собі незгода сторони у справі з висновком експерта; надання, на запитання сторони у справі, експертом відповідей, які не узгоджуються з баченням/розумінням стороною обставин справи та не узгоджуються із знаннями сторони в галузі психіатрії чи юриспруденції, тощо, не є безумовною підставою для призначення додаткової чи повторної експертизи у межах справи, у якій призначалася судова експертиза відповідно до вимог ЦПК України. Як зазначалося вище, висновок судово-психіатричної експертизи № 724 від 18.06.2024 року не суперечить висновкам експерта № 180 від 28 березня 2019 року, № 0527 від 14.06.2022, № 729 від 19.07.2023, не суперечить іншим матеріалам даної справи, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання, яке істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Доводи апеляційної скарги про те що, враховуючи необґрунтованість та необ`єктивність висновку, що був прийнятий до уваги, суд першої інстанції неправильно (некоректно) застосував ст. 36 та ст. 37 ЦК України, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до встановлених у справі обставин, на підставі поданих доказів та правильно застосували норми матеріального права у вказаних правовідносинах. Крім того, відповідно до частин першої, третьої статті 38 ЦК України, у разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Таким чином, доводи, викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Поряд з цим, згідно ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.Тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 квітня 2025 року. Головуючий: Судді: